розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Рокитянського районного суду Київської обласні в складі судді Литвин О. В. від 25 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сержанюка А. С., Сушко Л. П., від 13 серпня 2019 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" (далі - ТОВ "Інтерагроінвест") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, фермерського господарства "Даценко" ( далі - ФГ "Даценко") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленням договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява ТОВ "Інтерагроінвест" мотивована тим, що 25 вересня 2012 року між сільськогосподарським підприємством "Світанок" (далі - СП "Світанок"), який в подальшому реорганізовано в ТОВ "Інтерагроінвест", та власником земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 725 оренди земельної ділянки з кадастровим № 3224287700:03:005:0017, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області. Вказаний договір оренди земельної ділянки 29 грудня 2012 року зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005197. 07 серпня 2017 року запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 21844235. Термін дії договору оренди земельної ділянки, з урахуванням дати реєстрації договору, закінчився 29 грудня 2017 року.

24 березня 2017 року від ОСОБА_1 поштою надійшла заява, датована 22 березня 2017 року, якою він повідомив про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому земельної ділянки зі СП "Світанок" та просив передати останню у його користування. Зазначає, що СП "Світанок", маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 27 травня 2017 року за вихідним №725-231 від 28 квітня 2017 року направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з підписаними зі сторони СП "Світанок" проектом додаткової угоди від 28 квітня 2017 року до договору № 725 оренди земельної ділянки від 25 вересня 2012 року у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди пролонгується до 31 грудня 2024 року. Вказаний лист відповідач отримав 14 червня 2017 року. 16 червня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до СП "Світанок" із заявою про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди, датованою 24 травня 2017 року. Жодних інших звернень чи повідомлень до підприємства від нього більше не надходило і протягом встановленого строку відповіді на пропозицію орендаря щодо продовження договору оренди ОСОБА_1 не надав.

Вказує, що у жовтні 2018 року товариство отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_1 земельну ділянку, відповідно до якої 03 січня 2018 року, тобто через декілька днів після закінчення строку дії договору оренди землі зі СП "Світанок", ОСОБА_1 уклав з ФГ "Даценко" договір № 66 оренди земельної ділянки з кадастровим № 3224287700:03:005:0017, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області. Право оренди зареєстровано 12 лютого 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24858250.

Вказуючи на порушення його прав, ТОВ "Інтерагроінвест" просило суд:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4.1494 га, кадастровий № 3224287700:03:005:0017, укладений 03 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ "Даценко";

визнати поновленим договір оренди земельної ділянки №725 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4.1494 га, кадастровий № 3224287700:03:005:0017, що укладений 25 вересня 2012року між ОСОБА_1 та СП "Світанок", на умовах, що викладені у додатковій угоді від 28 квітня 2017 року до договору № 725 оренди земельної ділянки від 25 вересня 2012 року, строком на 7 років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 квітня 2019 року в задоволенні позову ТОВ "Інтерагроінвест" відмовлено.

Додатковим рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року стягнуто з ТОВ " Інтерагроінвест" на користь ФГ "Даценко" в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу 10 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє переважне права на поновлення договору оренди землі, а матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі укладеного між відповідачами.

Короткий постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Інтерагроінвест" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ " Інтерагроінвест" на користь ФГ "Даценко" в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу 3 500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону. Орендар мав намір продовжити строк дії договору оренди землі та надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про те, що товариство має намір продовжити дію договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди. Проект додаткової угоди до договору оренди землі додавався до повідомлення. Однак ОСОБА_1 ще раніше, а також вже після отримання такої пропозиції орендаря надіслав останньому заяви про небажання продовжити з ним дію договору оренди. Тому договір оренди землі не продовжено на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ТОВ "Інтерагроінвест" направило до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норми процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ФГ "Даценко" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ "Інтерагроінвест" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам справи. Вказує, що відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, вказує, що для застосування положення частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися преважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Вказує, що суди дійшли помилкового висновку, що заяви, надіслані ОСОБА_1 22 березня 2017 року та 24 травня 2017 року, є заявами про відмову у поновленні договору на новий строк, адже позивач є первісним ініціатором листа-повідомлення з проектом додаткової угоди від 28 квітня 2017 року, а ОСОБА_1, за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі, мав би направити підприємству лист-повідомлення по прийняте рішення (надати відповідь на лист від 28 квітня 2017 року). Вказує, що свій лист, датований 24 травня 2017 року ОСОБА_1 склав до направлення йому 27 травня 2047 року листа-пропозиції з проектом додаткової угоди, тому не може бути листом-відповіддю на пропозицію підприємства продовжити договір оренди землі. Тому висновки судів про те, що після отримання пропозиції орендаря орендодавець подав своє заперечення щодо укладення договору, є необґрунтованими та не відповідають наявним матеріалам справи.

Вказує, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що повідомлення позивача про намір орендаря реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі, є хибними.

Вказує, що суди дійшли хибних висновків проте, що спірна земельна ділянка у вересні 2017 року була повернута відповідачу ОСОБА_1, оскільки відповідачем не було надано жодних належних доказів, які б підтверджували це. При цьому акт передачі на зберігання встановлених межових знаків власнику земельної ділянки від 14 вересня 2017 року не відповідає по формі та вимогам Інструкції, а тому не може бути таким доказом.

Вказує на порушення судом першої інстанції вимог статті 83 ЦПК України щодо відсутності підтверджень надіслання копій письмових доказів іншим учасникам справи, а саме: копій угоди про розірвання договору оренди землі, який було укладено між ОСОБА_1 та ФГ "Даценко" 03 січня 2018 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року частково задоволено клопотання скаржника про зупинення виконання судового рішення. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року виправлено описку в ухвалі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року про відкриття провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ТОВ "Інтерагросервіс" задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 вересня 2012 року між СП "Світанок" та власником земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 725 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № 3224287700:03:005:0017, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка використовувалася СП "Світанок" за цільовим призначенням.

Договір оренди земельної ділянки № 725 зареєстрований 29 грудня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005197.

07 серпня 2017 року запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 21844235.

Термін дії договору оренди земельної ділянки з урахуванням дати реєстрації договору закінчився 29 грудня 2017 року.

24 березня 2017 року до СП "Світанок" поштовою кореспонденцією надійшла заява ОСОБА_1 від 22 березня 2017 року, якою він повідомив підприємство за шість місяців до закінчення дії договору оренди про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому земельної ділянки та просив передати останню у його користування.

СП "Світанок", маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 28 травня 2017 року за вихідним №725-231 направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СП "Світанок" проектом додаткової угоди від 28 квітня 2017 року до договору № 725 оренди земельної ділянки від 25 вересня 2012 року у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди мав бути пролонгованим до 31 грудня 2024 року.

Вказаний лист ОСОБА_1 отримав 14 червня 2017 року.

16 червня 2017 року СП "Світанок" отримало від ОСОБА_1 повторне звернення про відмову від укладення договору оренди на новий строк, датоване 24 травня 2017 року.

Інших звернень чи повідомлень до підприємства від нього більше не надходило і протягом встановленого строку відповіді на пропозицію орендаря щодо продовження договору оренди ОСОБА_1 останньому не надав.

Після збору врожаю 2017 року земельна ділянка, що належить ОСОБА_1, виділена останньому у натурі, тобто повернута йому СП "Світанок" за погодженням з останнім.

Встановлено, що з вересня 2017 року СП "Світанок" земельною ділянкою ОСОБА_1 не користувалося.

У жовтні 2018 року ТОВ "Інтерагроінвест" отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_1 земельну ділянку, а саме: що 03 січня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ФГ "Даценко" договір № 66 оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим № 3224287700:03:005:0017, площею - 4.1494 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області.

Право оренди зареєстровано 12 лютого 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24858250.

12 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Даценко" укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 18 квітня 2019 року за № 31283975. Об`єктом вказаного договору є та сама земельна ділянка з кадастровим № 3224287700:03:005:0017, площею - 4.1494 га, розташована на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що орендодавець ОСОБА_1 двічі письмово повідомляв орендаря про своє небажання продовжувати договір оренди.

Як встановлено судами, 22 березня 2017 року та 24 травня 2017 року ОСОБА_1 листами повідомив позивача про те, що він не має наміру поновлювати дію договору оренди землі та залишає за собою право самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що переважне право ТОВ "Інтерагроінвест" на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору - ОСОБА_1 двічі повідомив ТОВ "Інтерагроінвест" про небажання поновляти договір оренди.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди землі згідно положень частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що ним виконано приписи частин першої-шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", є безпідставними, оскільки у строки, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та договором оренди, ОСОБА_1 повідомив ТОВ "Інтерагроінвест", що не бажає поновлювати договір оренди земельної ділянки та заперечує проти використання його земельної ділянки позивачем. Листи про відмову поновлювати договір оренди земельної ділянки були надіслано позивачу за шість місяців до закінчення строку дії договору, що відповідає пункту 4.3 Договору оренди.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263- 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, правильно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ТОВ "Інтерагроінвест" у задоволенні позову.