розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Фазикош Г. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Рахівського району, публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта"), ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності та поверненні майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 1975 року позивачка проживала разом зі своїм колишнім чоловіком - ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок).

16 січня 1986 року шлюб між ОСОБА_2 та позивачкою розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не впускав її до будинку, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення, за результатом розгляду якого ухвалено рішення народного суду Рахівського району від 21 травня 1986 року, яким позивачку та її малолітню дочку Данієлу вселено в жилі приміщення спірного будинку.

Позивач зазначала, що виїжджала на сезонні роботи за межі України, тому додому приїжджала на короткий строк, переважно в зимовий період. Під час чергового приїзду, у липні 2012 року, їй стало відомо, що на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради від 18 травня 1987 № 19 було надано ОСОБА_2 право на продаж житлового будинку під відділення зв`язку.

Вказувала, що житловий будинок, що є місцем її проживання, було оформлено у власність Закарпатській обласній дирекції Українського ДППЗ "Укрпошта" згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради від 30 жовтня 2005 року № 99.

На підставі цього рішення державі в особі Верховної Ради України, балансоутримувач Закарпатська дирекція Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", 04 травня 2006 року видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю - відділення поштового зв`язку, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Позивач зазначала, що такими рішеннями органу місцевого самоврядування порушено її право на користування житловим будинком; згоди на продаж будинку вона не надавала; нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна не вчинено, хоча при відчуженні нерухомого майна його вчинення є обов`язковим.

Посилаючись на дані обставини, просила визнати незаконними та скасувати: рішення виконкому Білоцерківської сільської ради від 18 травня 1987 року № 19 щодо надання дозволу ОСОБА_2 на продаж житлового будинку; рішення виконкому Білоцерківської сільської ради від 30 жовтня 2005 року № 99 щодо оформлення приватної власності на будівлю; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 04 травня 2006 року виконкомом Білоцерківської сільської ради на нежитлову будівлю, відділення поштового зв`язку, про реєстрацію права власності на вищевказане майно за державою в особі Верховної Ради України, балансоутримувач Закарпатська дирекція Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта"; повернути їй у власність спірний житловий будинок; стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Рахівського районного суду від 04 березня 2016 року замінено первісного відповідача - Закарпатську обласну дирекцію Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" - на належного відповідача - Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта".

Ухвалою Рахівського районного суду від 01 червня 2017 року залучено до участі у даній справі правонаступника відповідача - ПАТ "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції, замість Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Рахівського районного суду від 01 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Закарпатської області від 18 травня 1987 року № 19 "Про надання дозволу на купівлю-продаж житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 ; рішення виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Закарпатської області від 30 жовтня 2005 року № 99 "Про оформлення приватної власності на будинок та гараж"; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 04 травня 2006 року виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради на нежитлову будівлю відділення поштового зв`язку серії ЯЯЯ № 695730.

В решті позовних вимог відмовлено. Судові витрати залишено за позивачкою.

Ухвалою Рахівського районного суду від 15 січня 2018 року виправлено описку та вказано у вступній частині рішення вірне найменування відповідача - ПАТ "Укрпошта".

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень виконкому та свідоцтва про право власності частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела наявність свого порушеного права на користування житловим будинком, а відповідачами не доведено факт укладення договору купівлі-продажу будинку від 23 квітня 1987 року, а також цільове призначення спірного будинку змінено незаконно.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрпошта" - задоволено частково.

Рішення Рахівського районного суду від 01 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Рахівського району Закарпатської області та свідоцтва про право власності на будинок - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог - відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрпошта" 1564,06 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд Закарпатської області, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Рахівського району Закарпатської області та свідоцтва про право власності на будинок, виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено порушення її права власності на будинок оскаржуваними рішеннями. Вона не була співвласником спірного будинку, а була вселена в нього, як колишній член сім`ї власника ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в частині скасування рішення Рахівського районного суду від 01 серпня 2017 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Рахівського району Закарпатської області та свідоцтва про право власності на будинок, та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог. Залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, та судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя позивачки та відповідача ОСОБА_2, оскільки побудований ними у період шлюбу, та згоди на продаж якого позивачка не давала.

Також зазначено, що нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна не вчинено, хоча при відчуженні нерухомого майна його вчинення є обов`язковим.

Доводи інших учасників справи:

21 червня 2019 року відповідач ПАТ "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції АТ "Укрпошта" через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рахівського районного суду Закарпатської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з 1975 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 у спірному житловому будинку.

Рішенням Рахівського районного народного суду від 16 січня 1985 року, ухваленим у справі № 2-11/1985 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розподіл майна, було розірвано шлюб, зареєстрований між сторонами 01 квітня 1978 року, дитину - дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено при матері. Розділено майно, яке являється загальною сумісною власністю подружжя, а саме виділено в особисту власність ОСОБА_2 автомашину та магнітофон; в особисту власність ОСОБА_3 - телевізор та килим, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 4792, 15 крб (а.с.154-157 т. 1). У даному рішення, крім іншого, встановлено, що сторонами було зроблено ремонт оскаржуваного будинку, який належить позивачу.

Рішення народного суду Рахівського району від 21 травня 1986 року у справі № 2-42/1986 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено, позивачку та її малолітню дочку Данієлу вселено в жилі приміщення спірного будинку (а.с. 158 т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради № 19 від 18 травня 1987 року надано ОСОБА_2 право на продаж житлового будинку під відділення зв`язку (а.с. 18 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради № 99 від 30 жовтня 2005 року було оформлено право власності на будівлю відділення поштового зв`язку за Закарпатською обласною дирекцією Українського державного підприємства поштового зв`язку (а.с. 17 т.1).

На підставі цього рішення державі в особі Верховної ради України, балансоутримувач Закарпатська дирекція Українського державного підприємства поштового зв`язку, 04 травня 2006 року видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, відділення поштового зв`язку (а.с. 11 т. 1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статті 3 Цивільно процесуального Кодексу України (у редакції на час подачі позовної заяви) (далі - ЦПК України (1618-15) ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено з матеріалів справи власником будинку був відповідач ОСОБА_2 . Позивач була вселена в спірний будинок за рішенням суду, як член сім`ї. Доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_1 була співвласником будинку матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя позивачки та відповідача ОСОБА_2, оскільки побудований ними у період шлюбу є необґрунтованими та не містять свого підтвердження, та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме рішення Рахівського районного народного суду від 16 січня 1985 року, ухваленим у справі № 2-11/1985 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розподіл майна, відповідно до якого спірний будинок не входив до переліку спільного майна подружжя. Крім того судом встановлено, що сторонами було зроблено ремонт оскаржуваного будинку, який належить ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 156 Житлового Кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Як встановлено судами одноосібним власником будинку був ОСОБА_2, тому мав право самостійно здійснювати право володіння, користування і розпорядження майном, що належить йому на праві приватної власності, без згоди інших користувачів (осіб, що мають право користування займаним приміщенням після припинення сімейних відносин з власником будинку).

Право членів сім`ї власника (колишніх) будинку користуватись цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що рішенням виконкому Білоцерківської сільської ради від 18 травня 1987 року № 19 щодо надання дозволу ОСОБА_2 на продаж житлового будинку права та інтереси позивача порушені не були, оскільки остання не була співвласником будинку, а була вселена у нього як колишній член сім`ї власника ОСОБА_2, а тому ОСОБА_1 не довела наявність порушеного цивільного права, за захистом якого звернулася до суду.

Доводи касаційної скарги, що нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна не вчинено, хоча при відчуженні нерухомого майна його вчинення є обов`язковим не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оскаржуваний договір визнаний недійсним.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.