Постанова
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 185/9518/16-ц
провадження № 61-47183св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "КВС Інтернешнл",
суб?єкт оскарження: начальник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,
заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Шахта імені О. Ф. Засядька",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КВС "Інтернешнл", подану директором ОСОБА_4, на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня
2018 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В.
Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1, посилаючись на те, що є представником стягувача товариства з обмеженою відповідальністю "КВС Інтернешнл"
(далі - ТОВ "КВС Інтернешнл"), звернувся до суду із скаргою на дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області.
Скарга мотивована тим, що 07 серпня 2017 року ТОВ "КВС Інтернешнл" звернулося до державної виконавчої служби ГТУЮ в Донецькій області з заявою про примусове виконання виконавчого листа № 185/9518/16-ц від 17 березня 2017 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ПАТ "Шахта імені А. Ф. Засядька" 230 956,60 доларів США.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання стягувачем були додані квитанції про сплату авансового внеску у розмірі 32 000,00 грн.
15 серпня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Донецькій області Буселом В. О. винесено повідомлення № 4186 про повернення виконавчого документа ТОВ "КВС Інтернешнл" без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із пред`явленням виконавчого документу не за підвідомчістю та повернуто оригінал виконавчого листа.
ОСОБА_1 своїм листом від 23 серпня 2017 року повідомив відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області свої банківські реквізити для отримання авансового внеску, що підлягає поверненню. Листом начальника відділу Буханцова О. В. від 30 серпня
2017 року № 2556/022-35 ОСОБА_1 було запропоновано надати реквізити рахунку ТОВ "КВС Інтернешнл" для повернення авансового внеску стягувачу із зазначенням ідентифікаційного коду стягувача за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
11 вересня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про повернення суми авансового внеску саме йому, як представнику стягувача, в якій наголошувалося на тому, що чинне законодавство, у тому числі, спеціальний Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19)
, не містить будь-яких заборон чи обмежень щодо сплати суми авансового внеску представником, який діє в інтересах стягувача, чи повернення суми авансового внеску саме представникові стягувача. ТОВ "КВС Інтернешнл" є нерезидентом України, а отже не має та не може мати коду ЄДРПОУ, довіреність, видана ТОВ "КВС Інтернешнл" на ім`я представника -
ОСОБА_1 не містить заборон чи обмежень у праві отримання грошових коштів представником на користь довірителя, а навпаки має пряму вказівку на те, що представник має таке право. У відповідь на вказану заяву начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Буханцов О. В. своїм листом від 27 вересня 2017 року № 2906/022-35 повторно відмовив у її задоволені, вказавши на те, що законодавством передбачено надання права представникові стягувача отримувати присуджене майно, стягнуті суми та подавати чи відзивати виконавчі документи, а права отримувати авансовий внесок не передбачено. Крім того, начальником відділу повторно запропоновано надати реквізити стягувача із зазначенням саме коду ЄДРПОУ стягувача.
Така відмова органу державної виконавчої служби, що обумовлена відсутністю у законодавстві чіткого визначення, що авансовий внесок перераховується тільки стягувачу, є протиправною.
ОСОБА_1, який є представником ТОВ "КВС Інтернешнл", просив визнати рішення начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 27 вересня 2017 № 2906/022-35 про відмову у поверненні суми авансового внеску ОСОБА_1, як представнику ТОВ "КВС Інтернешнл", протиправним та зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області повернути суму авансового внеску у розмірі 32 000,00 грн ОСОБА_1, як представнику ТОВ "КВС Інтернешнл".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року скаргу задоволено.
Визнано рішення начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 27 вересня 2017 року
№ 2906/022-35 про відмову у поверненні суми авансового внеску представнику ТОВ "КВС Інтернешнл" - ОСОБА_1 протиправним.
Зобов`язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області повернути суму авансового внеску у розмірі 32 000,00 грн представнику ТОВ "КВС Інтернешнл" - ОСОБА_1.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 27 вересня 2017 року № 2906/022-35 про відмову у поверненні суми авансового внеску представнику ТОВ "КВС Інтернешнл" - ОСОБА_1 ., є протиправними, оскільки представник стягувача відповідно до статті 16 Закону України "Про виконавче провадження", якому надана довіреність без зазначення вичерпного переліку прав, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа, зокрема, має право на отримання авансового внеску від імені та в інтересах довірителя.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня
2018 року апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області - задоволено частково.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року скасовано.
Скаргу, що подана ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "КВС Інтернешнл", заінтересована особа - ПАТ "Шахта імені О. Ф. Засядька", на дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області - залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду скаргу, що подана ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "КВС Інтернешнл", апеляційний суд виходи із того, що скарга на дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області подана ОСОБА_1, який не має повноважень на ведення даної справи від імені ТОВ "КВС Інтернешнл" (пункт 2 частина перша стаття 257 ЦПК України), оскільки довіреність, долучена до матеріалів справи на представництво ОСОБА_1 інтересів ТОВ "КВС Інтернешнл" не містить інформації щодо проставлення апостилю компетентним органом Російської Федерації, що відповідало б вимогам Гаагської Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (2933-14)
, набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня
2003 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
29 вересня 2018 року директор ТОВ "КВС Інтернешнл" - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги те, що у відносинах з Російською Федерацією та іншими країнами СНД діють інші порядки.
07 жовтня 2002 року між кранами СНД в місті Кишиніві було підписано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що вступила в силу з 27 квітня 2004 року.
Статтею 13 вказаної Конвенції передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Таким чином, довіреності видані, суб?єктом господарювання на території Російської Федерації і країн СНД, є дійсними та території України без будь якого спеціального посвідчення.
Доводи інших учасників справи:
13 лютого 2019 року відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ТОВ "КВС Інтернешнл" залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від
11 вересня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року поновлено ТОВ "КВС Інтернешнл" строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
За змістом пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 вказаної вище статті встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Частиною дев?ятою статті 62 ЦПК України встановлено, що довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може гуртуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Гаагська Конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (2933-14)
, набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.
За змістом статті 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
За правилами пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Встановлено, що скарга на дії державного виконавця подана ОСОБА_1 з посиланням на те, що він є представником ТОВ "КВС Інтернешнл" (Російська Федерація, адреса: Російська Федерація, 115191, місто Москва, вулиця Велика Тульська, будинок 10, стор. 9, офіс 9707 ОГРН 1127747274676, ІПН НОМЕР_1 ). На підтвердження своїх повноважень представника ОСОБА_1 суду надано копію викладеної у простій письмовій формі довіреності від 24 травня 2017 року. У довіреності, зокрема, зазначено, що вона видана ТОВ "КВС Інтернешнл", підписана генеральним директором вказаного товариства ОСОБА_4, наявний відбиток печатки ТОВ "КВС Інтернешнл". Вказана довіреність від 24 травня 2017 року не містить інформації щодо проставлення апостиля компетентним органом Російської Федерації, яка також є країною-учасницею Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Крім того, вказана вище довіреність не містить жодних відміток (засвідчень) її легалізації на території України, через консульство, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113 (z0535-02)
. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення скарги без розгляду, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки така скарга подана особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Доводи заявника про те, що довіреності видані суб?єктом господарювання на території Російської Федерації і країн СНД, є дійсними та території України без будь якого спеціального посвідчення, оскільки відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що вступила в силу з 27 квітня 2004 року документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів - є безпідставними з огляду на таке.
Дійсно, статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Договірні Сторони вказаної Конвенції, домовляючись про прийняття на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, визначили яких саме документів, ця Конвенція стосується.
Системний аналіз вказаної норми у взаємозв?язку з преамбулою Конвенції, дає підстави дійти висновку про те, що вона стосується документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою. Тобто такі документи мають бути 1) виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і 2) за установленою формою і 3) скріплені гербовою печаткою.
Надана ОСОБА_1 довіреність не скріплена гербовою печаткою установи або спеціально на те уповноваженою особою, яка видавала таку довіреність.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від
11 вересня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "КВС "Інтернешнл", подану директором ОСОБА_4,залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня
2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко