розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року у складі судді Ніколової С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом і державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними, визнання за ним права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба,

ОСОБА_3, внаслідок чого відкрилася спадщина, в тому числі на земельну ділянку площею 2,78 га (кадастровий номер 6820987800:03:033:0366), розташовану на території Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка). Позивач як спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом прийняв спадщину в установленому законом порядку та набув право на неї. Разом із тим, 08 листопада 2007 року дочка спадкодавця, ОСОБА_2, незаконно одержала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 308073 від 25 жовтня 2008 року. На теперішній час позивач не може оформити право на спадщину, яке оспорюється та не визнається відповідачем.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив суд: визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 листопада 2007 року, видане державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 (зареєстровано в реєстрі за № 1-4564), недійсним; визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 308073 від 25 жовтня 2008 року, виданий Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області на ім`я ОСОБА_2, недійсним; визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори

08 листопада 2007 року, зареєстроване в реєстрі за № 1-4564, на ім`я

ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ХМ № 015536.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 308073, виданий 25 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом, право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, - земельну ділянку, що належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 015536.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 665,70 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом набув право на спадщину після смерті ОСОБА_3, однак нотаріус оформив цю спадщину на ім`я ОСОБА_2, яка не мала права на спадкування. У зв`язку з цим видані ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом і державний акт на право власності на землю підлягають визнанню недійсними, а за ОСОБА_1 слід визнати право на спадщину в судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. Розподіл судових витрат між сторонами змінено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 308073 від 25 жовтня 2008 року, виданого Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області на ім`я ОСОБА_2, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 960,90 грн судового збору за подання позову.

В іншій частині рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 057,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним не підлягають задоволенню, оскільки його заявлено не до всіх належних відповідачів, а позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного цивільного права. В іншій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:

13 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно визнав за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом, а ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини за заповітом. Крім того, ОСОБА_1 пропущено строк для прийняття спадщини та не надано підтвердження про продовження чи поновлення йому строку для прийняття спадщини за заповітом.

Судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_1 не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви, додані ним оригінали квитанцій були вилучені з іншої справи № 671/264/18, копії доданих до позовної заяви документів належним чином не завірені.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається також на те, що, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, не взято до уваги той факт, що позовна заява не підписана позивачем.

Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права полягає у наступному: судом не витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 671/264/18, в якій містяться докази несплати ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви; судом апеляційної інстанції визнано, що судом першої інстанції розглянуто копії матеріалів, оформлені у невідповідності з Національним стандартом України; судом допущено до судового процесу адвоката ОСОБА_1 . - Барилюк О. А. згідно укладеного договору, в пункті 1 якого передбачено зобов`язання адвоката підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу, однак в матеріалах справи відзив відсутній, а також у договорі зазначено поштовий індекс, якого у Волочиському районі не існує; у постанові апеляційного суду зазначено, що у судовому засіданні 26 вересня 2019 року були присутні позивач

ОСОБА_1 та його представник Барилюк О. А., однак з протоколу судового засідання вбачається, що позивач не був присутній; апеляційний суд безпідставно долучив до справи заяву представника позивача " А. Барилюк " про надання суду належним чином завіреної копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 308073 від 25 жовтня 2008 року, виданого Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області ОСОБА_2, оскільки, по-перше, такого представника

як " ОСОБА_5 " у даній справі немає, по-друге, невідомо яким чином оригінал даного Держаного акта потрапив до позивача чи його представника; апеляційний суд не дав оцінку різниці в сумі судового збору.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована також тим, що вона не була належним чином повідомлена апеляційним судом про судове засідання

26 вересня 2019 року.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 671/1864/18 з Волочиського районного суду Хмельницької області.

У грудні 2019 року матеріали цивільної справи № 671/1864/18 надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

З матеріалів справи та протоколу судового засідання вбачається, що

10 вересня 2019 року у судовому засіданні, за участю позивача ОСОБА_1 та його представника Барилюк О. А., апеляційним судом оголошено перерву у даній справі до 26 вересня 2019 року на 15 год. 30 хв. (а.с. 192).

Про оголошення перерви повідомлено позивача ОСОБА_1 та його представника Барилюк О. А., що підтверджується розпискою, яка містяться в матеріалах справи (а.с. 196).

Також 10 вересня 2019 року Хмельницьким апеляційним судом постановлено ухвалу, якою роз`яснено сторонам право подати суду оскаржуваний позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 308073 від 25 жовтня 2008 року.

Копію ухвали Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року направлено судом сторонам у справі, що підтверджується супровідним листом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а. с. 195, 198).

Доказів обізнаності відповідача ОСОБА_2 про оголошення Хмельницьким апеляційним судом перерви у справі № 671/1864/18 до 26 вересня 2019 року на 15 год. 30 хв. матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, із матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції була розглянута 26 вересня 2019 року за відсутності відповідача ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи відповідно до статей 128- 130 ЦПК України.

У касаційній скарзі відповідач указувала на неналежне повідомлення її про розгляд справи судом апеляційної інстанції, що позбавило її права на належний судовий захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи.

За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої

статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неналежного повідомлення її про час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, яка належним чином не повідомлена про час і місце судового засідання, і вона обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу

ОСОБА_2 слід задовольнити частково, постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.