Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

скаржик - ОСОБА_1,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович,

стягувач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

Короткий зміст позовних вимог та вчинені судами процесуальні дії

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О. Л. (далі - приватний виконавець), в якій просив зобов`язати приватного виконавця скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57401979, постанову про арешт майна боржника від 10 жовтня 2018 року ВП № 57401979, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10 жовтня 2018 року ВП №57401979.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення вказаної скарги на дії приватного виконавця, яку обґрунтовував тим, що на час подання заяви вирішувалося питання реалізації його квартири на електронних торгах на підставі постанови приватного виконавця про арешт та опис майна. Тому, з метою забезпечення скарги та недопущення незаконного продажу квартири, просив зобов`язати приватного виконавця зупинити будь-які виконавчі дії до вирішення питання по справі.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення розгляду скарги на дії приватного виконавця задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа за № 753/9736/13, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 18 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 57401979 до розгляду скарги по суті.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доцільно зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів заявника, всебічного, повного та об`єктивного розгляду скарги, а також належного виконання судового рішення у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційні скарги приватного виконавця Мілоцького О. Л. та ОСОБА_2 задоволено. Скасовано ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року. Відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення скарги на дії приватного виконавця.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що у разі оскарження дій виконавця, забезпечення вимог скарги на дії приватного виконавця шляхом зупинення реалізації арештованого нерухомого майна боржника не передбачено Цивільними процесуальним кодексом України (1618-15) (далі - ЦПК (1618-15) України) та Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення розгляду скарги помилково керувався положеннями розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК (1618-15) України, натомість не взяв до уваги положення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України.

Крім того, зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з Дарницького районного суду міста Києва та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що на виконанні у приватного виконавця Мілоцького О. Л. перебуває виконавчий лист № 753/9736/13, виданий Дарницьким районним судом міста Києва 18 грудня 2013 року, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 059 182,94 грн, судових витрат в розмірі 3 441,00 грн, всього - 2 062 623,94 грн.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 оскаржував дії приватного виконавця щодо винесення ним постанов про відкриття провадження у справі, про арешт майна боржника та про стягнення з боржника основної винагороди, просив забезпечити скаргу шляхом зобов`язання приватного виконавця зупинити будь-які виконавчі дії щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, до вирішення питання по скарзі.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК Українисуд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення розгляду скарги, апеляційний суд правильно вважав, що заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що обґрунтовуючи підстави звернення зі скаргою на дії приватного виконавця у цій справі, він посилався на недійсність виконавчого листа від 22 жовтня 2018 року № 753/9736/13 та визнання його таким, що не підлягає виконанню колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки в силу статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, а заявником вимога про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не заявлялась.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до власного тлумачення заявником норм ЦПК України (1618-15) , не можуть бути підставою для скасування правильної постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, оскільки ЦПК України (1618-15) не містить правової норми, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Судді:	І. Ю. Гулейков

	О. В. Ступак

	Г. І. Усик