Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 753/11246/17

провадження № 61-12696св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Дундар І. О., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач	-	Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
відповідачі:		ОСОБА_6 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року у складі судді Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), що є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), подало позов у суд до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, визнання їх такими, які втратили право користування житловим приміщенням.

Позов мотивований тим, що між АКБ "ТАС-Комерцбанк" і ОСОБА_6 09 листопада 2006 року укладений кредитний договір № 2622/1106/88-026, за умовами якого ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 47 000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком і позичальником укладеного іпотечний договір від 09 листопада 2006 року № 2622/1106/88-026-Z-1, відповідно до якого позичальником передані в іпотеку земельна ділянка та жилий будинок на АДРЕСА_1 .

28 листопада 2012 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов`язаннями по кредитному договору та іпотечному договору.

Пункт 12 іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, визначено, що іпотекодержатель може обрати один із передбачених у частині третій статті 36 Закону України "Про іпотеку" способів задоволення своїх вимог, зокрема, передати іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

У зв`язку з порушенням умов кредитного договору, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісій, позивач у позасудовому порядку 08 серпня 2016 року набув право власності на земельну ділянку та жилий будинок на АДРЕСА_1 ., відомості про що внесені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

01 листопада 2016 року позивачем як власником жилого будинок на АДРЕСА_1, здійснена спроба потрапити до житла, однак виявлено, що в ньому незаконно проживають відповідачі, про що складені відповідні акти та працівниками поліції зафіксовано вчинення відповідачами адміністративного правопорушення.

Після переходу права власності на жилий будинок на АДРЕСА_1 за борговими зобов`язаннями від відповідача ОСОБА_6 до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", останній і члени його сім`ї втратили право користування цим житлом.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року позовні вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задоволено частково, визнано ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, які втратили право користування жилим будинком АДРЕСА_1, в решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після переходу права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за борговами зобов`язаннями від відповідача ОСОБА_6 (іпотекодавець) до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (іпотекодержатель), останній як власник і члени його сім`ї (власника житла) - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - втратили право користування цим житлом. ОСОБА_2 не має місця реєстрації у спірному будинку, оскільки вона зареєстрована за іншою адресою, а тому позов щодо неї про визнання її такою, яка втратила право користування спірним житлом, задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із вказаним висновком суду, відповідач ОСОБА_6 через представника ОСОБА_7 07 травня 2019 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року відмовлено за пропуском процесуальних строків на оскарження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апелянтом безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У клопотанні про поновлення строку причина його поновлення, на думку суду, не є поважноюв розумінні пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 червня 2019 року ОСОБА_6 через представника ОСОБА_7 надіслав засобами поштового зв`язку у Верховний Суд касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховним Судом ухвалою від 22 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6

19 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за даною касаційною скаргою призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 19 березня 2019 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення від 19 березня 2019 року. 16 квітня 2019 року представником ОСОБА_6 нарочно отримано повний текст рішення від 19 березня 2019 року, у тексті якого відсутня дата складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга на рішення від 19 березня 2019 року подана 03 травня 2019 року з обґрунтуванням клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк 10 днів з моменту отримання ухвали для виправлення недоліків, а саме, для надання до Київського апеляційного суду документів, що підтверджують сплату судового збору. В цій ухвалі вказаний лише один недолік - відсутність доказу сплати судового збору, хоча у апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи.

Оскільки в ухвалі апеляційного суду не зазначено, чому саме суд визнав зазначену у апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причину пропуску строку неповажною, тому ухвала від 14 червня 2019 року є незаконною.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У цій справі 19 березня 2019 року у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

У тексті повного судового рішення відсутня дата його складення.

У матеріалах справи наявний лист суду першої інстанції, датований від 19 березня 2019 року вих. № 21318/19-Вих, про надіслання відповідачам копії рішення, проте повідомлення про вручення поштових відправлень і докази їх повернення без вручення у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до заяви про видачу копії рішення, поданої представником ОСОБА_6 16 квітня 2019 року, копія рішення ним була отримана 16 квітня 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції направлена засобами поштового зв`язку відповідно до опису вкладення до цінного листа 07 травня 2019 року, тобто у межах тридцятиденного строку після отримання повного тексту зазначеного рішення.

Згідно зі статтею 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, подану ОСОБА_6 через представника ОСОБА_7, апеляційний суд в ухвалі від 24 травня 2019 року зауважив лише на відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В ухвалі від 14 червня 2019 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6, апеляційний суд не навів мотивів, з огляду на які він вважає неповажною причину, зазначену ОСОБА_6 як причину пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме, отримання повного тексту рішення не у день його складення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, 22).

Обмеження права на апеляційне оскарження певним строком та підстави для його поновлення є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції до закінчення тридцятиденного строку з дня отримання повного судового рішення, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження у разі підтвердження цих обставин.

Проте суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив наявні у справі докази, які стосувалися причини, з огляду на яку відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження, внаслідок чого ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи те, що апеляційним судом порушені норми процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджають вирішенню питання щодо відкриття апеляційного провадження, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судового рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.