На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 жовтня 2006 року між ним, ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладено договір поруки № 1105407000/П, за умовами якого він поручився перед АКІБ "УкрСиббанк" за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 23 жовтня 2006 року в повному обсязі.

23 жовтня 2006 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", на забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, укладено договір іпотеки, відповідно до якого він передав в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

27 лютого 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт належного його майна на підставі заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у справі

№ 320/179/15-ц, яким стягнуто з нього, як поручителя, заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2006 року.

Посилаючись на те, що позичальник з 10 жовтня 2013 року зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, банк у визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) шестимісячний строк для пред`явлення вимог до нього, як поручителя, з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором не звернувся, просив визнати поруку припиненою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 10 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими правовідносини, що випливають із договору поруки

від 23 жовтня 2006 року № 11054097000/П, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на забезпечення виконання умов договору про надання споживчого кредиту від 23 жовтня 2006 року № 1105407000.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, АКІБ "УкрСиббанк" використало передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на дострокове повернення кредиту, звернувшись у 2014 році до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто у такий спосіб змінило строк виконання основного зобов`язання, а тому шестимісячний строк, протягом якого кредитор мав право звернутись з позовом до поручителя, повинен обчислюватися з моменту припинення позичальником виконання основного зобов`язання за кредитним договором, а саме з 10 жовтня 2013 року. Зважаючи на те, що ПАТ "УкрСиббанк" звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості з поручителя у

2014 році, тобто з порушенням визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою. Суд не взяв до уваги доводи ПАТ "УкрСиббанк", викладені у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що його було направлено до суду з порушенням визначеного судом п`ятнадцятиденного строку, без зазначення поважності причин його пропуску.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за кредитним договором повинно бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації частини другої статті 1050 ЦК України. Установивши, що 09 жовтня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з вимогою про дострокове погашення заборгованості, тобто відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся 06 січня 2015 року, апеляційний суд дійшов висновку, що ПАТ "УкрСиббанк" звернувся з позовом до поручителя у межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Висновок суду першої інстанції про те, що шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя почав обчислюватися з 10 жовтня

2013 року, з моменту виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором у позичальника ОСОБА_2, апеляційний суд вважав необгрунтованим, за відсутності у матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що заборгованість позичальника за кредитним договором виникла саме

10 жовтня 2013 року, і заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначені обставини не встановлені.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій він просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не перевірив та не надав оцінки його доводам про те, що ОСОБА_2 з

10 жовтня 2013 року не здійснював повернення кредитних коштів, а тому зазначена дата є початком відліку шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя, який сплив 10 квітня 2014 року, що свідчить про припинення поруки. Крім того, апеляційний суд не дослідив та не надав належної оцінки розрахунку заборгованості за кредитним договором, рішенню Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня

2015 року у справі №320/179/15-ц, та не з`ясував момент виникнення заборгованості за кредитним договором.

Узагальнені вимоги та доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "УкрСиббанк", у якому відповідач зазначав, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 23 жовтня 2006 року між

АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та

ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту

№ 11054097000, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 18 200,00 доларів США, зі сплатою 10,3 процентів річних, на строк до 22 жовтня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.5 кредитного договору від 23 жовтня 2006 року, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору.

Згідно з пунктом 11.1 кредитного договору сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, і не усунення позичальником порушень умов договору протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення банком повідомлення (вимоги), вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до додатку 1 до кредитного договору погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.

На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, 23 жовтня 2006 року, між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладено договір поруки № 1105407000/П, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 23 жовтня 2006 року в повному обсязі.

Пунктом 3.1 3.2 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноваженими представниками сторін. Порука припиняється з припиненням всіх зобов`язань позичальника по вищезазначеному кредитному договору.

09 жовтня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" надіслало позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 17543, № 17544, у якій вимагав протягом 31 календарного дня з моменту її отримання повернути прострочену заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2006 року у розмірі

1 629,03 доларів США. У випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 дня з дати її направлення, банк вимагатиме дострокового повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 9 646,01 доларів США. Зпозовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ "УкрСиббанк" звернулося 06 січня 2015 року.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2015 року усправі № 320/179/15-ц,яке набрало законної сили, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 23 жовтня 2006 року № 11054097000, у розмірі 9 996,33 доларів США, що еквівалентно 150 200,12 грн, та пеню у розмірі

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що порука - це строкове зобов`язання, строк поруки відноситься до преклюзивних строків, а тому його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Договором поруки від 23 жовтня 2006 року № 11054097000/П не встановлено строк, після настання якого порука припиняється, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що в цьому випадку підлягає застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У разі, якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, а договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред`явлення вимоги поручителю (шляхом пред`явлення позову до суду) обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного у вимозі кредитора. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв`язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі частини четвертої статті 559 ЦК України.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

Ураховуючи, що ПАТ "УкрСиббанк" 09 жовтня 2014 року направило позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 17543,

№ 17544, у яких вимагав протягом 31 календарного дня з моменту її отримання повернути прострочену заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2006 року у розмірі 1 629,03 доларів США, а тому з дати отримання зазначеної вимоги (13 жовтня 2014 року) відраховується 31 денний строк для погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, невиконання якого відповідно до пункту 11.1 кредитного договору покладає на позичальника та поручителя обов`язок повного дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, проте зазначені вимоги позичальником та поручителем у встановлений банком строк виконані не були, з чого слідує, що 14 листопада 2014 року настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, у зв`язку з чим у ПАТ "УкрСиббанк" виникло право пред`явити позовні вимоги до поручителя протягом шести місяців, починаючи з

14 листопада 2014 року.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя ОСОБА_1 ПАТ "УкрСиббанк" звернулося 06 січня 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання поруки припиненою, та обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.

Доводи касаційної скарги про те, що датою початку відліку шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя є 10 жовтня 2013 року, оскільки саме з цієї дати ОСОБА_2 не здійснював повернення кредитних коштів та не сплачував проценти за їх користування, не надання апеляційним судом належної оцінки розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, та не з`ясування ним моменту виникнення у боржника заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 жовтня 2006 року № 11054097000, і позивач не заявляв клопотання про витребування такого розрахунку у ПАТ "УкрСиббанк". Зазначені обставини не встановлені і заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2015 року, яке заявником не оскаржувалось та набрало законної сили.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками розгляду касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційний суд повно дослідив матеріали справи, правильно визначив характер правовідносин, застосував норми матеріального права, надав належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам. Оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.