розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", подану його представником Дибовим Олександром Вікторовичем, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року, ухвалене суддею Конопленко О. С., та рішення апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Кішкіної І. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго") звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позивач зазначив, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року у цивільній справі № 219/5690/14-ц стягнено з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 17 095,78 грн; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8 132,04 грн; заробітну плату за жовтень 2014 року у розмірі 609,76 грн; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 25 837,58 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року апеляційну скаргу ОКП "Донецьктеплокомуненерго" відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року змінено в частині правового обґрунтування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 25 837,58 грн. У іншій частині рішення залишено без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 4 листопада 2015 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року залишив без змін. Крім того, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року у справі № 219/3802/15-ц з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на користь ОСОБА_1 стягнено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 19 907,91 грн, а також моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року змінено рішенням апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2015 року і зменшено розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні до 1 027,24 грн, а суму, стягнену у відшкодування моральної шкоди, до 100 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року рішення апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2015 року скасовано із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач виконав судові рішення, проте у подальшому вони були скасовані.

Так, постановою Верховного Суду України від 11 травня 2016 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року у справі № 219/5690/14-ц скасовано в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у сумі 25 837,58 грн та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року у справі № 219/3802/15-ц скасовано рішенням цього ж суду від 28 липня 2016 року за результатами розгляду заяви ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

Вважаючи, що підстави для перерахування грошових коштів у загальній сумі 46 745,49 грн відпали, позивач направив вимоги ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів, проте отримав відмову.

Посилаючись на статтю 1212 ЦК України, ОКП "Донецьктеплокомуненерго" просило стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 46 745,49 грн та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року позовні вимоги ОКП "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОКП "Донецьктеплокомуненерго" грошові кошти в сумі 1 000 грн та понесені судові витрати в сумі 29,48 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що перераховані позивачем на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 45 745,49 грн прирівнюються до заробітної плати, отже поверненню не підлягають. Задовольняючи позов у частині стягнення 1 000 грн, суд зазначив, що ці кошти стягнені у відшкодування моральної шкоди, тому вони не прирівнюються до заробітної плати, у зв`язку з цим підлягають поверненню.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2017 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року в частині часткового задоволення позовних вимог скасоване. У задоволенні позовних вимог ОКП "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено. У іншій частині рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції в тому, що сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 45 745,49 грн прирівнюється до заробітної плати, отже поверненню не підлягає. Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні 1 000 грн у відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що таке відшкодування у трудовому спорі випливає з трудових правовідносин і відповідно до частини другої статті 382 ЦПК України поворот виконання рішення не допускається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2017 року ОКП "Донецьктеплокомуненерго", в інтересах якого діяв представник за довіреністю ОСОБА_2, звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2017 року та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року в частині відмови у стягненні 45 745,49 грн безпідставно набутих коштів та ухвалити нове рішення, яким стягнути безпідставно набуті кошти у сумі 45 745,49 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду і рішення суду першої інстанції у відповідній частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди помилково застосували до спірних правовідносин статтю 1215 ЦК України, оскільки вважає, що суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральна шкода не прирівнюються до заробітної плати, у зв`язку з чим підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року у цивільній справі № 219/5690/14 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОКП "Донецьктеплокомуненерго" задоволено частково. Стягнено з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 17 095,78 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 8 132,04 грн, заробітну плату за жовтень 2014 року у розмірі 609,76 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 25 837,58 грн без урахування прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року апеляційну скаргу ОКП "Донецьктеплокомуненерго" відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року змінено в частині правового обґрунтування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення на його користь середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 25 837,58 грн без урахування прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. У іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до копії постанови державного виконавця Василенко В.О. від 4 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47110655 з примусового стягнення з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на користь ОСОБА_1 грошових коштів, стягнених на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року.

Згідно копії постанови державного виконавця Василенко В. О. від 25 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48836651 з примусового стягнення з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на корить ОСОБА_1 грошових коштів на підставі виконавчого листа, виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області 23 червня 2015 року на суму 1 127 грн.

Згідно копії постанови державного виконавця Василенко В. О. від 25 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження № 49719488 з примусового стягнення з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на корить ОСОБА_1 грошових коштів на підставі виконавчого листа, виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області 23 червня 2015 року на суму 20 907,91 грн.

Суди встановили, що позивач перерахував відповідачу за платіжними дорученнями:

- № 2649 від 22 червня 2015 року 25 837,58 грн на виконання постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції від 4 квітня 2015 року (виконавче провадження № 47110655, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 219/5690/2014-ц);

- № 2349 від 13 листопада 2015 року - 1 127 грн;

- № 239 від 18 січня 2016 року - 19 780,67 грн;

- № 3065 від 3 грудня 2015 року - 220,39 грн;

- № 391 від 22 січня 2016 року - 2 184,05 грн.

Постановою Верховного Суду України від 11 травня 2016 року заява ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування норм матеріального правау подібних правовідносинах задоволено частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року, рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні скасовано й ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовлено.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2016 року заяву ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про перегляд судового рішення у цивільній справі № 219/3802/2015-ц за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року вказаній справі скасовано і ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

Заступник генерального директора з правових питань ОКП "Донецьктеплокомуненерго" листом на ім`я ОСОБА_1 від 1 червня 2016 року повідомив його про необхідність повернення у 7-денний термін з моменту отримання даного листа перераховані кошти у розмірі 25 837,58 грн.

Листом заступника генерального директора з правових питань ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на ім`я ОСОБА_1 від 7 вересня 2016 року повідомлено останнього про необхідність повернення у 7-денний термін з моменту отримання даного листа перераховані кошти у розмірі 20 907,91 грн.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 13 червня 2016 року керівництву ОКП "Донецьктеплокомуненерго" листом повідомила про відсутність у відповідача жодного зобов`язання щодо повернення будь-яких коштів підприємству і вимоги про виконання неіснуючих зобов`язань, які б ґрунтувались на нормах чинного законодавства України, відсутні.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Пред`являючи позов, ОКП "Донецьктеплокомуненерго" посилалось на те, що судові рішення, за якими відповідачеві перераховані грошові кошти, які не є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, скасовані, тому ОСОБА_1 отримав кошти без правових підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірні кошти виплачені відповідачеві як платежі, прирівняні до заробітної плати, за винятком відшкодування моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що спірні кошти були виплачені відповідачеві як платежі, прирівняні до заробітної плати, однак додав, що моральна шкода також є таким платежем.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту цієї норми вбачається, що зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові незаконними діями роботодавця, передбачено статтею 237-1 КЗпП України.

Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Відмовляючи у позові, суди виходили із того, що спірні кошти виплачені відповідачеві як платежі, прирівняні до заробітної плати; факт рахункової помилки з боку юридичної особи і недобросовісності з боку набувача не встановлений.

Проте суди при ухваленні судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Зокрема, не урахували, що структура заробітної плати згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пунктів 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України "Про державну статистику" (2614-12) та "Про оплату праці" (108/95-ВР) , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (z0114-04) , суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою та платежами, які прирівнюються до неї, що свідчить про помилковість відповідного висновку судів попередніх інстанцій.

Суми на відшкодування моральної шкоди, виходячи із Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та пункту 3.13 Інструкції зі статистики заробітної плати, також не є заробітною платою та платежами, які прирівнюються до неї. У цій частині висновки суду першої інстанції є правильними.

У правовому висновку Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі 6-2159цс15 зазначено, що згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України (322-08) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина перша статті 9 ЦК України кореспондується зі статтею 4 КЗпП України щодо застосування ЦК України (435-15) до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України (435-15) , застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справах №№ 6-364цс16, 6-365цс16.

За таких обставин суд касаційної інстанції визнає неправильними висновок судів про те, що спірні грошові кошти є платежами, які прирівнюються до заробітної плати, і не підлягають поверненню з підстав, передбачених статтею 1215 ЦК України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, компенсація у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум та сума, стягнена у відшкодування моральної шкоди, підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 243/10392/16-ц, провадження № 61-21226св18.

При цьому суд касаційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про застосування правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15, від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 174/406/16-ц, оскільки обставини цих справ відрізняються від обставин даної справи - види платежів у цих справах є різними.

Також касаційний суд вважає помилковим застосування апеляційним судом до спірних правовідносин частиною другою статті 382 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції), оскільки у межах даної справи питання про поворот виконання рішення не розглядалося та не вирішувалося.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області в частині відмови у позові, та рішення апеляційного суду Донецької області ухвалені з порушенням наведених норм матеріального права, яке призвело до помилкових висновків про те, що компенсація у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також відшкодування моральної шкоди є платежами, які прирівнюються до заробітної плати і не підлягають поверненню з підстав, передбачених статтею 1215 ЦК України.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 1212 та 1215 ЦК України, касаційний суд скасовує рішення апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2017 року та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року в частині відмови у стягненні 45 747,49 грн та ухвалює у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог із ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, судовий збір, сплачений ОКП "Донецьктеплокомуненерго" при поданні позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг у загальній сумі 4 791,60 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

За таких обставин касаційний суд змінює рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОКП "Донецьктеплокомуненерго" судового збору і збільшує цю суму з 29,48 грн до 4 791,60 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 6 вересня 2017 року скасувати.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року в частині відмови у стягненні 45 747,49 грн скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" безпідставно отримані грошові кошти у сумі 45 747,49 грн.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" судового збору змінити і збільшити стягнену суму з 29,48 грн до 4 791,60 грн.