розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року у складі судді Хмель Р. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2019 року перший заступник керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2014 року інспекцією Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за № ВН 083142260295. Відповідно до вказаної декларації замовником щодо реконструкції частини гаражів під автомийку за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 15 жовтня 2014 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області зареєстровано декларацію про готовність цього об`єкта до експлуатації. Всупереч положень частини третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір щодо пайової участі у розвитку інфраструктури с. Війтівкавідповідачем не укладено, коштів пайової участі у розмірі 19 025,00 грн до бюджету територіальної громади цього населеного пункту не сплачено. Тому, на думку заявника, такі грошові кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Війтівської сільської ради у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в суді, позивач зазначив, що органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів територіальної громади с. Війтівка є Війтівська сільська рада, яка неналежним чином виконує свої повноваження. Так, після отримання цією сільською радою 28 березня 2018 року інформації про те, що забудовником здано в експлуатацію об`єкт - реконструкцію частини гаража під автомийку у с. Війтівка Бершадського району Вінницької області на території АЗК, його кошторисну вартість та визначення суми пайової участі, яка підлягає сплаті, уповноваженим органом не вжито жодних заходів для захисту інтересів держави щодо стягнення коштів.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року, позовну заявупершого заступника керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Війтівської сільської ради повернуто позивачу на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Постановляючи указану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підстави для звернення прокурора із позовною заявою до суду в інтересах держави в цьому випадку відсутні; прокуратурою не доведено порушення інтересів держави та бездіяльність органу уповноваженого звертатись щодо стягнення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2019 року заступник прокурора Вінницької області із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дослідили всіх обставин справи та не надали належну оцінку наявним у справі доказам.

Суди не звернули уваги на те, що першим заступником керівника Бершадської місцевої прокуратури дотримано вимоги частини четвертої статті 56 ЦПК України та у позовній заяві обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокуратури та відповідного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також не врахували, що Закон України "Про прокуратуру" та положення ЦПК України (1618-15) не містять жодної норми, яка б зобов`язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно. Прокурор повинен лише обґрунтувати наявність підстав.

Крім того, висновки судів про те, що в цьому випадку позов місцевої прокуратури про стягнення невнесеної суми пайової участі у розвиток інфраструктури поданий в інтересах територіальної громади, а не в інтересах держави, є хибним.

Відзиви на касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області від інших учасників справи не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року, витребувано матеріали справи № 126/786/19 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року справу № 126/786/19 призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга заступника прокурора Вінницької області підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2019 року перший заступник керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту у розмірі 19 025,00 грн.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року,залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року, таку позовну заяву повернуто позивачу, на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Повертаючи позовну заяву прокурору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підставою для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, став лист від 20 березня 2019 року № 31/1-1698вих-19, який адресований Війтівському сільському голові Замковій М. В., та яким повідомлено про вжиття заходів представництва щодо порушених інтересів держави через наявність збитків завданих Війтівській сільській раді внаслідок неодержання від ОСОБА_1 суми пайової участі в розмірі 19 025,00 грн.

Суд дійшов висновку про те, що зазначений лист не може бути підставою для представництва за даним позовом, оскільки поняття "не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів Держави", має полягати в умисному невиконанні своїх обов`язків посадовими особами Війтівської сільської ради. А в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що першим заступником керівника Бершадської місцевої прокуратури не обґрунтовано порушення прав держави невнесенням суми пайової участі у розвиток інфраструктури, оскільки в даному випадку розвиток інфраструктури проводиться в інтересах територіальної громади, а не держави.

Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд погодитись не може з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Вказаним положенням кореспондують відповідні норми ЦПК України (1618-15) : прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України, має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

У справі, що переглядається перший заступник керівника Бершадської місцевої прокуратури заявив позов до ОСОБА_1 і на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону у тексті позовної заяви обґрунтував, що, на його думку, невжиття сільською радою с. Війтівка Бершадського району Вінницької області заходів щодо укладення із відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та стягнення із останнього пайових внесків порушує право громади с. Війтівка на належне фінансування розвитку інфраструктури цього населеного пункту, а також становить загрозу порушення інтересів держави.

На обґрунтування вказаних підстав позивач надав ряд доказів, серед яких зокрема лист від 20 березня 2019 року № 31/1-1698вих-19, який адресований Війтівському сільському голові Замковій М. В., та яким повідомлено про вжиття заходів представництва щодо порушених інтересів держави через наявність збитків, завданих Війтівській сільській раді внаслідок неодержання від ОСОБА_1 суми пайової участі в розмірі 19 025,00 грн.

Таким чином, прокурор виконав вимогу частини п`ятої статті 175 ЦПК України та навів підстави позову, а також обґрунтував їх доказами.

Суди першої й апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули та помилково вважали, щопідставою для представництва прокурором інтересів держави у цій справі став саме лист від 20 березня 2019 року № 31/1-1698вих-19, що на переконання суду не може бути підставою для представництва держави прокуратурою за даним позовом, оскільки поняття "не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів Держави" має полягати в умисному невиконанні своїх обов`язків посадовими особами Війтівської сільської ради. А в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб.

Водночас доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Зі змісту пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України вбачається, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Тобто, у позовній заяві мають бути або зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин. Вказане відповідає частині першій статті 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 175 ЦПК України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання частини сьомої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для повернення позовної заяви, як помилково вважали суди у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс 19.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

За викладених обставин оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При продовженні розгляду справи суду слід врахувати наведене, вирішити питання про відкриття провадження у справі, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, дати правову оцінку доводам позивача і позиції інших учасників справи; ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

головуючого -	Ступак О. В.,
суддів:	Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,	Погрібного С. О., Усика Г. І.,

Головуючий	О. В. Ступак
Судді:	І. Ю. Гулейков

	С. О. Погрібний

	Н. Ю. Сакара

	Г. І. Усик