Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 757/33127/14-ц

провадження № 61-10248св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Сердюка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

скаржник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Диких Олексій Олександрович,

стягувач у виконавчому провадженні- ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"

(далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Диких О. О.

(далі - ВДВС Печерського РУЮ у місті Києва) від 22 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49973174.

Скарга мотивована тим, що 28 січня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/33127/14-ц, виданого 28 грудня

2015 року Печерським районним судом міста Києва, про стягнення

з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 925 440,37 грн. Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження встановлено строк для самостійного виконання рішення суду -

до 04 лютого 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2016 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження.

На виконання вказаної ухвали суду від 18 січня 2016 року та на підставі заяви ПАТ "Укртрансгаз" від 02 лютого 2016 року, головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. винесено постанову від 05 лютого 2016 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/33127/14-ц до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2016 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2015 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року залишено без змін.

18 березня 2016 року до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження, у зв`язку із закінченням касаційного провадження, на підставі якої 18 березня

2016 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 49973174 з примусового виконання виконавчого листа

№ 757/33127/14-ц, якою встановлено строк для самостійного виконання рішення суду - до 18 березня 2016 року включно.

22 березня 2016 року ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві з клопотанням про відкладення виконавчих дій.

22 березня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві Диких О. О. винесено постанову про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" виконавчого збору у розмірі

92 544,03 грн.

23 березня 2016 року ПАТ "Укртрансгаз" самостійно перерахувало заборгованість у розмірі 581 202 грн та 344 238,37 грн за виконавчим провадженням № 49973174 та направило до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві заяву про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2015 року.

На підставі вищевказаного, ПАТ "Укртрансгаз" просило суд поновити строк звернення з вказаною скаргою до суду; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. від 22 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 92 544,03 грн у виконавчому провадженні

№ 49973174 з примусового виконання виконавчого листа, виданого

28 грудня 2015 року Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/33127/14-ц про стягнення з ПАТ "Уктрансгаз" на користь ОСОБА_1 авторської винагороди у розмірі 581 202 грн, збитків інфляції -

203 420,70 грн; боргу за користування грошима - 52 308,18 грн; пені

за прострочку її виплати - 84 855,49 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року

(у складі судді Москаленко К. О.) скаргу ПАТ "Укртрансгаз" задоволено.

Поновлено ПАТ "Укртрансгаз" пропущений строк для подання скарги до суду.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. від 22 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні

№ 49973174 з примусового виконання виконавчого листа, виданого

28 грудня 2015 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ПАТ "Уктрансгаз" на користь ОСОБА_1 авторської винагороди у розмірі 581 202 грн, збитків інфляції - 203 420,70 грн, боргу за користування грошима - 52 308,18 грн, пені за прострочку її виплати - 84 855,49 грн

та судового збору - 3 654 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що кошти ПАТ "Укртрансгаз" перерахувало стягувачу самостійно у дводенний строк з моменту отримання постанови про поновлення виконавчого провадження, державний виконавець у постанові від 18 березня 2016 року про поновлення виконавчого провадження надав боржникові строк для самостійного виконання - до 18 березня 2016 року, тобто без урахування необхідного строку отримання зазначеної постанови, що фактично унеможливлювало виконання боржником рішення суду самостійно у вказаний строк. Отже, дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" виконавчого збору є неправомірними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні скарги ПАТ "Укртрансгаз" відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Отже, після початку примусового виконання рішення, виконавчий збір підлягає стягненню з боржника незалежно від того чи вчинялися державним виконавцем заходи примусового виконання рішень. Оскільки головний державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, тому вимоги скарги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повинен був закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

ОСОБА_3, оскільки вони не є сторонами виконавчого провадження, оскільки оскаржувана ПАТ "Укртрансгаз" постанова державного виконавця не зачіпає їх права та інтереси, а також у зв`язку з тим, що апеляційна скарга головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. підписана особою, яка не має права її підписувати.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили що 28 січня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/33127/14-ц, виданого 28 грудня 2015 року Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 925 440,37 грн. Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження встановлено строк для самостійного виконання рішення суду - до 04 лютого 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2016 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження.

На виконання вказаної ухвали суду від 18 січня 2016 року та на підставі заяви ПАТ "Укртрансгаз" від 02 лютого 2016 року, головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. винесено постанову від 05 лютого 2016 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/33127/14-ц до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2016 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2015 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року залишено без змін.

18 березня 2016 року до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження, у зв`язку із закінченням касаційного провадження, на підставі якої 18 березня

2016 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 49973174 з примусового виконання виконавчого листа

№ 757/33127/14-ц, якою встановлено строк для самостійного виконання рішення суду - до 18 березня 2016 року включно.

22 березня 2016 року ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві з клопотанням про відкладення виконавчих дій.

22 березня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у місті Києві Диких О. О. винесено постанову про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" виконавчого збору у розмірі

92 544,03 грн.

23 березня 2016 року ПАТ "Укртрансгаз" платіжними дорученнями № 6598 та № 6602 самостійно перерахувало заборгованість у розмірі 581 202 грн та 344 238,37 грн за виконавчим провадженням № 49973174, та направило до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві заяву про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звертаючись у квітні 2016 року до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця, ПАТ "Укртрансгаз" просило визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві Диких О. О. від 22 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49973174.

Оскільки ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця у квітні 2016 року, на спірні правовідносини поширюється саме Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, нормою вказаної статті визначено право сторін оскаржити рішення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ.

Крім того, до скарги на дії державного виконавця ПАТ "Укртрансгаз" додав копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, якою відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за адміністративним позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про визнання неправомірною та скасування постанови від 22 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49973174

Пунктом 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штраф.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

За змістом статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В обґрунтування заявлених вимог боржник посилався на порушення державним виконавцем статей 25, 27, 28, 31 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Задовольняючи скаргу ПАТ "Укртрансгаз", суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про поновлення виконавчого провадження від 18 березня 2016 року отримана ПАТ "Укртрансгаз"

21 березня 2016 року, тобто надіслана та отримана боржником поза межами встановленого для добровільного виконання строку - 18 березня 2016 року, що є порушенням норм статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови ДВС та звернення зі скаргою на дії ДВС).

Разом з тим, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги на дії ДВС, апеляційний суд встановив, що постанова про поновлення виконавчого провадження від 18 березня 2016 року отримана ПАТ "Укртрансгаз" в цей же день, тобто 18 березня 2016 року, що підтверджується штемпелем ПАТ "Укртрансгаз" з вхідним номером 11738 від 18 березня 2016 року. Вказана обставина в судовому засіданні також підтверджена представником ПАТ "Укртрансгаз".

Ураховуючи, що строк для самостійного виконання боржником рішення суду закінчився 04 лютого 2016 року, 18 березня 2016 року (п`ятниця) виконавче провадження було відновлено з вказівкою про необхідність боржнику виконати рішення самостійно в цей жe день, про що останньому було відомо, проте 21 березня 2016 року (понеділок) боржник рішення не виконав, а тому початком примусового рішення апеляційний суд обґрунтовано вважав 21 березня 2016 року.

Водночас, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Вказані вище висновки викладені у постанові Верховного Суду України

від 06 липня 2015 року в справі № 6-785цс15.

Апеляційний суд вказану правову позицію не врахував та дійшов помилкового висновку, що фактичні обставини справи, яка переглядається, не є тотожними з обставинами у справі № 6-785цс15.

Разом з тим, як встановлено судами з матеріалів виконавчого провадження № 49973174, державний виконавець не вчинив фактичного стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за рішенням суду.

Оскільки боржник самостійно після отримання 18 березня 2016 року постанови про відновлення виконавчого провадження, 23 березня

2016 року сплатив заборгованість за виконавчим листом та 24 березня

2016 року надіслав до виконавчої служби клопотання про закінчення виконавчого провадження, а державний виконавець не вчинив заходів щодо примусового виконання рішення, то відсутні правові підстави вважати обґрунтованими вимоги останнього про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на наведене, наявні правові підстави вважати, що оскаржувана ухвалу суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про задоволення скарги ПАТ "Укртрансгаз" постановлена відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому цю ухвалу відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного

суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укртрансгаз" за подання до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції у цій справі сплатило судовий збір в розмірі 1762 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11 травня 2018 року № 6014.

Витрати ПАТ "Укртрансгаз", пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції, підлягають стягненню з ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"задовольнити.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року скасувати, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" судові витрати, понесені за подання касаційної скарги у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська