розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Сліпченка О. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стеценко Н. В. (далі - головний державний виконавець Стеценко Н. В.) звернулася до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, якою він володіє спільно з ОСОБА_3 .

Подання мотивовано тим, що на виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист від 29 червня 2016 року

№ 753/20894/15 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 323 898,22 грн. 22 серпня 2016 року було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51982058 та про арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. У наданий для самостійного виконання строк ОСОБА_2 рішення суду не виконав, рахунків в банківських установах та цінних паперів у нього не виявлено, нерухомого та рухомого майна за ним не зареєстровано. Відсутність у боржника майна робить неможливим виконання рішення суду, тому необхідно визначити належну

ОСОБА_2 частку у нерухомому майні, яке було придбано в період його перебування в шлюбі з ОСОБА_3 та є їх спільною сумісною власністю подружжя.

У зв`язку з викладеним головний державний виконавець Стеценко Н. В.просила з урахуванням положень СК України (2947-14) про рівність часток майна дружини та чоловіка, визначити частку ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року подання головного державного виконавця Стеценко Н. В. задоволено.

Визначено, що частка боржника ОСОБА_2 у квартирі за адресою:

АДРЕСА_2, загальною площею 117,8 кв. м (зареєстрованій за ОСОБА_3, рішення про державну реєстрацію від 30 січня 2013 року, підстава: свідоцтво про право власності САЕ № НОМЕР_3 від 03 жовтня 2012 року), становить 1/2 частину цього майна.

Ухвалу суду першої інстанції мотивована тим, що квартира

АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки була придбана ними в шлюбі, тому оскільки у останнього наявне невиконане боргове зобов`язання та відсутності у нього іншого майна, за рахунок якого можливо провести виконання судового рішення, окрім вказаної квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, що дає можливість визначити йому Ѕ частину вказаної квартири.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанцій щодо визначення 1/2 частки боржника у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є законними та обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо порушення судом першої інстанції її прав, як заінтересованої особи, яку не було залучено до участі у розгляді справи, на висловлення власної думки з приводу вирішення подання головного державного виконавця визнані судом апеляційної інстанції необґрунтованими з тих підстав, що вона мала можливість реалізувати свої процесуальні права під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали. Вказано, що зазначене процесуальне порушення не є безумовною підставою для скасування ухвали. Також судом апеляційної інстанції відхилені доводи

ОСОБА_3 стосовного того, що спірна квартира на момент постановлення оскаржуваної ухвали належала їй на праві особистої приватної власності, оскільки між нею та ОСОБА_2 22 січня 2018 року було укладено договір про поділ спільного сумісного майна за яким, боржник передав їй свою частину нерухомого майна, оскільки договір на який вона посилалася судом було визнано фіктивним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Укасаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Звертала увагу на ту обставину, що суд першої інстанції розглядаючи вказане подання головного державного виконавця належним чином не визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами у справі. Зокрема вказувала, що суд першої інстанції розглядаючи питання щодо визначення частки боржника у спірній квартирі, яка належала їй на праві власності навіть не залучив її до участі у розгляді справи, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості висловлювати свою думку з цього приводу, як заінтересованої особи у справі. Також наголошувала на тому, що на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції спірна квартира не належала боржнику, оскільки між нею та ОСОБА_2 22 січня 2018 року було укладено договір про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя. Суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи її апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 не має жодного відношення до вказаної у справі квартири в порушення статті 204 ЦК України визнав договір про поділ спільного сумісного майна подружжя від 22 січня

2018 року, який укладено між нею та ОСОБА_2 фіктивним, оскільки його укладено у період вирішення вказаного подання та метою його укладення визнав ухилення від виконання зобов`язань ОСОБА_2 не звернувши уваги на ту обставину, що вказаний договір ніким не було оскаржено та в судовому засіданні його не визнано фіктивним. Також вказувала, що суди обох інстанцій визнаючи частку ОСОБА_2 у спірній квартирі навіть не з`ясували чи є у останнього у власності інше рухоме чи нерухоме майно. Зокрема зазначала, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить автомобіль KIACerato,

2007 року випуску та 1/4 частина квартири

Доводи інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_1, поданому адвокатом Сингаївським С. С., на касаційну скаргу ОСОБА_3 вказано, що доводи касаційної скарги є незаконними та необгрунтованими, тому вона не може підлягати до задоволення. Також зазначено, що оскаржувані судові рішення було постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами в повному обсязі були встановлені та досліджені всі матеріали справи, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі. Також у відзиві вказано, що всі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. Крім того зазначено, що наведені у касаційні скарзі доводи є аналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом було надано належну правову оцінку, тому вони не підлягають задоволенню.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Дарницького районного суду м. Києва.

У грудні 2019 року справу № 753/21162/17 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року у справі № 753/20894/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі

323 989,22 грн та судові витрати у справі в розмірі 3 238,98 грн (а. с. 3 зворот).

На підставі вказаного заочного рішення суду першої інстанції від 22 квітня

2016 року Дарницьким районним судом міста Києва 23 серпня 2017 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 323 898,22 грн заборгованості та 3 238,98 грн судових витрат (а. с. 6 зворот).

Постановою старшого державного виконавця Медведєвою О. О. від 22 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 753/20894/15 виданим 29 червня 2016 року (а. с. 4-5).

Також судами було встановлено, що ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції добровільно не виконує, у нього відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо провести виконання судового рішення, окрім нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю з ОСОБА_3

22 серпня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судами також було встановлено, що згідно з інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану з 20 жовтня 2000 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а. с. 14).

Судами було встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстровано на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 117,8 кв. м, яка була набута нею у власність на підставі свідоцтва про право власності від 03 жовтня 2012 року, що підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а. с. 12-13).

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого

2016 року у справі № 753/18933/15-ц задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 20 жовтня 2000 року розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн на місяць на кожну дитину, разом

9 000,00 грн на місяць, починаючи з 05 жовтня 2015 року до досягнення кожним з дітей повноліття.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць (а. с. 8-11).

14 листопада 2017 року головний державний виконавець Стеценко Н. В. звернулася до суду з поданням про визначення частки майна боржника

ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру

АДРЕСА_1, якою останній володіє спільно з ОСОБА_3 (а. с. 1-2).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що 22 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ спільного майна колишнього подружжя, згідно якого майно було розподілено наступним чином: враховуючи інтереси дітей колишнього подружжя, які проживають з матір`ю ОСОБА_3, і мають право користуватися зазначеною в пункті 1 цього договору квартирою, на підставі розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 19 січня 2018 року № 20, сторони зазначили, що у власність ОСОБА_3 переходить квартира АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4317280000. У власність ОСОБА_2 переходить легковий автомобіль марки KIA Cerato, легковий седан - В, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер

НОМЕР_2 . Пунктом 3 цього договору передбачено, що після укладення цього договору право спільної сумісної власності колишнього подружжя на майно, що є предметом цього договору, припиняється. Поділене майно матиме статус особистого майна кожного з колишнього подружжя. В пункті 4 узгоджена сторонами оцінка квартири складає 1 300 000,00 грн, зазначений легковий автомобіль оцінено сторонами в 200 000,00 грн. (а. с. 44).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України 2004 року питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно з частиною другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частин шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

За положеннями статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При вирішенні питання про визначення частки у спільній сумісній власності суд також керується частиною другою статті 370 ЦК України, якою передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Так, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_3 щодо порушення судом першої інстанції прав останньої, як співвласника спірного нерухомого майна, оскільки її не було залучено до участі у справі про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру, якою вона володіє разом з боржником.

Судом апеляційної інстанції помилково не було враховано доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення її права на участь у розгляді цієї справи, як заінтересованої особи, з тих підстав, що вона оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції про визначення частки її чоловіка у праві спільної сумісної власності таким чином реалізувала своє право на участь у розгляді цієї справи та поданні заперечень стосовно вирішення такого питання.

Разом з тим, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував ту обставину, що процесуальні права сторони у справі і особи, яка не брала участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою не є тотожними.

Таким чином, не залучення до участі у розгляді вказаної справи ОСОБА_3, як співвласника спірного нерухомого майна, є порушенням її права, яке підлягає захисту та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України.

Суд першої інстанції розглядаючи вказане подання про визначення частки боржника у спільній сумісній власності встановивши, що спірна у справі квартира була придбана ОСОБА_3 під час її перебування у шлюбі з боржником ОСОБА_2 та визнаючи її спільною сумісною власністю колишнього подружжя в порушення норм процесуального права не залучив її до участі у розгляді справи, як заінтересовано особу.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу суду першої інстанції на вказане уваги не звернув.

Отже, розглядаючи дану справу, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 263- 265, 367- 368 ЦПК України належним чином не встановили обставин, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, не визначилися із складом учасників справи, чим було позбавлено право ОСОБА_3 права надавати свої пояснення та заперечення з приводу вирішення вказаного подання.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України, тому касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судами порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить перевірити чи дійсно спірна квартира є об`єктом спірної сумісної власності колишнього подружжя, чи є в боржника інше рухоме або нерухоме майно на яке головний державний виконавець може звернути стягнення з урахуванням доводів та заперечень ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у розгляді справи, врахувати викладене та розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Належним чином дослідити та оцінити надані сторонами докази у справі, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.