розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НПО "Петровакс Фарм" на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "НПО "Петровакс Фарм" (далі - ТОВ "НПО "Петровакс Фарм") звернулося до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду - ухвали Арбітражного суду Московської області від 20 березня 2017 року у справі № А41-81559/16 за позовом ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (далі - ТОВ "Імуноген-Україна") про стягнення заборгованості за договором поставки лікарських препаратів.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Арбітражного суду Московської області від 20 березня 2017 року затверджено мирову угоду між ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" та ТОВ "Імуноген-Україна", згідно з умовами якої сторони підтвердили, що на дату складання мирової угоди сума заборгованості ТОВ "Імуноген-Україна" перед ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" за договором поставки лікарських препаратів № F(NPO)-65-2011 від 20 грудня 2011 року складає 22 327 737 рублів 21 копійку, та встановили графік її погашення у період з 20 травня 2017 року по 31 березня 2024 року. Пунктом 5 вказаної угоди передбачено, що у випадку порушення боржником строків оплати заборгованості, визначених графіком, сума заборгованості сплачується в повному обсязі негайно.

Посилаючись на те, що боржник добровільно не виконує умови мирової угоди, про розгляд справи останній був належним чином повідомлений, про що свідчить зміст поданого ТОВ "Імуноген-Україна" клопотання про затвердження мирової угоди, яку підписано сторонами у трьох примірниках, в якому, зокрема, заявник просить вирішення вказаного питання та розгляд справи провести без участі представника відповідача ТОВ "Імуноген-Україна", ухвала суду про затвердження мирової угоди набрала чинності й на території Російської Федерації не виконувалася, ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" просило визнати та дозволити примусове виконання на території України ухвали Арбітражного суду Московської області від 20 березня 2017 року у справі № А41-81559/16

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року у складі головуючого судді Батрин О. В. клопотання ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" задоволено, визнано та надано дозвіл на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду - ухвали Арбітражного суду Московської області від 20 березня 2017 року у справі № А41-81559/16 за позовом ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" до ТОВ "Імуноген-Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки лікарських препаратів, згідно з якою з ТОВ "Імуноген-Україна" підлягає стягненню на користь ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" заборгованість за договором поставки лікарських препаратів № F(NPO)-65-2011 від 20 грудня 2011 року в розмірі 22 327 737 рублів 21 копійки, що за курсом Національного банку України станом на 22 листопада 2018 року складає 9 404 442 грн 91 коп., а також витрати зі сплатити державного мита в сумі 67 319 рублів 35 копійок, що за курсом Національного банку України станом на 22 листопада 2018 року складає 28 354 грн 91 коп., а всього 22 395 056 рублів 56 копійок, що за курсом Національного банку України станом на 22 листопада 2018 року складає 9 432 797 грн 82 коп.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наявні всі підстави для визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні. До клопотання надано усі необхідні документи, рішення набуло чинності й виконання вказаного судового рішення не суперечить інтересам України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ТОВ "Імуноген-Україна" - Кушнаренка Д. В., задоволено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада скасовано.

У задоволенні клопотання ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, оскільки сторону (боржника), щодо якої постановлено рішення іноземного суду, було позбавлено можливості взяти участь у судовому процесі через те, що її не було належним чином повідомлено про розгляд такої справи.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" подало до Верховного суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня

2019 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, яка була помилково скасована.

Касаційна скарга ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні через те, що сторону боржника не було належним чином повідомлено про розгляд справи, оскільки стороною стягувача надано належні докази на підтвердження належного повідомлення ТОВ "Імуноген-Україна", а саме довідку Арбітражного суду Московської області та копію клопотання боржника про розгляд справи без участі його представника, які залишені судом без уваги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу за клопотанням ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду в справі за позовом ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" до ТОВ "Імуноген-Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки лікарських препаратів призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 20 березня 2017 року Арбітражним судом Московської області винесено ухвалу у справі № А41-81559/16 за позовом ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" до ТОВ "Імуноген-Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки лікарських препаратів, якою затверджено мирову угоду між сторонами.

Мировою угодою, яка підписана ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" та ТОВ "Імуноген-Україна", сторони підтвердили, що на дату складання мирової угоди сума заборгованості ТОВ "Імуноген-Україна" перед ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" за договором поставки лікарських препаратів № F(NPO)-65-2011 від 20 грудня 2011 року складає 22 327 737 рублів 21 копійку, також сторони встановили графік погашення заборгованості шляхом сплати щомісячних платежів у період з 20 травня 2017 року по 31 березня 2024 року.

Пунктом 5 мирової угоди сторони передбачили, що у випадку порушення боржником строків оплати заборгованості, визначених графіком, сума заборгованості сплачується в повному обсязі негайно.

Згідно з довідкою Арбітражного суду Московської області від 16 лютого

2018 року відповідач ТОВ "Імуноген-Україна" відповідно до вимог статей 121, 123 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації (далі - АПК РФ) був належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи № А41-81559/16 шляхом направлення судового повідомлення, а також шляхом розміщення інформації на офіційному сайті арбітражного суду.

Крім того, 14 березня 2017 року ТОВ "Імуноген-Україна" подало до арбітражного суду клопотання, у якому просило відповідно до вимог статті 141 АПК РФ затвердити мирову угоду між ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" та ТОВ "Імуноген-Україна". Розгляд справи з приводу питання про затвердження мирової угоди проводити без участі представника ТОВ "Імуноген-Україна".

У вказаному клопотанні ТОВ "Імуноген-Україна" зазначило, що права і обов`язки осіб, які приймають участь у справі, передбачені статтею 41 АПК РФ, йому відомі, наслідки укладення та затвердження мирової угоди, визначені статтями 49, 151 АПК РФ відомі і зрозумілі.

Ухвала Арбітражного суду Московської області від 20 березня 2017 року у справі № А41-81559/16 набула законної сили, на території Російської Федерації не виконувалася.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "НПО "Петровакс Фарм" підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Постанова апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає.

Статтею 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з частиною першою статті 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до вимог частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.

Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.

За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;

9) в інших випадках, встановлених законами України.

22 січня 1993 року з метою забезпечення належного захисту прав і законних інтересів громадян та осіб, що проживають на їхніх територіях, у м. Мінську (Республіка Білорусь) була підписана Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, Договірною Стороною якої, зокрема, є Україна, (далі - Конвенція), яка10 листопада 1994 року була ратифікована Верховною Радою України та 14 квітня 1995 року набула чинності для України.

Зазначена Конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Відповідно до статті 51 зазначеної Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: а) рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань (далі - рішень).

Статтею 53 Конвенції передбачено, що клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й до суду, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення за клопотанням.

До клопотання додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання;

г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.

Суд першої інстанції врахував вимоги вказаних норм права й обставини справи та дійшов правильного висновку, що стягувачем подано всі документи, які необхідні для виконання рішення іноземного суду. При цього боржнику було відомо про розгляд справи в Арбітражному суді Московської області, що підтверджено довідкою суду та клопотанням сторони боржника про затвердження мирової угоди та розгляд справи у відсутність його представника.

Установивши відсутність підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, передбачених Конвенцією та статтею 468 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання.

Апеляційний суд, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, не врахував наведених положень закону та обставин справи й скасував ухвалу суду, яка відповідає закону.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	В. М. Коротун
	В. П. Курило