У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, третя особа - Запорізька міська профспілкова організація працівників агропромислового комплексу, про визнання протиправними та скасування наказів.

Позов мотивовано тим, що вона відповідно до наказу Головного управління ветеринарної медицини в Запорізькій області від 03 квітня 2012 року № 8-к переведена на посаду начальника Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини та з 05 квітня 2012 року працювала на зазначеній посаді. Відповідно до наказу від 04 жовтня 2017 року № 37-к, виданого начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Шершнєвим В. П., " ОСОБА_1 04 жовтня 2017 року звільнено з посади начальника Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини, згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України".

Крім того, наказом від 13 жовтня 2017 року № 40-к "Про внесення змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 04 жовтня 2017 року № 37-к" відповідач вніс зміни до наказу від 04 жовтня 2017 року № 37-к, а саме: внести зміни в розпорядчу частину наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 04 жовтня 2017 року № 37-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", виклавши її в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальник а Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України у перший робочий день після її виходу з лікарняного".

Позивач вважає вказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки їх видано в порушення норм чинного законодавства України, зокрема вимог статей 147 та 149 Кодексу законів про працю України, а саме: обов`язки та завдання, які покладені на неї посадовою інструкцією, вона виконувала належним чином, жодного факту неналежного виконання нею обов`язків за період роботи на займаній посаді встановлено не було, нею не допускалось будь-якого порушення вимог посадової інструкції чи трудової дисципліни; описова частина оскаржуваного наказу не містить визначення який саме дисциплінарний проступок вона вчинила; у оскаржуваному наказі відповідач зазначає, що нею начебто була порушена стаття 164-2 КУпАП, проте її до адміністративної відповідальності не притягували.

Також, позивач зазначила, що в наказі наявне посилання на те, що впродовж року за аналогічним порушенням вона вже притягувалась до дисциплінарної відповідальності, проте зазначене не відповідає дійсності. Крім того, її звільнення було здійснено без згоди профспілкового комітету.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила визнати протиправним та скасувати наказ від 04 жовтня 2017 року № 37-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", зі змінами, внесеними наказом від 13 жовтня 2017 року № 40-к, виданий начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Шершнєвим В. П., який викладений у наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України в перший робочий день після її виходу з лікарняного"; визнати протиправним та скасувати наказ від 13 жовтня 2017 року № 40-к "Про внесення змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 04 жовтня 2017 року № 37-к", виданий начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Шершнєвим В. П.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ від 04 жовтня 2017 року № 37-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", зі змінами, внесеними наказом від 13 жовтня 2017 року № 40-к, виданий начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Шершнєвим В. П., який викладений у наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України в перший робочий день після її виходу з лікарняного". Визнано протиправним та скасовано наказ від 13 жовтня 2017 року

№ 40-к "Про внесення змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 04 жовтня 2017 року № 37-к", виданий начальником Головного управляння Держпродспоживслужби в Запорізькій області

Шершнєвим В. П.

Рішення мотивоване тим, що притягнувши позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач в цьому випадку не навів конкретні факти невиконання чи неналежного виконання позивачем, саме з її вини обов`язків визначених у пунктах 3.4; 3.9; 3.10; 3.16; 3.17; 3.18; 3.19; 3.21; 6.1; 6.3; 6.5 посадової інструкції, а також зазначив факти, які не відповідають дійсності, тому оскаржуваний наказ не можна вважати таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, підлягає скасуванню. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувалася.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу Головного управляння Держпродспоживслужби в Запорізькій області залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, про те, що хоча оспорюваний наказ і не виконувався, але це не перешкоджає позивачу вимагати захисту порушених трудових прав шляхом визнання його таким, що не відповідає закону.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2017 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно надав оцінку наказу Головного управління від 04 жовтня 2017 року № 38-к, який позивачем взагалі не оскаржувався і судом першої інстанції не досліджувався. Крім того, апеляційний суд підійшов поверхнево до дослідження матеріалів цієї справи, докази досліджував не ретельно, безпідставно, необґрунтовано надав перевагу голослівним доказам позивача, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків та постановив судове рішення, яке не відповідає закону.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуГоловного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

Судом встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до наказу Головного управління ветеринарної медицини в Запорізькій області від 03 квітня 2012 року № 8-к переведена на посаду начальника Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини та з 05 квітня 2012 року працювала на зазначеній посаді.

Наказом відповідача від 14 серпня 2017 року № 162 "Про створення робочої групи Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, встановлено в підрозділах "провести оцінку їх діяльності (комплексні заходи державного нагляду) та надати практичну допомогу з виконання Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері безпечності харчових продуктів та ветеринарії", "Про ветеринарну медицину", "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення", "Про звернення громадян" та інших нормативних документів, у тому числі з питань ведення бухгалтерського обліку та звітності, стану управління державним майном та збереження активів, ідентифікації та реєстрації тварин, кадрової роботи, ведення санітарно-просвітницької роботи та діловодства, за період з 2-го кварталу 2014 року для Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини та її структурних підрозділів; з 2-го кварталу 2016 року для управління Держпродспоживслужби в м. Запоріжжі по теперішній час від 05 вересня 2017 року".

За результатами роботи робочої групи складена довідка про результати планової виїзної оцінки (комплексних заходів державного нагляду) від 05 вересня 2017 року.

18 вересня 2017 року на пропозицію відповідача ОСОБА_1 надано пояснення.

Відповідно до наказу від 04 жовтня 2017 року № 37-к, виданого начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

Шершнєвим В. П., " ОСОБА_1 04 жовтня 2017 року звільнено з посади начальника Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини, згідно з пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України". Підставою для застосування дисциплінарного стягнення зазначено наступне: довідка про результати планової виїзної оцінки діяльності Управління Держпродспоживслужби в м. Запоріжжі, Запорізькій міській державній лікарні ветеринарної медицини та її структурних підрозділах з питань виконання Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері безпечності харчових продуктів та ветеринарії", "Про ветеринарну медицину", "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення", "Про звернення громадян" та інших нормативних документів, у тому числі з питань ведення бухгалтерського обліку та звітності, стану управління державним майном та збереження активів, ідентифікації та реєстрації тварин, кадрової роботи, ведення санітарно-просвітницької роботи та діловодства, за період з 2-го кварталу 2014 року для Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини та її структурних підрозділів; з 2-го кварталу 2016 року для управління Держпродспоживслужби в м. Запоріжжі по теперішній час від 05 вересня 2017 року".

У тексті оскаржуваного наказу, також зазначено, що при виданні оскаржуваного наказу "ураховується, що упродовж року за аналогічним порушенням ОСОБА_1 вже притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 25 травня 2017 року № 105 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежну організацію роботи Запорізької міської державної лікарні ветеринарної медицини та її структурного підрозділу - Державної лікарні ветеринарної медицини Комунарського району, невиконання посадових обов`язків щодо організації контролю виконання у підпорядкованих підрозділах і особисто допущені порушення фінансового та податкового законодавства".

Із вказаним наказом від 04 жовтня 2017 року № 37-к позивача ознайомлено

04 жовтня 2017 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Отже для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

Звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення, а тому при звільненні з цієї підстави роботодавець зобов`язаний дотримуватись порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а також положень статті 43 КЗПП України (отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації), якщо працівник є членом профспілкової організації.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149 КЗпП України). При цьому якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України - за таких обставин просто складається акт.

Підставою звільнення працівника за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України) є чергове конкретне порушення трудової дисципліни чи невиконання (неналежне виконання) покладених на нього трудових обов`язків, а не узагальнюючий висновок роботодавця про те, що "встановлено чисельні порушення".

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна сукупності таких умов: конкретний факт порушення (дія чи бездіяльність); порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до накладення дисциплінарного стягнення минуло не більше місяця.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що в наказі про звільнення позивача від 04 жовтня 2017 року із змінами від 13 жовтня 2017 року не зазначено, за які конкретні порушення до позивача застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а під час розгляду справи вчинення таких порушень відповідачем не доведено, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із порушенням вимог статті 40 КЗпП України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційний суд безпідставно надав оцінку наказу Головного управління від 04 жовтня 2017 року № 38-к, який позивачем взагалі не оскаржувався і судом першої інстанції не досліджувався, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено неправомірність наказів № 37-к, до якого і вносились зміни наказом № 38-к, та наказу № 40-к, а тому вказаний наказ потребував оцінки суду, оскільки ним внесені зміни до оскаржуваного наказу.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд підійшов поверхнево до дослідження матеріалів цієї справи, докази досліджував не ретельно, безпідставно, необґрунтовано надав перевагу голослівним доказам позивача, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків та постановив судове рішення, яке не відповідає закону, не заслуговує на увагу, оскільки не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.