розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О.,

Дорош А. І., Триголова В. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він проживає у домоволодінні

АДРЕСА_1, що належить на праві власності його сину - ОСОБА_3, та користується розташованою біля цього домоволодіння земельною ділянкою площею 0,13 га на підставі наказу радгоспу "Більшовик" Кременчуцького управління сільського господарства від 20 травня 1989 року № 48.

У квітні 2015 року він звернувся до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, однак рішенням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30 квітня 2015 року йому було відмовлено у її задоволенні.

В подальшому йому стало відомо, що рішенням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2, із земель не наданих у власність та постійне користування (рілля) в межах населених пунктів.

Рішенням Білецьківської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 15 листопада 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2, із земель, наданих у користування громадянам в межах населених пунктів Білецьківської сільської ради.

Оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування частину земельної ділянки, якою він добросовісно користувався з 1989 року, без його відома та згоди, без вилучення з його користування, передали у власність іншій особі - ОСОБА_2, що призвело до порушення його прав, як користувача зазначеної земельної ділянки.

Посилаючись на наведене, просив визнати нечинними та скасувати рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області

від 16 жовтня 2015 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку та рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 15 листопада 2016 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня

2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування рішень сільради закрито з посиланням на те, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою та, що прийнятими рішеннями Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області порушені його права, свободи чи інтереси, а тому суд вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, оспорювані рішення сільради є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 12, 19, 22 Земельного Кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - ЗК Української РСР) щодо порядку та умов вторинного землекористування та не урахували, що на підтвердження правомірного користування земельною ділянкою він надав копію наказу радгоспу "Більшовик" Кременчуцького управління сільського господарства від 20 травня 1989 року № 48, на підставі якого йому відведено у вторинне користування зазначену земельну ділянку. Земельна ділянка була передана в натурі із встановленням межових знаків, що підтверджується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та в погосподарських книгах сільської ради. Суди проігнорували, що навіть після припинення діяльності радгоспу "Більшовик" спірна земельна ділянка у нього не вилучалася, він нею користувався з 1989 року і до передачі її у власність ОСОБА_2, сплачував податок за користування землею, а тому вважав, що набув право власності на вказану земельну ділянку в порядку набувальної давності на підставі положень статті 119 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ).

Крім того, у порушення статей 81, 84 ЦПК України Білецьківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області не виконала вимоги ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області про витребування доказів, та не надала докази на підтвердження правомірності користування ним спірною земельною ділянкою, що є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 19 вересня

2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами встановлено, що з 1986 року ОСОБА_1 проживає в домоволодінні в

АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності його дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з копією наказу радгоспу "Більшовик" Кременчуцького управління сільського господарства від 20 травня 1989 року № 48, ОСОБА_1 донаділено земельну ділянку в розмірі 0,13 га за адресою: АДРЕСА_3 (з 1996 року АДРЕСА_1 ), у зв`язку з тим, що вона розташована біля домоволодіння і він нею користується.

Відповідно до рішення сімнадцятої сесії п`ятого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 03 серпня

2007 року передано, безкоштовно, у спільну сумісну власність для обслуговування будинку і господарських будівель ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0, 25 га по АДРЕСА_1 .

28 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_4 . Рішенням Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року у справі № 536/1566/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду. Зазначене судове рішення набрало законної сили та є чинним.

Рішенням сімдесят шостої сесії шостого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2, із земель не наданих у власність та постійне користування (рілля) в межах населених пунктів.

Рішенням дев`ятої сесії сьомого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 15 листопада 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, із земель, наданих у користування громадянам в межах населених пунктів Білецьківської сільської ради.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 16 ЗК Української РСР від 08 липня 1970 року (у редакції станом на 25 жовтня 1988 року) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до статті 19 ЗК Української РСР колгоспи, радгоспи, інші підприємства, організації і установи у встановлених законом випадках можуть надавати з закріплених за ними земель земельні ділянки у вторинне користування. При цьому, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 12-1 Кодексу сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) або адміністрації радгоспу, підприємства, організації, установи про наділення присадибних ділянок робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільських населених пунктах.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 1986 року він проживає у домоволодінні АДРЕСА_1, що належить на праві власності його сину - ОСОБА_3, та користується розташованою біля цього домоволодіння земельною ділянкою площею 0,13 га. Вважав, що на підставі наказу радгоспу "Більшовик" Кременчуцького управління сільського господарства від 20 травня 1989 року № 48 та відповідно до статті 19 ЗК Української РСР у нього виникло право користування спірною земельною ділянкою. Оскільки після припинення діяльності радгоспу "Більшовик" зазначена земельна ділянка у нього не вилучалася, він продовжував нею користуватися та сплачувати податок, відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося з порушенням норм земельного законодавства та призвело до порушення його прав та свобод.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статті 152 ЗК України, з урахуванням обов`язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно з цими нормами, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Установивши, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на підставі наказу радгоспу "Більшовик" Кременчуцького управління сільського господарства від 20 травня 1989 року

№ 48, затвердженого відповідним рішенням сільської Ради народних депутатів, у нього відповідно до статті 19 ЗК Української РСР виникло право користування земельною ділянкою площею 0,13 га, суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що оскаржуваними рішеннями Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16 жовтня 2015 року та від 15 листопада

2016 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту відведення для оформлення права власності на земельну ділянку, та про передачу у власність земельної ділянки площею 0,1438 га (кадастровий номер 5322480401:01:003:0111) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2, не порушені права та інтереси позивача.

Крім того, позивач не надав ніяких доказів на підтвердження того, що відповідачеві ОСОБА_2 була передана у власність частина земельної ділянки, якою він добросовісно користувався з 1989 року, що призвело до порушення його прав, як користувача зазначеної земельної ділянки.

Твердження ОСОБА_1 на те, що він набув права власності на землю у порядку набувальної давності, є безпідставними, оскільки, відповідно до частини другої статті 119 ЗК України передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом і лише за рішенням суду. Сам по собі факт тривалого користування земельною ділянкою та сплата земельного податку не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю, а отже суди попередніх інстанцій обгрунтовано відхилили зазначені доводи позивача.

Наведені у касаційній скарзі аргументи є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.