Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 320/7592/15-ц

провадження № 61-3914св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Мелітопольського міськрайонної суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року у складі судді Урупи І. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позов мотивований тим, що 11 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України"), тип якого змінено на публічне акціонерне товариство, і ОСОБА_1 укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 31, на підставі якого останньому наданий кредит у сумі 20 000,00 дол. США на споживчі потреби терміном повернення не пізніше 10 березня 2018 року. Із метою забезпечення повернення кредиту із ОСОБА_2 укладений іпотечний договір від 11 березня 2008 року № 31, згідно з яким в іпотеку позивачу надана нерухомість, а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку із чим борг позичальника становить 11 393,68 дол. США. Відповідно до листа Комунального підприємства "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 03 листопада 2015 року № 2760 за ОСОБА_2, окрім житла, що знаходиться в іпотеці позивача, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2007 року № 7975. Враховуючи наявність у ОСОБА_2 іншої квартири АДРЕСА_2, позивач вважав можливим виселити відповідачів із квартири, що перебуває в іпотеці банку, із наданням постійного житла у вказаній квартирі, що перебуває у власності іпотекодавця.

Із урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути достроково із ОСОБА_1 на його користь борг станом на 28 серпня 2015 року за договором відновлюваної кредитної лінії від 11 березня 2008 року № 31 у сумі 11 393,68 дол. США, у тому числі 10 128,47 дол. США - загальна заборгованість за кредитом, 1 169,78 дол. США - заборгованість за відсотками за кредитом, 81,96 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості, 2,45 дол. США - три проценти річних від простроченої суми кредиту, 11,02 дол. США - три проценти річних від простроченої суми відсотків. Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 11 березня 2008 року № 31 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" для погашення боргових зобов`язань ОСОБА_1 за договором відновлюваної кредитної лінії від 11 березня 2008 року № 31 у сумі 11 393,68 дол. США шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме: укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем з правом реєстрації нерухомості в органі реєстрації, подання заяв до органу реєстрації та отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомість ОСОБА_2 з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також надання ПАТ "Державний ощадний банк України" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з визначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшого продажу за оцінкою, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", але не менш 160 590,00 грн. Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з житлової площі квартири АДРЕСА_3, зі зняттям їх з реєстраційного обліку в територіальному органі Державної міграційної служби з наданням постійного житла у квартирі АДРЕСА_2 .

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" борг за договором відновлюваної кредитної лінії від 11 березня 2008 року № 31, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 908,17 дол. США, пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості у розмірі 81,96 дол. США, три проценти річних від простроченої суми кредиту у розмірі 2,45 дол. США, три проценти річних від простроченої суми відсотків у розмірі 11,02 дол. США, а всього 5 003,60 дол. США. У рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії від 11 березня 2008 року № 31, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України", у розмірі 5 003,60 дол. США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 908,17 дол. США, пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в розмірі 81,96 дол. США, трьох процентів річних від простроченої суми кредиту в розмірі 2,45 дол. США, трьох процентів річних від простроченої суми відсотків у розмірі 11,02 дол. США, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 11 березня 2008 року № 31 - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме: укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем з правом реєстрації нерухомості в органі реєстрації, подання заяв до органу реєстрації та отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомість ОСОБА_2, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також надання ПАТ "Державний ощадний банк України" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з визначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшого продажу за оцінкою, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", але не менше 323 452,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ПАТ "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року залишено без змін.

Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що позивач, направивши відповідачам письмове повідомлення із вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором на 14 травня 2012 року, а тому всі платежі, які здійснені відповідачем після цієї дати, спрямовувалися на виконання вимоги про дострокове виконання зобов`язань. Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена у повному обсязі, то права позивача підлягають захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні вимог про виселення відповідачів, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачі проживають у спірній квартирі разом із малолітніми дітьми, квартира придбана не за рахунок кредитних коштів, іншого житлового приміщення відповідачі не мають.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2019 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення у цій частині про задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що кошти за кредитним договором у належному розмірі не повернуто, а тому відсотки за кредитом та пеня за відсотками підлягає стягненню із відповідачів у межах строку позовної давності. Після пред`явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, позивач, отримуючи кошти від позичальника, розподіляв ці кошти згідно з визначеної кредитним договором черговості на прострочені відсотки за кредитом та тілом кредиту, а не у порядку ануітетних платежів.

У травні 2019 року від представника ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України", уякому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ "Державний ощадний банк України" не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

11 березня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 31, на підставі якого останньому наданий кредит у сумі 20 000,00 дол. США на споживчі потреби, зі сплатою 13,00 відсотків річних, терміном повернення не пізніше 10 березня 2018 року.

01 вересня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до договору відновлюваної кредитної лінії від 11 березня 2008 року № 31, відповідно до якого пункт 1.1 розділу "Предмет договору" викладено у такій редакції: "1.1 Банк зобов`язується надавати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі 20 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14 відсотків річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки цим договором".

13 листопада 2010 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 2 до договору відновлюваної кредитної лінії від 11 березня 2008 року № 31, відповідно до якого пункт 1.1 розділу "Предмет договору" викладено у такій редакції: "1.1 Банк зобов`язується надавати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі 20 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14 відсотків річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки цим договором. Кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (грантами) за відновлюваною кредитною лінією, у період до 10 березня 2010 року. Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку № 1-3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. На вказану дату залишок заборгованості який склався в сумі 19791,81 дол. США, підлягає погашенню щомісячно ануітетним платежом до 29 числа кожного місяця, починаючи із грудня 2010 року в сумі363,00 дол. США. Остаточним терміном повернення кредиту є 10 березня 2018 року. При сплаті останнього платежуздійснюється звірка залишку кредиту на відсотків".

Із метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором відновлюваної кредитної лінії від 11 березня 2008 року № 31, між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір від 11 березня 2008 року № 31, згідно з яким в іпотеку позивачу надана нерухомість, а саме - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 1.1 змін до статуту ВАТ "Державний ощадний банк України", тип ВАТ "Державний ощадний банк України" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) змінено на ПАТ"Державний ощадний банк України".

06 квітня 2012 року ПАТ"Державний ощадний банк України" надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків та неустойки, у якій, посилаючись на пункт 2.2.2 розділу 2, пункт 3.2.2 розділу 3 кредитного договору та пункт 3.1.3 розділу 3 іпотечного договору, у зв`язку із неналежним виконання позичальником умов кредитного договору, вимагав дострокового повернення всієї кредитної заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 674,22 дол. США,у тому числі: 18 342,17 дол. США - загальна сума заборгованості за кредитом, 79,11 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками за кредитом, 252,94 дол. США - пеня за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, і яку необхідно сплатити протягом 30 календарних днів із моменту отримання цієї вимоги.

Вимога банку про дострокове повернення кредиту та сплати усіх передбачених договором кредиту платежів отримана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 квітня 2012 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що 06 квітня 2012 року позивач пред`явив до відповідачів вимогу про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, обґрунтовано виходив із того, що такими діями позивач змінив строк дії кредитного договору, чим втратив можливість у подальшому нараховувати відсотки. Таким чином усі платежі, здійснені ОСОБА_1 у період із 29 квітня 2012 року по 02 лютого 2015 року, спрямовувалися на погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 06 квітня 2012 року, із урахуванням черговості, встановленої пунктом 1.7 кредитного договору.

Висновки судів у цій частині є правильними, відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником не оскаржується рішення судів попередніх інстанцій у частині розгляду позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, а тому суд касаційної інстанції не переглядає рішення судів попередніх інстанцій у цих частинах.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо заяви представника ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про зупинення виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року

Частиною першою статті 436 ЦПК Українипередбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на те, що Верховний Суд ухвалює судове рішення у цій справі, то відсутні підстави для розгляду по суті заяви представника ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про зупинення виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у задоволені заяви про зупинення виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.