Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 177/1950/16-ц
провадження № 61-16253св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: фермерське господарство "Техагромет", Надеждівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,
треті особи: відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Техагромет" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства "Техагромет" (далі - ФГ "Техагромет"), Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2013 року між нею та ФГ "Техагромет" укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року.
ФГ "Техагромет" прийняло в строкове платне володіння та користування її земельну ділянку, що знаходиться на території Надежівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 10 років.
Відповідно до акта прийому-передачі об`єкту оренди від 10 січня 2013 року вона передала ФГ "Техагромет" земельну ділянку у володіння та користування у стані, що відповідає умовам договору оренди.
Згідно з пунктами 9-11 договору оренди земельної ділянки ФГ "Техагромет" взяло на себе зобов`язання сплачувати щороку орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 3 296,17 грн у грошовій або натуральній формі за ринковими цінами. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата сплачується по договору не пізніше, як у термін від 15 серпня по 01 листопада кожного року.
Проте ФГ "Техагромет" порушувало умови договору оренди земельної ділянки, а саме: своєчасно не сплачувало їй орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі, систематично не враховувало при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації. Фермерське господарство пропонувало їй отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами. Крім того, відповідач веде сільськогосподарське виробництво на указаній земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку, порушує екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки.
Позивачка зазначала, що вона, як орендодавець, жодного оригіналу договору оренди земельної ділянки з ФГ "Техагромет" у 2016 році для подання на державну реєстрацію до Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області не підписувала. Неодноразово направляла на адресу ФГ "Техагромет" пропозиції щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, але всі вони залишилися без відповіді.
Ураховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215 ЦК України просила суд визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2013 року між нею та ФГ "Техагромет" недійсним, та стягнути на її користь витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що сторони, дійшовши згоди з усіх істотних умов, уклали 10 січня 2013 року договір оренди земельної ділянки, позивачка отримувала орендну плату за період з 2013-2016 роки, а тому, хоча і згідно висновку експерта № 3658-17 від 14 листопада 2017 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи вона договір оренди земельної ділянки не підписувала, але орендну плату отримувала. Посилання позивачки на те, що ФГ "Техагромет" порушує умови договору оренди земельної ділянки, що полягає у несвоєчасній сплаті орендної плати в повному обсязі, систематично не враховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин суду позивачка не надала, що є її процесуальним обов`язком. Позивачка не довела належними та допустимими доказами, які її права як орендодавця було порушеноФГ "Техагромет". Натомість відповідач надав докази належного виконання умов договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Згідно свідоцтва про смерть виданого виконавчим комітетом Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_3, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року до з`ясування кола спадкоємців ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року поновлене провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_3, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 її сина ОСОБА_2, який відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я. В. від 13 березня 2019 року прийняв спадщину.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, задоволено.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року скасовано.
Позов ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, до ФГ "Техагромет", Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, задоволено.
Визнано договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року та має наступні характеристики: загальна площа - 5,8061 га, у тому числі рілля - 5,8061 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:028:0016, який зареєстровано 09 лютого 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, недійсним.
Вирішено питання про розподіл судових вират.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, виходив із того, що згідно висновку експерта № 3658-17 від 14 листопада 2017 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах: "Орендодавець" в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет", виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Спірний договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року не може вважатися таким, що відповідає закону та волевиявленню ОСОБА_1 оскільки нею не підписувався та не укладався.
Суд прийшов висновку про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ФГ "Техагромет" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 177/1950/16-ц з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що протягом строку дії оспорюваного договору, він виконувався обома сторонами та орендодавець протягом 2013-2016 років отримувала орендну плату.
Крім того, позивачка звернулася до суду з позовом після спливу строку позовної давності, встановленої законом для захисту порушеного права.
ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами про необізнаність порушення своїх цивільних прав з часу укладення спірного договору оренди.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, за життя, була власником земельної ділянки площею 5,8061 га, розташованої на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року (а.с. 10, т. 1).
10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет" укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,8061 га, у тому числі рілля 5,8061 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:028:0016 (а.с. 11-13, т. 1).
Відповідно до акта прийому-передачі об`єкта оренди (а.с. 14, т. 1), ОСОБА_1 передала зазначену земельну ділянку в користування ФГ "Техагромет" 10 січня 2013 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 15, т. 1).
Згідно указаної вище інформаційної довідки договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет" зареєстровано у Жовтоводському міському управлінні юстиції Дніпропетровської області 09 лютого 2016 року (а.с. 15, т. 1).
Відповідно до висновку експерта № 3658-17 від 14 листопада 2017 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах: "Орендодавець" в договорі оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет", виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 229-231, т. 1).
Згідно свідоцтва про смерть виданого виконавчим комітетом Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 112, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ФГ "Техагромет" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (статті 6, 14, цього Закону).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.
Судами під час розгляду справи встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2013 року між ФГ "Техагромет" та ОСОБА_1 .
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Згідно з висновком експерта № 3658-17 від 14 листопада 2017 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах: "Орендодавець" в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет", виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Відповідно до частини пя`тої статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. На підставі частини першої статті 210 ЦК України, статті 125 Земельного кодексу України договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Судами встановлено, що державна реєстрація спірного договору оренди землі відбулась 09 лютого 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , яке надано судам, зазначено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаним недійсним.
Спірний договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року не може вважатися таким, що відповідає закону та волевиявленню ОСОБА_1 оскільки нею не підписувався та не укладався, що відповідачем не спростовано.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
Доводи ФГ "Техагромет" викладені у касаційній скарзі про те, що протягом строку дії оспорюваного договору, він виконувався обома сторонами та орендодавець протягом 2013-2016 років отримувала орендну плату не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на таких умовах.
Доводи ФГ "Техагромет" про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, є безпідставними та спростовуються дослідженими у суді доказами, що обгрунтовується наступним.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, договір оренди земельної ділянки 10 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет", зареєстровано у Жовтоводському міському управлінні юстиції 09 лютого 2016 року. Отже, саме з цього часу позивач мала можливість довідатися про порушення свого права та для неї починається перебіг трирічного строку позовної давності, який закінчується у лютому 2019 року.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року (справа № 575/476/16-ц, провадження № 14-306цс18).
Позовна заява ОСОБА_1 згідно штампу вхідної кореспонденції суду подана у вересні 2016 року, тобто в межах позовної давності для пред`явлення позову.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фермерського господарства "Техагромет" залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова