розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.

Позов мотивовано тим, що є пенсіонером за віком. Розмір пенсії, яку вона отримує не забезпечує їй необхідного мінімуму для проживання. Позивач хворіє важкою формою цукрового діабету типу ІІ, хворобами серця та дисциркуляторною енцефалопатією ІІІ ступеню.

У 2010 році перенесла гіпертонічний криз, наразі потребує інсулінотерапії та купівлі різних дороговартісних лікарських засобів.

Проживає з колишнім чоловіком та донькою, які не надають їй жодної матеріальної допомоги та вчиняють насильство щодо неї.

Просила позов задовольнити, стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку, але не менше суми встановленого прожиткового мінімуму для непрацездатної особи щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання довічно в розмірі 1/10 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 вересня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з положеннями Конституції України (254к/96-ВР) та Сімейного Кодексу України (2947-14) , повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків та утримувати їх. Сторонами не надано доказів позбавлення позивача батьківських прав відносно відповідача та ухилення нею від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дочки - ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач отримує соціальне забезпечення від держави в достатньому розмірі, оскільки розмір пенсії, яку вона отримує перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, посилання позивача на незадовільний стан здоров`я не підтверджують обставини її щомісячних витрат на лікування, які перевищують її дохід у вигляді пенсії. Крім того, ОСОБА_3 інсулін отримує безкоштовно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи, зазначивши розмір отриманої позивачем пенсії та не врахував, що її розмір не здатен покрити усіх витрат на її належне повноцінне лікування. Неможливість забезпечення себе належними лікарськими препаратами дає змогу встановити, що позивач потребує сторонньої матеріальної допомоги, оскільки її захворювання загострюються та прогресують, а фізичний стан постійно погіршується. Обов`язок її доньки щодо утримання її не є абсолютним, як зазначає суд апеляційної інстанції, водночас розмір її пенсії не покриває витрати, які вона змушена нести у зв`язку із хворобами, а тому вважає що її донька зобов`язана надавати їй матеріальну допомогу.

Позиція інших учасників справи

09 серпня 2019 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

У серпні 2019 року матеріали цивільної справи № 569/14108/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером.

Як зазначила позивач її щомісячна пенсія складає 3130 гривень.

ОСОБА_3 страждає важкою формою цукрового діабету типу ІІ, в стадії субкомпенсації та потребує інсулінотерапії, хворобами серця та дисциркуляторною енцефалопатією ІІІ ступеню, що підтверджується довідкою Центральною міською лікарнею м. Рівне 03 травня 2017 року, випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 2964 та епікризами.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19).

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача в розмірі 1/10 частки від заробітку ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року і залишає в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2019 року.

Керуючись статтями 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити

Постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2019 року залишити в силі.