розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в складі колегії судді: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач, у порушення умов договору, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого, станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість в сумі 121 603,89 грн, яка складається з: 5 992,94 грн - заборгованості за кредитом; 105 444,10 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 900,00 грн - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штрафу (фіксована частина); 5 766,85 грн - штрафу (процентна складова), яку банк просив стягнути з останнього.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 11 березня 2019 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 30 жовтня 2014 року, а позивач звернувся з позовом до суду через 4 роки з часу здійснення відповідачем останнього платежу - у березні 2018 року, тобто зі спливом строку позовної давності щодо сплати кредиту та процентів за його користування. Будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності позивач суду не надав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 11 березня 2019 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором 15 326,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за умовами укладеного сторонами договору встановлено мінімальний обов`язковий платіж у розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн щомісячно, а тому право вимагати повернення кредиту в повному об`ємі виникло у позивача на 211-й день, починаючи з 01 жовтня 2014 року (дня, коли відповідач припинив погашати кредит), тобто, з 30 квітня 2015 року, тому, звернувшись до суду 21 березня 2018 року банк дотримався встановленої ст. 257 ЦК України загальної позовної давності у три роки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення апеляційного суду в частині стягнення відсотків за користування коштами та пені у розмірі 900 грн за невиконання умов кредитного договору, штрафу, процентну складову. У частині стягнення з нього тіла кредиту у розмірі 5 992,94 грн просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі 3 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подав відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Указував, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2019 року справу № 657/663/18 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу № 657/663/18 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 01 грудня 2010 року сторони уклали кредитний договір шляхом заповнення ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до змісту наведеної анкети-заяви, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами "ПриватБанк", ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну карту "Кредитка "Універсальна". Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив згоду з тим, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 зобов`язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на відповідному сайті банку.

Згідно із затвердженими наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 та опублікованими в установленому законом порядку як пропозиція невизначеному колу осіб можливості отримання банківських послуг Умовами та правилами надання банківських послуг, а також згідно із довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", 30 днів пільгового періоду", позичальник за користування кредитними коштами зобов`язаний сплачувати проценти за базовою ставкою 3 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році). Розмір щомісячних платежів (які включають плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) визначений у 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, слідуючого за звітним.

При цьому позичальник дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється рішенням банку та позичальник дає банку право в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно із наданою банком інформацією, яка відповідачем не спростована, старт карткового рахунку у спірних правовідносинах відбувся 02 грудня 2010 року із кредитним лімітом в 6 000,00 грн.

ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення.

Згідно виписки по рахунку відповідача, 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 здійснив останній платіж на погашення кредиту у сумі 500 грн шляхом поповнення готівкою в терміналі самообслуговування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до укладеного договору від 01 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 липня 2007 року, посилався на витяг з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк", тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII (1023-12) ).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 01 грудня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Зважаючи на наведене, до звернення банку до суду з позовом до боржника перебіг позовної давності у спірних правовідносинах не починався, а отже, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині заборгованості по відсоткам за користування кредитом, яка стягується в межах трьох річного строку позовної давності з 21 березня 2015 року по 31 грудня 2017 року (датою здійснення позивачем розрахунку заборгованості) за відсотковою ставкою 43,2 %: за 2017 і 2016 роки становить 5 177,90 грн ( 5 992,94 грн х 43,2 % : 100 % = 2 558,95 грн х 2), за 2015 рік становить 2 049,58 грн (2 558,95 грн : 360 /кількість днів у фінансовому році/ х 285 /кількість днів з 21 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року/) і всього становить 7 227,48 грн; заборгованості за пенею в сумі 900 грн; штрафів: фіксована частина - 500 грн і процентна складова (5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту) - 706,02 грн з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 89,89 грн (розмір заявлених вимог - 121 603, 89 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 5992,92 грн (4,9 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 1 824,06 грн (1 824,06 грн х 5992,92 грн : 121 603, 89 грн = 89,89 грн).

При подачі апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" сплатило 2 736,08 грн х 5992,92 грн : 121 603, 89 грн = 134,84 грн.

Отже з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 224,73 грн.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а тому сплачений ним судовий збір у сумі 1 536,80 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Разом з тим при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 статті 141 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 на відшкодування сплати судових витрат підлягає стягненню 1 312,07 грн (1 536,80-224,73=1312,07).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 141 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості за пенею, штрафів: фіксована частина та процентна складова скасувати, ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованості за кредитом в сумі 5 992,94 грн залишити без змін.