розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 25 листопада 2016 року у складі судді Нагірної О. Б. та постанову апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року в складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І. О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 968,83 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 118 227,16 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2005 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1143/05-Ф, за яким ОСОБА_1 отримала від банку кредит у сумі 26 550 доларів США строком до 18 грудня 2020 року зі сплатою 12,00 % річних за користування кредитом.

Позичальник зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно кредитного договору.

24 вересня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1143/05- ф від 20 грудня 2005 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань 20 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договори поруки, за умовами якого поручителі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Станом на 11 квітня 2016 року у боржника виникла заборгованість, яка становить: 17 968,83 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) - 14 983,23 доларів США; 2 985,60 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 118 227,16 грн, яка підлягає стягненню з боржників в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького районного суду Львівської області від 25 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що банком порушено порядок стягнення заборгованості, нарахування такої за кредитним договором, порядок дострокового погашення заборгованості, виходячи з правовідносин за договором про надання споживчого кредиту, а також у зв`язку з припиненням окремих договорів поруки.

Крім того, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, шляхом звернення з даним позовом змінив строк виконання основного зобов`язання та зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липня 2018 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкова І. О., яка діє від імені ПАТ КБ "Надра", подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позичальника від зобов`язання виконати свої кредитні зобов`язання є порушенням основних принципів цивільного права та сприятиме порушенню зобов`язань іншими боржниками, що в свою чергу відобразиться негативно на всій кредитно-фінансовій сфері.

Крім того, судами неправильно встановлені фактичні обставини справи, оскільки відповідно до умов договору поруки порука припиняється виконанням належним чином своїх зобов`язань позичальником чи поручителем.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2019 року справу № 422/5234/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу № 657/663/18 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 20 грудня 2005 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1143/05-Ф, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала у банку кредит в сумі 26 550 доларів США строком на 180 місяців, з кінцевим терміном повернення 18 грудня 2020 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитом з цільовим призначенням - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 4462 від 20 грудня 2005 року, придбання квартири АДРЕСА_1 .

Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 383 доларів США.

Пунктом 3.5 кредитного договору №1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року передбачено нарахування плати за управлення кредитом, прострочені відсотки, пені, штрафів, простроченої суми кредиту.

Укладений кредитний договір №1143/05-Ф, за своєю суттю є договором про надання споживчого кредиту, оскільки за цим договором позичальник отримав грошові кошти для задоволення особистих потреб (придбання житла) не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

20 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року, за якою сторони домовились доповнити розділ договору пункту 4.3.17 у такій редакції: сплатити одноразово не пізніше дати видачі кредиту комісію за управління кредитом в розмірі еквівалентному 200 доларів США по курсу Національного банку України на момент видачі кредитних коштів; та пункту 4.3.18 у такій редакції: плата за управління кредитними коштами із розрахунку 0,3 % від сум залишку заборгованості по кредиту щомісяця протягом всього терміну кредитними коштами одночасно з внесенням мінімально необхідного платежу. Плата сплачується в повному обсязі на відповідний рахунок за кожний календарний місяць, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів, протягом яких позичальник користувався кредитом.

24 вересня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір "Про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року" з додатком № 1 до нього позичальник зобов`язувався: за пунктом 2.2.6 у змінений строк користування кредитними коштами до 18 грудня 2025 року (включно) (пункт 2.2.9) повернути кредит (15 004,60 доларів США, додаток № 1) та сплатити проценти у валюті кредиту (15,6% (пункту 2.1) або збільшені на 4% проценти у вигляді стандартної процентної ставки 1 (пункту 2.2) у разі застосування банком права застосувати стандартну процентну ставку 1 (пункту 2.2.1) шляхом внесення готівки або перерахування коштів на транзитний рахунок (№ НОМЕР_1 (пункту 1.3) в банку (пункту 2.2.5) у вигляді ануїтентних платежів у розмірах (255,13 доларів США (колонка 5 "сума платежа" Додатку 1), строки (протягом 134 місяців Додатку 1) та з періодичністю (15 числа щомісячно починаючи з 15 жовтня 2014 року колонка 5 "дата платежа" Додатку 1), що визначені у Графіку платежів.

Відповідно до пункту 3.2 додаткового договору про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору у разі відмови банку від подальшого кредитування не пізніше 60 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги від банку достроково повернути банку кредит, сплатити нараховані відповідно до умов Договору проценти за користування ним, а також виконати інші боргові зобов`язання за Кредитним договором.

20 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року.

24 вересня 2014 року до договору поруки від 20 грудня 2005 року, укладеному між банком та ОСОБА_3, внесено зміни, якими збільшено обсяг відповідальності поручителя, з огляду на зміни відсоткової ставки кредитного договору.

Пунктом 2.1 договорів поруки від 20 грудня 2005 року передбачено обов`язковість направлення вимоги до поручителя про необхідність погашення заборгованості.

24 вересня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки від 20 грудня 2005 року.

Згідно пунктом 1.3 вказаного договору поручитель зобов`язується виконати зобов`язання в тому порядку та розмірі, який встановлено для позичальника кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до нього, в тому числі, у разі збільшення розміру зобов`язань позичальника за кредитним договором.

24 вересня 2014 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору №1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року, згідно якого змінено умови договору, зокрема стандартна процентна ставка, строк користування кредитними коштами.

Встановлено, що вищевказаний додатковий договір укладено без погодження з поручителем ОСОБА_2 .

Встановлено, що вищевказаний додатковий договір укладено з погодженням з поручителем ОСОБА_3 .

Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 11 квітня 2016 року у боржника виникла заборгованість, яка становить: 17 968,83 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом ( у тому числі прострочена) - 14 983,23 доларів США; 2 985,60 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків; пеня за прострочення сплати кредиту - 118 227,16 грн.

Згідно відомостей колонки "загальна сума проплати" таблиці "загальна сума платежів клієнта по кредиту" вказаного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року станом на 11 квітня 2016 року останній платіж в сумі 150,02 доларів США вчинений ОСОБА_1 17 серпня 2015 року, а разом за період з 05 січня 2006 року по 17 серпня 2015 року зазначено 41 489,17 доларів США, із яких позивачем самостійно розподілено на погашення: тіла кредиту - 11 566,77 доларів США; відсотків за кредитом - 23 380,02 доларів США; комісії за кредитом - 6376,36 доларів США; пені за кредитом - 166,02 доларів США. Зокрема платіж за 19 вересня 2012 року за мінусом 1675,49 грн віднесено до комісії.

24 вересня 2014 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого він зобов`язувався в повному обсязі відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед банком, що виникли з кредитного договору.

Вимоги про стягнення заборгованості до поручителя - ОСОБА_5 банком не пред`явлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_2 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 1143/05-Ф 20 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого він зобов`язувався у повному обсязі відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед банком, що виникли з кредитного договору. Згідно п.1.3. вказаного договору поручитель зобов`язується виконати зобов`язання в тому порядку та розмірі, який встановлено для позичальника кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до нього, в тому числі, у разі збільшення розміру зобов`язань позичальника за кредитним договором.

24.09.2014 року між ПАТ КБ`Надра" та ОСОБА_3 укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень №2 до Кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005 року, згідно якого змінено умови договору, зокрема стандартна процентна ставка, строк користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Таким чином, у зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком (постанова Верховного Суду України №6-3176цс16 від 17.02.2016 року).

Встановивши, що додатковий договір про внесення змін і доповнень №2 до Кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005 року, яким змінено умови договору, зокрема стандартна процентна ставка, строк користування кредитними коштами, укладено між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 без погодження з поручителем ОСОБА_2, тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що порука за договором від 20.12.2005 року, укладеним між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 є припиненою з моменту укладення додаткового договору про внесення змін і доповнень №2 до Кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005 року.

В цій частині рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 25 листопада 2016 року та постанова апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року слід залишити без змін.

Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_3

20 грудня 2005 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 укладено договір поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року.

24 вересня 2014 року до договору поруки від 20 грудня 2005 року, укладеному між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3, внесено зміни, якими збільшено обсяг відповідальності поручителя, з огляду на зміни відсоткової ставки кредитного договору.

Матеріали справи містять кредитний договір, за умовами якого сторони досягли згоди щодо погашення кредиту шляхом сплати щомісячних мінімальних платежів, згідно з пунктами 3.3.1 - 3.3.3 кредитного договору.

Оскільки кредитним договором передбачено сплату щомісячних мінімальних платежів, а за договором поруки поручитель відповідає за зобов`язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено щомісячними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Враховуючи, що останній платіж боржником здійснено 17 серпня 2015 року, строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами настав 17 лютого 2016 року, а до суду позивач звернувся 18 лютого 2016 року, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позов до поручителів подано з пропуском встановленого шестимісячного строку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, що виникла до 17 серпня 2015 року за кредитним договором № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року з поручителя ОСОБА_3, оскільки договори поруки у цій частині є припиненими в силу закону.

Разом з тим, помилковим є висновок суду першої та апеляційної інстанції в частині припинення поруки за кредитним договором № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року відносно поручителя ОСОБА_3 за періодичними платежами, що виникли після 17 серпня 2015 року.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості із боржника дійшли висновку, що 07 липня 2016 року банком направлено на адресу позичальника ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту, а до суду позивач звернувся 18 липня 2016 року, що свідчить про передчасність позовних вимог та недотримання позивачем положень Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та пункту 3.2. договору про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору від 24 вересня 2014 року в частині надання споживачу 60 календарних днів для добровільного усунення порушення умов договору споживчого кредиту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не може погодитись із такими висновками, суди помилково застосували до спірних правовідносин частину 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки банк з досудовою вимогою про повернення кредиту не звертався.

Згідно з частиною 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

З листа ПАТ КБ "Надра" № 49/7 від 07 липня 2016 року, адресованого ОСОБА_3, вбачається, що банк повідомляє позичальника ОСОБА_1 про наявність поточної заборгованості. Зазначений лист не містить жодної вимоги, переліку дій та строків, які вимагається вжити боржнику, а тому даний лист є повідомленням про наявну заборгованість, а не достроковою вимогою про погашення всієї заборгованості за кредитним договором в розумінні статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже висновок судів про те, що станом на 03 серпня 2016 року права банку порушені не були, оскільки не закінчився 60 денний строк на добровільне усунення порушень кредитного договору, тобто граничні строки виконання зобов`язань ОСОБА_1 не настали є помилковим, оскільки суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року.

Оскільки кредитним договором № 1143/05-Ф від 20 грудня 2005 року, статтею 1046, 1048 ЦК України (435-15) встановлений обов`язок позичальника здійснювати погашення кредиту та сплату процентів частинами до 2025 року, то відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 968,83 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 118 227,16 грн. банк обґрунтовував свої позовні вимоги простроченням боржника, а не правом дострокової вимоги повернення всієї суму кредитних коштів та відповідних процентів.

Помилившись у правовій природі листа ПАТ КБ "Надра" № 49/7 від 07 липня 2016 року, адресованого ОСОБА_3, суд першої та апеляційної інстанції помилково застосували до правовідносин статтю 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та відмовляючи у стягненні боргу, позбавили позивача права на стягнення поточної заборгованості за кредитом, процентами, неустойкою, оскільки договір між сторонами діє до 2025 року.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, наведених норм не врахували та дійшли передчасного висновку, що право банку не порушено, оскільки банк має право стягнути прострочену поточну заборгованість.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, встановити наявну заборгованість на час звернення до суду із позовом і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнить частково.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року скасувати в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справу в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити на новий апеляційний розгляд.

Рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 25 листопада 2016 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Головуючий Судді:	М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун