розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року в складі колегії суддів Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог 36 148,26 грн заборгованості за кредитним договором, з яких 12 983,57 грн заборгованості за кредитом, 19 618,92 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 348,23 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу у фіксованій частині, 1 697,54 грн штрафу у процентній складовій.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач на підставі анкети-заяви від 25 серпня 2010 року отримала від ПАТ КБ "ПриватБанк" 13 000 грн кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язувалася належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісії) у терміни, встановлені кредитним договором.

ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором по своєчасному поверненню суми отриманого кредиту та своєчасній сплаті нарахованих за користування кредитом процентів у встановлені кредитним договором терміни, у зв`язку з чим у неї є заборгованість за кредитним договором.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що банк не надав оригінал заяви-анкети від 25 серпня 2010 року, а відповідач заперечувала, що укладала кредитний договір з банком, тому факт наявності між сторонами договірних відносин не підтверджений.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ПриватБанк"задоволено.

Скасовано рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 36 148,26 грн заборгованості за кредитним договором, з яких 12 983,57 грн заборгованості за кредитом, 19 618,92 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 348,23 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу у фіксованій частині, 1 697,54 грн штрафу у процентній складовій.

Апеляційний суд виходив із того, що факт наявності між сторонами договірних відносин підтверджений належними та допустимими доказами, у відповідача через неналежне виконання зобов`язань утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач заперечує факт підписання кредитного договору, вважає, що умови і правила надання банківських послуг не можна вважати належним доказом, оскільки вона їх не підписувала.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що 5 серпня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали договір, який в банківській базі даних ідентифіковано за № SAMDN50ОТС003679259, за умовами якого ПАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідачу 5000 грн кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитка "Універсальна".

У заяві-анкеті зазначено, що відповідач погодилася з тим, що заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлена і погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку.

Відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", відповідно до якої застосовується ставка 2,5 % на місяць, тобто 30 % річних за користування кредитними коштами, передбачено пеню та штраф за невиконання зобов`язань за договором. Оригінал довідки оглянуто судом.

Протягом 2010 та 2011 років кредитний ліміт збільшувався, з 19 вересня 2011 року становив 13 000 грн.

У межах дії договору кредитна картка перевипускалася у 2012 та 2013 роках.

Згідно розрахунку позивача станом на 31 січня 2016 року у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 36 148,26 грн, із яких 12 983,57 грн - заборгованості за кредитом, 19 618,92 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 348,23 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн - штрафу у фіксованій частині, 1 697,54 грн штрафу у процентній складовій.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови таких договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності факту існування кредитних відносин між позивачем та відповідачем обґгрунтовано спростовуються обставинами, встановленими апеляційним судом та зазначеними у рішенні.

У зв`язку з цим правильним є рішення апеляційного суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив також стягнути заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, пеню і комісію та штрафи у фіксованій частині та процентній складовій.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, комісії, пені та штрафу, посилався на умови та правила надання банківських послуг, а також довідку про умови кредитування.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ПриватБанк" у повному обсязі, не врахував та не надав оцінку тому факту, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, з 01 вересня 2014 року банк почав застосовувати підвищену процентну ставку 34,8 % річних за користування кредитними коштами, а з 01 квітня 2015 року - 43,2 % річних.

Підвищення процентної ставки відбувалося відповідно до умов та правил надання банківських послуг, при цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про відкриття рахунку та приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг такі умови та правила не можна вважати складовою частиною кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

У зв`язку з цим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що посилання апеляційного суду у рішенні на умови і правила надання банківських послуг як частину кредитного договору та підставу для стягнення заборгованості у запропонованому позивачем розмірі є безпідставними.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", у якій визначено умови кредитування, зокрема ставка 30 % річних за користування кредитними коштами, пеня та штраф за невиконання зобов`язань за договором.

Судами не встановлено, що відповідач був повідомлений про зміну процентної ставки, давав згоду на її зміну банком. Відповідно до розрахунку заборгованості пеня та штраф, які банк просить стягнути, почала ним нараховуватися після підвищення процентної ставки і обчислювалася з суми несвоєчасно сплачених процентів за підвищеною ставкою.

За таких обставин рішення апеляційного суду у частині стягнення процентів, пені та комісії, штрафу у фіксованій частині, штрафу у процентній складовій є передчасним.

Обставини підвищення процентної ставки, виконання відповідачем її зобов`язань з погашення заборгованості, нарахування неустойки банком з урахуванням того, що умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною кредитного договору, укладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" із ОСОБА_1, мають значення для вирішення спору та підлягають встановленню судом.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та комісії, штрафу у фіксованій частині, штрафу у процентній складовій підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині стягнення заборгованості по кредиту - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, заборгованості по пені та комісії, штрафу у фіксованій частині та процентній складовій скасувати, направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.