відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна,

третя особа - Інгульський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2017 року в складі судді Кокорєва В. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2017 року в складі колегії суддів:Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М.,

Кушнірової Т. Б.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті", товариство), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В., третя особа - Інгульський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Інгульський ВДВС), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2013 року між ним та ТОВ "Порше Мобіліті" укладений кредитний договір № 50009632, за умовами якого останнє надало йому кредит у розмірі 283 815,00 грн, що еквівалентно 34 781,25 дол. США, строком користування 60 місяців, зі сплатою змінної ставки у розмірі 9,90 % на придбання автотранспортного засобу.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором, цього

ж дня між ними укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого він (позивач) передав у заставу автомобіль "Volkswagen Crafter", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

23 листопада 2016 року йому стало відомо, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В. вчинила виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на предмет застави і за рахунок отриманих від реалізації коштів слід задовольнити вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" за період

з 11 липня 2013 року до 16 березня 2016 року на загальну суму 614 538,78 грн, з яких: несплачені чергові платежі - 77 477,92 грн, штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 15 789,35 грн, сума кредиту до повернення - 464 508,51 грн, штраф у розмірі 20 % від суми кредиту - 56 763,00 грн.

Посилаючись на те, що приватний нотаріус при виданні виконавчого напису не перевірила належним чином боргові зобов`язання, не врахувала сплачені ним

у квітні та травні 2016 року в рахунок погашення заборгованості 300 000,00 грн, він не отримував від товариства вимоги про усунення заборгованості, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від

23 травня 2016 року № 1064, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. про звернення стягнення на автомобіль.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товариством надано всі необхідні документи, що вимагаються законом для вчинення виконавчого напису, приватним нотаріусом виконано всі передбачені дії для належного повідомлення боржника про дострокове стягнення заборгованості.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги, що загальний розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі (614 538,79 грн), суттєво відрізняється від суми її складових, зазначених у заяві про вчинення виконавчого напису, оскільки в період з 16 березня 2016 року по 23 травня

2016 року ним було сплачено 200 000,00 грн, що не було враховано

у виконавчому написі; нотаріус не мав достатніх документів, які

б підтверджували безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов`язання; суди не перевірили обставини щодо нарахування та сплати відповідачем 3 000,00 грн винагороди товариству

з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу

"Дельта М"; розмір заборгованості не підтверджений документально й відповідачем не надано нотаріусу первинних бухгалтерських документів.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження

в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 11 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Порше Мобіліті" укладено кредитний договір № 50009632, за умовами якого товариство надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 283 815,00 грн, що еквівалентно

34 781,25 дол. США, строком користування до 60 місяців, зі сплатою змінної ставки у розмірі 9,90 %, на придбання транспортного засобу, та додатковий кредит у розмірі 89 496,00 грн, що еквівалентно 10 967,65 дол. США, для страхування автомобіля.

Згідно з пунктом 1.4.1 договору повернення кредиту здійснюється позичальником у терміни, встановлені графіком погашення кредиту. Розмір щомісячного платежу відповідно до погодженого сторонами графіку становить 921,59 дол. США.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором, цього

ж дня між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого позивач передав у заставу автомобіль "Volkswagen Crafter",

2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

25 березня 2016 року ОСОБА_3 отримав від ТОВ "Порше Мобіліті" вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, яка станом на 16 березня 2016 року становила 787 280,32 грн, з яких: дострокове повернення несплаченого кредиту - 18 360,02 дол. США, що еквівалентно 495 013,06 грн, несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 271 093,28 грн, штрафні санкції відповідно до пункту 8.2 договору - 19 173,99 грн, витрати, понесених відповідачем з метою повернення простроченої позивачем заборгованості - 3 000,00 грн. Також

у повідомленні зазначено, що за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу товариства до вказаної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 56 763,00 грн.

Позивачем на рахунок товариства 08 квітня 2016 року сплачено 100 000,00 грн, 28 квітня 2016 року - 100 000,00 грн та 30 травня 2016 року - 100 000,00 грн,

з призначенням платежу - кредитний платіж з рекалькуляцією.

23 травня 2016 року за реєстраційним номером 1064 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль "Volkswagen Crafter", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2013 року № 50009632, за період з 11 липня 2013 по 16 березня 2016 року в сумі 614 538,78 грн., з яких несплачені чергові платежі - 77 477,92 грн.; штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 15 789,35грн., сума кредиту до повернення - 464 508,51 грн.; штраф у розмірі 20 % від суми кредиту - 56 763,00 грн., а також відшкодування витрат заставодержателя, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису - на суму таких витрат.

ТОВ "Порше Мобіліті" для вчинення виконавчого напису надало нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, договір застави транспортного засобу, кредитний договір, несплачені рахунки, зведену виписку за рахунком боржника із зазначенням чергової суми заборгованості, лист, який надсилався боржнику

з вимогою погасити заборгованість, рекомендоване повідомлення поштового відділення про надсилання листа боржнику, відомості про отримання боржником вимоги про дострокове повернення кредиту, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність представника стягувача.

Згідно зведеної облікової виписки ТОВ "Порше Мобіліті" з рахунку клієнта ОСОБА_3 станом на 16 березня 2016 року непогашена сума заборгованості становить 449 458,59 грн (фактичний період несплати платежів з повернення кредиту та відсотків, штрафу та пені з 04 листопада 2014 року до 16 березня 2016 року), сплачено 156 191,32 грн, залишок становить 293 267,27 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках

і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини третьої статті 10 ЦПК України (у редакції на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Системний аналіз статей 24, 26, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 87 Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться

у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" свідчить, що процедура звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів.

Перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника і здійснення державної реєстрації. Цей етап спрямований на забезпечення (а) прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру звернення стягнення та спосіб звернення стягнення, який буде кредитор застосовувати; (б) інтересів інших учасників обороту, яким має бути забезпечено достовірну інформацію про процедуру звернення стягнення та спосіб звернення стягнення.

Другий, етап вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог.

Недотримання одного із етапів процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі

№ 320/8269/15-ц зроблено висновок, що "під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній

у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову. []

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Відсутність у Законі України "Про нотаріат" (3425-12) та

в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог".

Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції, не перевірив реєстрації стягувачем у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та не врахував, що звернення стягнення на предмет застави може бути розпочате лише в разі невиконання боржником свого зобов`язання протягом тридцяти днів з дня реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження. Не надана правова оцінка

і доводам скаржника про спірність суми, визначеної у виконавчому написі від

23 травня 2016 року, оскільки в ньому не були враховані всі суми сплачені боржником в період до його вчинення. З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про те, що рішення суду першої інстанції прийняте без порушенням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено неповно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.