відповідачі: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подану його представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2017 року, ухвалене у складі суддіМамчина П. І., та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову зазначив, що 31 січня 2008 року між ОСОБА_2 і АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про іпотечний кредит № CVBHG40000000664, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 272 700 гривень на строк до 31 січня 2028 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

Позивач зазначає, що у лютому 2017 року із телефонної розмови з представником АТ КБ "ПриватБанк" дізнався, що банк у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки і здійснив реєстрацію за собою права власності на квартиру з метою погашення кредитної заборгованості, виникнення якої допустила ОСОБА_2 .

Як з`ясувалося у подальшому, державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацька Г. Ф. на підставі поданих АТ КБ "ПриватБанк" документів провела реєстрацію за банком права власності на іпотечне майно (індексний номер рішення про реєстрацію прав та обтяжень 32090759 від 28 жовтня 2016 року).

Позивач вважає, що таке рішення державного реєстратора є незаконним та підлягає скасуванню, так як ні він, ні ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушень від банку не отримували. Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось за відсутності відповідної оцінки його вартості на день набуття у власність, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) із індексним номером 32090759 від 28 жовтня 2016 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. щодо квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) із індексним номером 32090759 від 28 жовтня 2016 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. щодо квартири АДРЕСА_1 .

Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" і державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору по 320 гривень з кожного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відбулася із порушенням законодавства, оскільки докази отримання позичальником та іпотекодавцем вимоги банка про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором протягом тридцяти днів відсутні і незалежна оцінка вартості об`єкта нерухомого майна на день набуття його у власність не проводилася.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про недотримання визначеної законодавством процедури реєстрації за банком права власності на передану в іпотеку квартиру у порядку позасудового звернення стягнення на неї, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просилорішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що у липні 2016 року у передбаченому законодавством порядку направив боржнику ОСОБА_2 і іпотекодавцю ОСОБА_1 вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором та роз`яснив наслідки у виді звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність у разі їх невиконання протягом тридцяти днів з дня отримання.

Вважає, що неотримання позивачем і ОСОБА_2 листів банка, які направлялися рекомендованим поштовим відправленням, є зловживанням правами і спрямовано на ухилення від виконання кредитних зобов`язань, тому не може обмежувати права кредитора щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що не ухилялася від отримання листа-вимоги від АТ КБ "ПриватБанк" і про його надходження не знала, крім того, на час проведення оскаржених реєстраційних дій у неї не було заборгованості за кредитом. Зазначила, що банк не надав державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, як цього вимагає пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) .

Також у вересні ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказав, що вимога банка направлена йому на адресу, за якою він з 2009 року не проживає, тому не міг її отримати.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 січня 2008 року між ОСОБА_2 і АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про іпотечний кредит № CVBHG40000000664, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 272 700 гривень на строк до 31 січня 2028 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання цього договору між ОСОБА_1 і АТ КБ "ПриватБанк" укладено іпотечний договір № CVBHG40000000664, згідно з яким в іпотеку банку передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2008 року.

28 жовтня 2016 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацька Г. Ф. прийняла рішення із індексним номером 32090759 від 28 жовтня 2016 року щодо реєстрації за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; підставою виникнення права власності зазначено іпотечний договір від 31 січня 2008 року.

З матеріалів реєстраційної справи, заведеної державним реєстратором щодо спірної квартири, суди встановили, що одночасно із заявою про реєстрацію нерухомого майна на підставі іпотечного договору банк подав, зокрема, лист-повідомлення від 26 липня 2016 року, направлений на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) та лист-повідомлення від 26 липня 2016 року, направлений на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

У цих повідомленнях зазначено, що ОСОБА_2 не виконує зобов`язання за договором про іпотечний кредит № CVBHG40000000664 і станом на 25 липня 2016 року її заборгованість складає 261 216,30 гривень. Банк вимагає погасити цей борг достроково у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. У випадку невиконання або неналежного виконання вказаної вимоги у встановлений строк банк реалізує своє право звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - шляхом набуття її у власність.

За змістом вказаних повідомлень виникнення у АТ КБ "ПриватБанк" права звернути стягнення на іпотечне майно пов`язане зі спливом встановленого тридцятиденного строку на виконання боржником і іпотекодавцем вимоги про погашення кредитної заборгованості, перебіг якого розпочинається від дня отримання ними відповідних повідомлень від банку.

Доказів вручення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 поштових відправлень із повідомленнями від 26 липня 2016 року у матеріалах реєстраційної справи немає і державному реєстратору вони не подавалися; не надано таких доказів і судам першої і апеляційної інстанцій.

Звіт про незалежну оцінку вартості предмета іпотеки на день набуття його у власність іпотекодержателем у матеріалах справи також відсутній.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (стаття 7 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (стаття 35 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, визначений пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок).

Так, для проведення державної реєстрації іпотекожердатель, крім іншого, подає: 1) копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Суди оцінили зміст повідомлень, направлених банком ОСОБА_2 і ОСОБА_1, та встановили, що АТ КБ "ПриватБанк" пов`язав момент виникнення у нього права звернення стягнення на предмет іпотеки з невиконанням або неналежним виконанням боржником та іпотекодавцем вимог щодо погашення кредитної заборгованості у тридцятиденний строк, який підлягає обчисленню від дня отримання ними відповідних повідомлень.

Оскільки доказів вручення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 листів-повідомлень від 26 липня 2016 року у справі немає і державному реєстратору такі докази не подавалися, тобто іпотекодержатель у порушення вимог пункту 61 Порядку не підтвердив факт завершення вказаного у повідомленнях тридцятиденного строку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про проведення оскарженої реєстраційної дії з порушенням законодавства і задовольнив позов.

Крім того, стаття 37 Закону України "Про іпотеку"визначає, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Вимога щодо проведення оцінки вартості предмета іпотеки на момент набуття його у власність спрямована на захист прав іпотекодавця, оскільки у разі набуття права власності на предмет іпотеки вартістю вищою, ніж розмір забезпечених іпотекою вимог, іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром таких вимог.

Встановивши відсутність доказів проведення суб`єктом оціночної діяльності оцінки вартості квартири АДРЕСА_1 на день набуття її банком у власність, суди обґрунтовано зазначили цю обставину як додаткове підтвердження неправомірності набуття банком права власності на предмет іпотеки.

Доводи заявника про те, що банк направив боржнику і іпотекодавцювимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором та роз`яснив наслідки у виді звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність у разі їх невиконання протягом тридцяти днів, тобто виконав усі вимоги законодавства, касаційний суд відхиляє.

Стаття 35 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулюваннявиникає у іпотекодержателя у разі невиконання боржником і іпотекодавцем протягом встановленого у вимозі тридцятиденного строку обов`язку достроково виконати основну зобовязання.

Необхідність підтвердити завершення цього строку передбачена і пунктом 61 Порядку.

АТ КБ "ПриватБанк", направляючи повідомлення про усунення порушень боржнику і іпотекодавцю, самостійно визначило, що перебіг тридцятиденного строку розпочинається від дати їх отримання і з фактом направлення не пов`язаний.

За таких обставин твердження заявника про те, що направлення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повідомлень про усунення порушень є достатнім для подальшої реалізації банком права звернення стягнення на предмет іпотеки, є помилковими.

Посилання заявника на те, що неотримання боржником і іпотекодавцем листів, які направлялися рекомендованим поштовим відправленням, є зловживанням правами і спрямоване на ухилення від виконання кредитних зобов`язань, не спростовує правильності висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки докази умисного неотримання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 направлених банком повідомлень відсутні.

Крім того, будучи обізнаними про вимоги законодавства щодо підтвердження завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, банк жодним іншим способом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про необхідність погашення кредитної заборгованості не повідомляв.

Доводи заявника про те, що неотримання боржником і іпотекодавцем листів-повідомлень не повинно обмежувати права кредитора щодо звернення стягнення на іпотечне майно, касаційний суд відхиляє, оскільки реалізація іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання залежить від сукупності визначених законодавством умов, зокрема, від невиконання боржником та іпотекодержателем вимоги про усунення порушень основного зобов`язання у тридцятиденний строк.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до часини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подану його представником Сокуренко Наталією Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2017 року залишити без змін.