суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Керніцький Андрій Васильович,

стягувач - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2018 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Матківського Р. Й., Максюти І. О.,

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними та скасування постанов старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Керніцького А. В. (далі - Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області) про накладення штрафу.

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області знаходиться виконавчий лист № 0907/2-70/2011, виданий 15 січня 2014 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про зобов`язання ОСОБА_1 провести перебудову реконструйованої власної квартири

АДРЕСА_1 відповідно до погодженої проектної документації.

15 березня та 11 травня 2018 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Керніцьким А. В. у виконавчому провадженні ВП № 42552908 винесено постанови про накладення штрафів у розмірі 1 700 та 3 400 грн.

Посилаючись на те, що висновки державного виконавця про невиконання рішення суду є необґрунтованими, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними та скасувати постанови старшого державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Керніцького А. В. від 15 березня та 11 травня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1 700 грн та 3 400 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 03 грудня 2018 року провадження закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на підставі встановлених фактичних обставин справи, скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а провадження в справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 03 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки вимоги скарги про визнання неправомірними та скасування постанов про накладення штрафу можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи в порядку цивільного судочинства є гарантією сторони права на справедливий суд, забезпечення судового контролю за виконанням судового рішення та відповідає принципу правової визначеності.

Таким чином, оскарження рішення державного виконавця щодо правомірності винесення ним постанови, зокрема, про стягнення штрафу, накладеного на боржника при виконанні судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, здійснюється судом, який видав виконавчий документ, у порядку цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на примусовому виконанні у Івано-Франківському

МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області знаходиться виконавчий лист

№ 0907/2-70/2011, виданий 15 січня 2014 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про зобов`язання ОСОБА_1 провести перебудову реконструйованої власної квартири АДРЕСА_1 відповідно до погодженої проектної документації.

15 березня 2018 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Керніцьким А. В. у виконавчому провадженні ВП № 42552908 винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1 700 грн у зв`язку із невиконанням рішення суду.

11 травня 2018 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Керніцьким А. В. у виконавчому провадженні ВП № 42552908 також винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 3 400 грн у зв`язку із невиконанням рішення суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та 29465/04) Європейський суд з прав людини закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця, Савченко О. Ю. просив визнати неправомірними та скасувати постанови про накладення штрафу.

Отже, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім зазначеного порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, відповідний порядок також встановлений Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно з частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відповідно до пункту 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Отже, Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) встановив спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 753/22823/18-ц (провадження № 14-425цс18) та від 16 жовтня 2019 року

у справі № 1940/1957/18 (провадження № 11-608апп19), від 20 листопада 2019 року у справі № 2-67/12 (провадження № 14-386цс19).

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 заявив вимогу про визнання неправомірними та скасування постанов про накладення штрафу. Отже, такі вимоги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не виконали вимоги частини першої статті 256 ЦПК України, якою передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Проте, таке порушення не може вплинути на правильність ухваленого по суті судового рішення.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає за необхідне повідомити ОСОБА_1, що розгляд його справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", від 18 липня 2006 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.