На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" (далі - ЗАТ "Донгорбанк"), правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Укан" (далі - ТОВ Фірма "Укан") укладено кредитний договір № 06 (далі - кредитний договір), відповідно до якого ТОВ Фірма "Укан" отримало кредит у розмірі 1 400 000,00 доларів США зі сплатою14 процентів річних за користування кредитом за строковою заборгованістю та 19 процентів річних за користування кредитом за простроченою заборгованістю, з кінцевим терміном повернення до 13 травня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 травня 2007 року між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ПФ "Весна" укладено договір іпотеки № 06, відповідно до умов якого іпотекодавець передав у іпотеку нерухоме майно: будівлю промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 1 474,60 кв. м, та земельну ділянку, на якій ця будівля розташована, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня

2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 3 562,7 кв. м (літ. А-1), на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно, а отже на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку" до нього перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки

від 14 травня 2007 року, земельна ділянка, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, перебуває у власності ПФ "Весна".

Позичальник умови кредитного договору належно не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 16 березня 2011 року становить 2 194 308,06 доларів США.

Посилаючись на наведене, ПАТ "ПУМБ" просило у рахунок погашення зазначеної суми заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року у задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 10 липня 2009 року у справі за позовом ПФ "Весна" до ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2009 року, визнано недійсним іпотечний договір від 14 травня 2007 року № 06, а тому у ПАТ "ПУМБ" відсутні правові підстави для звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 січня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року касаційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено, рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 січня

2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 грудня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено, рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов ПАТ "ПУМБ" задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14 травня

2007 року № 06, а саме: нежитлову будівлю промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 3 562,7 кв. м, що розташована у по

АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року у справі №2-2492/2009, та на земельну ділянку площею 0,4898 га, що належить ПФ "Весна" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №043151, виданого на підставі рішення Височанської селищної ради ХV скликання сесії ХХІІІ скликання від 29 березня 2001 року Харківського району Харківської області від 03 жовтня 2001 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 травня 2007 року № 6, укладеного між ПАТ "Донгорбанк" та ТОВ Фірма "Укан", у розмірі

2 194 308,06 доларів США, з яких 1 383 333,33 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 810 974,73 доларів США - заборгованість зі сплати процентів.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року касаційні скарги ПФ "Весна", ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Харківської області від 02 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частині ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, щодо дати оскаржуваного рішення апеляційного суду, а саме: виправлено дату "рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 02 грудня 2014 року" на "08 грудня 2014 року".

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "ПУМБ".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року касаційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено частково, рішення Апеляційного суду Харківської області

від 13 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у договорі іпотеки опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, зокрема даних про дійсну площу нежитлових приміщень, що є предметом іпотеки. Згідно з пунктами 3.1., 15, 16 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня

2001 року (далі - Інструкція), на кожний об`єкт заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд. На плані земельної ділянки кожен будинок та господарська будівля, починаючи з основної, літерується великими літерами алфавіту. Якщо літерується велика кількість будинків та господарських будівель, розміщених на земельній ділянці, то після закінчення алфавіту застосовуються літери зі штрихом. З огляду на наведене, касаційний суд дійшов висновку, що на одній земельній ділянці неможливе існування двох об`єктів з однаковим літеруванням. В іпотечному договорів тип та адреса об`єкта, підстави виникнення права власності, номер реєстрової книги та номер запису, назва будівель та споруд дозволяють точно ідентифікувати предмет іпотеки. Зазначення ідентифікаційних даних щодо предмета іпотеки у договорі іпотеки повинно відповідати відомостям, що містяться у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та отримані згідно з відповідним витягом.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ПАТ "ПУМБ" задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14 травня

2007 року № 06, а саме: нежитлову будівлю промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 3 562,7 кв. м, що розташована по

АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року у справі №2-2492/2009, та на земельну ділянку, площею 0,4898 га, право власності на яку визнано за ОСОБА_1 рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року у справі №2-2492/2009, у рахунок погашення заборгованості ТОВ Фірма "Укан" перед ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором від 14 травня 2007 року у розмірі 1 871 716,62 доларів США, з яких 1 383 333,33 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 488 383,29 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Встановлено початкову ціну продажу будівлі промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 3 562,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі

3 231 000,00 грн, та початкову ціну продажу земельної ділянки, площею

0,4898 га, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1, у розмірі 410 000,00 грн, що визначена згідно зі звітом про оцінку майна від 19 жовтня 2016 року №1910/16-1, складеного асоціацією "УкрЕкспроБуд".

Закрито провадження у справі за позовом ПАТ "ПУМБ" до ПФ "Весна" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у ПАТ "ПУМБ" права на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 14 травня

2007 року № 06, у зв`язку з визнанням цього договору недійсним рішенням Господарського суду Харківської області від 10 липня 2009 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2009 року, оскільки не звернув увагу, що зазначені судові рішення скасовані постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня

2009 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, за результатами якого постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 грудня 2011 року, відмовлено у задоволенні позову ПФ "Весна" до ЗАТ "Донгорбанк" про визнання недійсним договору іпотеки від 14 травня 2007 року № 06.

Урахувавши, що на одній земельній ділянці неможливе існування двох об`єктів з однаковим літеруванням та що зазначення ідентифікаційних даних щодо предмета іпотеки у договорі іпотеки повинно відповідати відомостям, що містяться у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, отриманим згідно з відповідним витягом, а також те, що опис предмета іпотеки в договорі іпотеки від 14 травня 2007 року був зазначений згідно з витягом з реєстру прав власності від 03 травня 2007 року, що містив хибну інформацію щодо площі предмета іпотеки, а саме 1 474,60 кв. м, яка згідно з повідомленням Харківського районного бюро технічної інвентаризації 04 травня 2007 року була виправлена на 3 562,7 кв. м, а попередній запис про площу будівлі був скасований, апеляційний суд дійшов висновку, що на час укладення договору іпотеки спірна будівля промислового комплексу мала площу 3 562,70 кв. м і саме з такою площею обліковувалась у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, та є одним і тим самим нерухомим майном, на яке за ОСОБА_1 визнано право власності за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року. На час розгляду справи господарська діяльність ТОВ Фірма "Укан", як боржника за кредитним договором

від 14 травня 2007 року, не припинена, згідно з остаточним розрахунком станом на 27 листопада 2011 року заборгованість ТОВ Фірма "Укан" за кредитним договором складала 1 871 716,62 доларів США, з яких 1 383 333,33 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 488 383,29 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" про звернення стягнення на предмет іпотеки, який на час розгляду справи належить ОСОБА_1, є обґрунтованими, оскільки іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а тому особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи про те, що предметом іпотеки є лише частина приміщень промислового комплексу площею 1 474,60 кв. м, вказавши, що згідно з статтею 5 Закону України "Про іпотеку" частина об`єкту нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомого майна, проте матеріали справи не містять доказів того, що частина приміщень промислового комплексу були виділені в натурі та були самостійним предметом іпотеки. Вважав необґрунтованими посилання відповідачів на те, що земельна ділянка під будівлею промислового комплексу не входить до предмета іпотеки, оскільки відповідно до пункту 1.3. договору іпотеки, іпотека поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка необхідна для використання його за цільовим призначенням. Крім того, за змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про іпотеку" якщо будівля, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Передання в іпотеку будівлі промислового комплексу та земельної ділянки підтверджується посвідчувальним написом нотаріуса на договорі іпотеки та витягом з Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Визначаючи початкову ціну продажу предмету іпотеки, апеляційний суд виходив з ринкової вартості предмету іпотеки, визначеної у звіті про оцінку майна

від 19 жовтня 2016 року №1910/16-1, складеному асоціацією "УкрЕкспроБуд", правильність визначення вартості предмета іпотеки відповідачами не спростована.

Закриваючи провадження у справі за позовом ПАТ "ПУМБ" до ПФ "Весна" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справа в частині вирішення позовних вимог однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У квітні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на нежитлову будівлю промислового комплексу, а у частині позовних вимог про звернення стягнення на земельну ділянку закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що на час укладення договору іпотеки спірна будівля промислового комплексу мала площу 3 562,70 кв. м і саме з такою площею обліковувалась в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, та є одним і тим самим нерухомим майном, на яке за ним визнано право власності рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня

2009 року, оскільки нежитлова будівля площею 3 562,7 кв. м в іпотеку не передавалася, сторони у пункті 1.2. договору іпотеки чітко визначили, що його предметом є будівля промислового комплексу (її частина), загальною площею 1 474,60 кв. м. Необгрунтованими є і посилання суду апеляційної інстанції, як на спростування можливості передачі в іпотеку не всієї будівлі, на статтю 5 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою неможливою є передача в іпотеку частини нежитлової будівлі, що не виділена в натурі та не зареєстрована як окремий об`єкт нерухомого майна, оскільки суд не урахував, що в договорі іпотеки виражена воля сторін на передачу в іпотеку лише частини будівлі площею 1 474,60 кв. м, що може вказувати на укладення договору іпотеки з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) та унеможливлює звернення стягнення на всю будівлю. Задовольнивши позовні вимоги про звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташована будівля промислового комплексу, апеляційний суд, не надав належної правової оцінки його доводам про те, що згідно з чинним законодавством право власності на земельну ділянку набувається з моменту державної реєстрації цього права, проте право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку за ним не зареєстроване, у нього відсутні визначені в статтях 125, 126 Земельного кодексу України документи, які б свідчили про перехід до нього права власності на спірну земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що право власності на земельну ділянку на час розгляду справи належить та зареєстроване за ПФ "Весна" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 жовтня 2001 року, а тому суд безпідставно змінив обсяг і зміст позовних вимог ПАТ "ПУМБ", звернувши стягнення на земельну ділянку, право власності на яку визнано за ОСОБА_1 . рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року, та закрив провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "ПУМБ" до ПФ "Весна", яке є дійсним власником спірної земельної ділянки. Крім того, ПАТ "ПУМБ" не заявляло позовних вимог про визначення початкової ціни предмета іпотеки, а тому встановивши в оскаржуваному рішенні початкову ціну предмета іпотеки, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, що свідчить про порушення норм процесуального права.

У червні 2017 року до касаційного суду надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу від ПАТ "ПУМБ", у яких заявник просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

03 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення першої та апеляційної інстанцій в частині розміру заборгованості за кредитним договором сторонами не оскаржуються, а тому в цій частині у касаційному порядку не переглядаються.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 травня 2007 року між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ТОВ Фірма "Укан" укладено кредитний договір № 06, відповідно до якого ТОВ Фірма "Укан" отримало кредит у розмірі 1 400 000,00 доларів США зі сплатою 14 процентів річних за користування кредитом за строковою заборгованістю та 19 процентів річних за користування кредитом за простроченою заборгованістю, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 13 травня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 травня 2007 року між ЗАТ "Донгорбанк",правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ПФ "Весна" укладено договір іпотеки № 06, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: будівлю промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 1 474,60 кв. м, та земельну ділянку, на якій ця будівля розташована, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Обтяження іпотекою зареєстровано в реєстрі іпотек, що підтверджується витягом від 15 травня 2007 року.

Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджувалося державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №043151, виданим на підставі рішення Височанської селищної ради ХV скликання сесії ХХІІІ скликання від 29 березня 2001 року Харківського району Харківської області від 03 жовтня 2001 року.

Будівля промислового комплексу на момент укладання договору іпотеки належала ПФ "Весна" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 25 квітня 2000 року серії Р б/н, зареєстрованого Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що здійснено запис в реєстрову книгу №1 під реєстровим № 52 від 26 квітня 2000 року.

Відповідно до технічного паспорту на будівлю промислового комплексу виробничий будинок від 18 жовтня 2006 року, загальна площа комплексу становила 3 562,70 кв. м.

Згідно з витягом з реєстру прав власності від 03 травня 2007 року № 14431698, на підставі якого здійснено опис предмета іпотеки в договорі іпотеки

від 14 травня 2007 року, загальна площа нежитлової будівлі становила

Відповідно до повідомлення Харківського районного бюро технічної інвентаризації від 05 грудня 2016 року № 586 до Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстратором були внесені виправлення у зв`язку з тим, що у ньому містилась хибна інформація про площу будівлі промислового комплексу літ А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зокрема площа будівлі виправлена на 3 562,70 кв. м, у зв`язку з чим попередній запис у реєстрі про площу будівлі 1 474,60 кв. м було скасовано 04 травня 2007 року.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня

2009 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 3 562,70 кв. м (літ. А-1), на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно, а також визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,4898 га, на якій розташоване зазначена нежитлова будівля.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17 серпня 2009 року у справі № 42/190-09 з ТОВ Фірма "Укан" на користь ЗАТ "Донгорбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2007 року № 06 у розмірі 1 781 805,15 доларів США, з яких 1 383 333,33 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 388 479,65 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 9 992,17 доларів США - пеня. На момент розгляду справи зазначене рішення суду не виконано.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А. Л. від 14 березня 2016 року повернуто стягувачу без виконання виконавчий документ - наказ № 42/190-09, виданий 24 березня

2012 року Господарським судом Харківської області про стягнення з ТОВ Фірма "Укан" на користь ЗАТ "Донгорбанк" заборгованості за кредитним договором.

Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час розгляду справи господарська діяльність ТОВ Фірми "Укан", як основного боржника за зобов`язанням, не припинена.

Відповідно до наданого ПАТ "ПУМБ"розрахунку станом на 27 листопада

2011 року, заборгованість ТОВ Фірма "Укан" за кредитним договором

від 14 травня 2007 року № 06 становить 1 871 716,62 доларів США, з яких

1 383 333,33 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 488 383,29 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Рішенням єдиного акціонера, що одноосібно здійснює повноваження позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Донгорбанк", від 15 липня

2011 року № 2/2011 та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "ПУМБ" від 15-16 липня 2011 року, оформленим протоколом № 59, затверджено передавальний акт від 15 липня 2011 року, відповідно до якого, правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків ПАТ "Донгорбанк" є ПАТ "ПУМБ".

Відповідно до звіту про оцінку майна від 19 жовтня 2016 року № 1910/16-1, складеного асоціацією "УкрЕкспроБуд", ринкова вартість будівлі промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 3 562,70 кв. м - на дату оцінки становить 3 231 000,00 грн, ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею

0,4898 га, - на дату оцінки становить 410 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України)

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (898-15) (абзац третій статті 1 Закону України "Про іпотеку", зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.

Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язанняіпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом визначені два способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Способами задоволення вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України "Про іпотеку") є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 вказаного Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 вказаного Закону).

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши на їх підставі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що будівля промислового комплексу літ. А-1, розташована у АДРЕСА_1, на час передачі в іпотеку, мала площу 3 562,7 кв. м, та з урахуванням експлікації приміщень, є одним і тим самим нерухомим майном, на яке за

ОСОБА_1 визнано право власності рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року.

Доводи касаційної скарги про те, що договір іпотеки був укладений з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) , оскільки в іпотеку було передано лише частину приміщень літ А-1 площею 1 474,60 кв. м, що унеможливлює звернення стягнення на всю будівлю, є неспроможними, оскільки відповідно до повідомлення Харківського районного бюро технічної інвентаризації від 05 грудня 2016 року № 586 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно містилась помилкова інформація про площу будівлі промислового комплексу літ А-1, розташованої у АДРЕСА_1, у розмірі 1 474,60 кв. м, яку 04 травня 2007 року виправлено на вірну -

3 562,70 кв. м, у зв`язку з чим попередній запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про площу будівлі 1 474,60 кв. м скасовано, а тому в договорі іпотеки було помилково зазначено саме цю площу предмета іпотеки -

1 474,60 кв. м, проте фактична площа нежитлових приміщень промислового комплексу становила 3 562,70 кв. м.

Апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку", яка містить вичерпний перелік об`єктів, які можуть бути предметом іпотеки, частина об`єкту нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виділення частини об`єкту нерухомого майна в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на будівлю промислового комплексу, площею 3 562,70 кв. м, яка фактично існувала та обліковувалась в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на час передачі будівлі в іпотеку та укладання іпотечного договору, а не в розмірі 1 474,60 кв. м, який був помилково зазначений у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 травня 2007 року.

Відповідно до змісту пункту 1.3 договору іпотеки від 14 травня 2007 року іпотека поширюється на належну ПФ "Весна" на праві власності земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки (будівля промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 1 474,60 кв. м) і яка необхідна для його використання за цільовим призначенням.

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України "Про іпотеку", якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Ураховуючи зазначене, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що земельна ділянка, площею 0,4898 га, на якій розташована будівля промислового комплексу, не входить до предмету іпотеки.

Частинами першою та другою статті 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до неї не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.

Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс16.

Таким чином, майно, яке перебуває в іпотеці, навіть у разі переходу права власності на це майно до іншої особи, а також у разі заміни іпотекодержателя, не потребує додаткового визнання цього майна предметом іпотеки.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на будівлю промислового комплексу, площею 3 562, 70 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,4898 га, на якій розташоване вказане нерухоме майно, право власності на які на час розгляду справи перейшло до ОСОБА_1 .

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", слід дійти висновку про те, що у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції обгрунтовано вказав початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі звіту про оцінку майна

від 19 жовтня 2016 року № 1910/16-1, складеного асоціацією "УкрЕкспроБуд", відповідно до якого ринкова вартість об`єкту оцінки будівлі промислового комплексу літ. А-1, загальною площею 3562,70 кв. м, розташованої у

АДРЕСА_1, - на дату оцінки становить 3 231 000,00 грн; ринкова вартість об`єкту оцінки земельної ділянки загальною площею 0,4898 га, розташованої у АДРЕСА_1 - на дату оцінки становить

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо закриття провадження у справі за позовними вимогами ПАТ "ПУМБ" до ПФ "Весна" не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення апеляційної інстанції, оскільки на час звернення до суду ПФ "Весна" не було власником предмету іпотеки (ані промислового комплексу, ані земельної ділянки), а тому закриття провадження у справі не свідчить про порушення прав ПФ "Весна" і не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками розгляду касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .