У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном шляхом виселення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у складі судді

Усатової І. А. від 22 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що першу апеляційну скаргу його адвокат Вах (Єрмола) М. Е. подала у строк, передбачений на апеляційне оскарження, однак ухвалою Київським апеляційним судом від 20 травня 2019 року її було повернуто у зв`язку із тим, що адвокат не долучила до матеріалів апеляційної скарги документів, що підтверджують її повноваження.

08 червня 2019 року апеляційна скарга повторно направлена його адвокатом з доданими документами, які підтверджують повноваження адвоката, у тому числі копією довіреності, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, витягу з реєстру адвокатів, свідоцтва про зміну прізвища з Єрмоли на Вах, однак незважаючи на цей факт ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року матеріали апеляційної скарги повторно повернуті з посиланням на те, що відомості про адвоката в реєстрі адвокатів відсутні, що не відповідає дійсності. Отримавши 18 червня 2019 року повний текст оскаржуваного рішення, який судом надіслано не було, він 19 червня 2019 року самостійно звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, в якій ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на вищезазначені обставини, однак суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав їх неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження. Таким чином суд апеляційної інстанції обмежив йому доступ до правосуддя.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом

22 лютого 2019 року Солом`янським районним судом ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

26 лютого 2019 року адвокат ОСОБА_1. - Вах М. Е. подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

16 травня 2019 року судом першої інстанції було надіслано справу для розгляду апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

20 травня 2019 року ухвалою Київською апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1. - Вах М. Е. повернуто у зв`язку із ненаданням нею документів, які підтверджують її повноваження.

29 травня 2019 року адвокат ОСОБА_1. - Вах М. Е. повторно звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції із доданою до неї копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

10 червня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду вказану апеляційну скаргу повернуто, оскільки відомості про Вах М. Е., як адвоката, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні.

19 червня 2019 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду від 22 лютого 2019 року із доданим до неї клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилався на поважність причин його пропуску, з огляду на отримання повного тексту оскаржуваного рішення лише 19 червня 2019 року. При цьому вказував на те, що повний текст рішення суду першої інстанції складено та оприлюднено у мережі інтернет на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень лише 18 травня 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року вказані позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та надано строк 10 днів з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску цього строку.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказував на невчасне складання судом першої інстанції оскаржуваного рішення та отримання його повного тексту.

12 липня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду доводи

ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

За правилами частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд виходить з того, що цивільний процесуальний закон не містить вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

У судовому засіданні 22 лютого 2019 року Солом'янський районний суд

м. Києва проголосив вступну і резолютивну частини рішення, при проголошенні яких був присутній представник ОСОБА_1 Вах М. Е .

Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

18 березня 2019 року суд першої інстанції надсилав на адресу представника позивача Вах М. Е. копію рішення від 22 лютого 2019 року, однак доказів одержання такого рішення позивачем або його представником матеріали справи не містять. На звернення представника ОСОБА_1 Вах М. Е. копію повного тексту рішення суду першої інстанції було вручено лише 19 червня 2019 року (а. с. 198-200).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, позивач посилався на те, що копію повного тексту рішення суду першої інстанції він отримав лише 19 червня 2019 року, що позбавило його можливості вчасно звернутися із апеляційною скаргою.

Однак, суд апеляційної інстанції визнав такі причини пропуску строку неповажними та ухвалою від 12 липня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року з підстав, передбачених частиною четвертої статті 357 ЦПК України.

На переконання Верховного Суду, під час оцінки наведених позивачем доводів судом апеляційної інстанції не враховано обставини, що мають істотне значення для вирішення цього процесуального питання, зокрема, суд зобов`язаний був врахувати, що ОСОБА_1 вчасно, через свого представника, звернувся до суду із апеляційною скаргою, однак суд неодноразово повертав апеляційну скаргу представнику через ненадання доказів на підтвердження повноважень адвоката, хоча такі докази нею надавалися.

Вказані обставини вказують на те, що позивач та його представник систематично, послідовно та своєчасно вчиняли процесуальні дії, спрямовані на реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення, однак не домоглись апеляційного перегляду через вади оформлення повноважень представника позивача.

Саме за таких обставин позивач намагався самостійно, без представника, реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-245цс17, якщо недотримання строків оскарження судового рішення було зумовлене діями (бездіяльністю) суду, зокрема повний текст судового рішення особі надіслано із значним запізненням, що значно звужує строк на складання та подання скарги на це рішення, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на оскарження судового рішення.

Враховуючи, що позивач отримав повний текст оскаржуваного судового рішення, через ненаправлення йому такого рішення судом першої інстанції, лише 19 червня 2019 року, що в силу пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України дає йому право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

При цьому суд бере до уваги, що в передбачений законом строк позивач не зміг подати апеляційну скаргу, оскільки ухвалене судом першої інстанції

22 лютого 2019 року рішення було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 18 травня 2019 року, а заявник звернувся із апеляційною скаргою у розумний строк - 19 червня 2019 року.

Проте апеляційний суд не надав належної оцінки вказаним обставинам та дійшов безпідставного висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) ). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд не виявив достатніх мотивів, щоб погодитися з висновками апеляційного суду у цій справі про те, що наведені ОСОБА_1 у доданому клопотанні до апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними. Суд дійшов до переконання, що заявником наведені та обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження, які дійсно були пов`язані з істотними перешкодами та труднощами, що об`єктивно ускладнювали можливість позивача своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція,

25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відмова у відкритті провадження у справі, що стала наслідком безпідставного залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, не відповідає принципу верховенства права, а тому не може бути залишена касаційним судом без змін.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

На підставі викладеного касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 12 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження допустив порушення процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.