Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 465/2232/17

провадження № 61-40551св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Погрібного С. О. Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - військова частина 4114,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини 4114, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним рішення житлово-побутової комісії та зобов`язання поновити на квартирному обліку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що із 1993 по 2004 рік він проходив військову службу у військовій частині К1412. Із 30 грудня 1998 року він прийнятий на квартирний облік у військовій частині К1412. У 2002 році на склад сім`ї з чотирьох осіб: він, дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_5, донька ОСОБА_4, отримали службову квартиру АДРЕСА_1, без зняття з квартирного обліку у військовій частині К1412. Зазначена квартира складається із двох житлових кімнат площею 27,80 кв. м, що є менше норми (8,2 кв. м) на одного члена сім`ї. Із вересня 2004 року він звільнений з військової служби у зв`язку із скороченням штатів. Станом на 25 березня 2009 року на час зарахування у списки військової частини 4114 перебував на квартирному обліку у військовій частині К1412. 17 серпня 2012 року на підставі рішення, ухваленого Житлово-побутовою комісією військової частини 4114, зарахований на квартирний облік згідно з поданим рапортом зі складом сім`ї чотири особи: він, дружина і дві доньки, зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині К1412, тобто із 30 грудня 1998 року. Відповідно до пункту 32 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, відповідачем 11 квітня 2017 року скеровано на його адресу листа за № 50/14/30-392. У додатку до зазначеного листа міститься витяг з протоколу від 31 березня 2017 року № 44 житлово-побутової комісії військової частини 4114. Із зазначеного витягу протоколу вбачається, що комісією розглядалося питання квартирної справи старшого прапорщика ОСОБА_1 щодо порядку перебування на квартирному обліку у військовій частині 4114. Житлово-побутова комісія військової частини 4114 ухвалила рішення, оформлене зазначеним протоколом, про зняття його з родиною із квартирного обліку у військовій частині 4114. Вказане рішення військової частини 4114 він вважає незаконним.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати незаконним рішення житлово-побутової комісії військової частини 4114, оформлене протоколом від 31 березня 2017 року № 44, у частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 із родиною із квартирного обліку у військовій частині 4114, зобов`язати військову частину 4114 поновити ОСОБА_1 із членами його сім`ї на квартирному обліку у військовій частині 4114 із збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині К1412 із 30 грудня 1998 року.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним рішення житлово-побутової комісії військової частини 4114, оформлене протоколом від 31 березня 2017 року № 44, у частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 із родиною із квартирного обліку у військовій частині 4114.Зобов`язано військову частину 4114 поновити ОСОБА_1 із членами його сім`ї на квартирному обліку у військовій частині 4114 із збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині К1412 із 30 грудня 1998 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що рішення житлово-побутової комісії військової частини 4114, оформлене протоколом від 31 березня 2017 року № 44, у частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 із родиною із квартирного обліку у військовій частині 4114 є незаконним, оскільки позивач був звільнений у запас у зв`язку із скороченням штатів, що згідно з чинним законодавством України не може бути підставою для зняття військовослужбовця із квартирного обліку.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу військової частини 4114 задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначав, що відсутні підстави для залишення позивача на квартирному обліку військової частини 4114, оскільки останній не був переведений на іншу службу як це передбачено Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, а звільнений із Служби безпеки України у 2004 році, а у 2009 році призваний у військову частину 4114.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на пункт 32 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, оскільки вказана норма стосується громадян, які перебували на квартирному обліку за місцем роботи і перейшли на інше підприємство, установу, організацію у тому ж населеному пункті, а не були переведені на іншу службу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Обставини встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1, який є учасником бойових дій відповідно до посвідчення від 22 квітня 2015 року серії НОМЕР_1, із 1993 по 2004 рік проходив військову службу у військовій частині К1412.

30 грудня 1998 року згідно з розпорядженням Личаківської районної державної адміністрації м. Львова від № 1326 ОСОБА_1 разом із сім`єю зарахований на квартирний облік у військовій частині Е6811.

У 2001 році на сім`ї у складі чотирьох осіб: ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_5, донька ОСОБА_4, надано службову квартиру АДРЕСА_1, без зняття з квартирного обліку у військовій частині К1412. Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат площею 27,80 кв. м.

20 вересня 2004 року згідно з наказом командира військової частини Е6398 від ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України у зв`язку із скороченням штатів.

Наказом військової частини 4114 від 25 березня 2009 року № 62 ОСОБА_1 зарахований у списки військової частини 4114 на всі види забезпечення для подальшого проходження військової служби.

26 березня 2012 року на підставі наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 119 вказана вище квартира вилучена з обліку службових та ОСОБА_1 визнано основним квартиронаймачем.

Згідно з довідкою військової частини К1412 від 28 квітня 2012 року ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині К1412 із 30 грудня 1998 року по 26 квітня 2012 року. Відповідно до довідки військової частини К1412 від 22 травня 2012 року, під час перебування на квартирному обліку у військовій частині К1412 08 листопада 2001 року забезпечувався службовим житлом за адресою: АДРЕСА_2 .

17 серпня 2012 року рішенням житлово-побутової комісії військової частини 4114 ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік згідно з поданим рапортом зі складом сім`ї чотири особи: він, дружина і дві доньки, зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині К1412, тобто із 30 грудня 1998 року.

Згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії військової частини 4114 від 31 березня 2017 року № 44, старшого прапорщика ОСОБА_1 з родиною знято з квартирного обліку у військовій частині 4114 як такого, що немає право перебувати на квартирному обліку у військовій частині із 30 грудня 1998 року, оскільки при зарахуванні на квартирний облік комісія не зауважила, що ОСОБА_1 не проходив службу у військах із 2004 по 2009 рік, не перейшов в іншу організацію, а був звільнений.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 (1081-2006-п) затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно з пунктом 32 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила обліку громадян) громадяни, які перебували на квартирному обліку за місцем роботи і перейшли на інше підприємство, в установу, організацію у тому ж населеному пункті (крім зазначених в абзаці другому пункту 16 Правил), беруться на облік за новим місцем роботи, а якщо там не ведеться облік, то у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання, із збереженням попереднього часу перебування на обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у випадках, зокрема, звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Підпунктом 5 пункту 26 Правил обліку громадян подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів обґрунтовано виходив із того, що оспорюване рішення житлово-побутової комісії військової частини 4114 від 31 березня 2017 року, яким позивача разом із родиною знято із квартирного обліку, як такого, що не має права перебувати на обліку у військовій частині із 30 грудня 1998 року (часу першого взяття на облік) є законним, з огляду на те, що позивач у 2012 році помилково зарахований на квартирний облік на загальних підставах зі збереженням часу перебування на квартирному обліку у військовій частині К1412 м. Львова, тобто із 30 грудня 1998 року.

Встановлені у справи обставини, а саме: забезпечення позивача службовим житлом під час перебування на квартирному обліку у військовій частині К1412 у 2001 році, а саме квартирою АДРЕСА_1, яка у 2012 році вилучена з обліку службових та передана у пряме користування ОСОБА_1 та його родини, зняття позивача 26 квітня 2012 року із квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині К1412 та подальше зарахування останнього із родиною на квартирний облік на загальних підставах у військовій частині 4114 із збереженням часу перебування на квартирному обліку із 30 грудня 1998 року, свідчать про неправомірне перебування позивача на квартирній черзі для отримання житла, оскільки в силу вимог закону військовослужбовець та члени його сім`ї забезпечуються житлом для постійного проживання лише один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Якщо надане житлове приміщення не відповідає встановленим законодавством нормам, то позивачу надано можливість перебувати на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, про що вказано в оспорюваному рішенні житлово-побутової комісії військової частини 4114 від 31 березня 2017 року.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що згідно із статтею 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи заявника, про те, що на нього поширюються положення пункту 32 Правил, згідно якого громадяни, які перебували на квартирному обліку за місцем роботи і перейшли на інше підприємство, в установу, організацію у тому ж населеному пункті (крім зазначених в абзаці другому пункту 16 Правил), беруться на облік за новим місцем роботи, а якщо там не ведеться облік, то у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання, із збереженням попереднього часу перебування на обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у випадках, зокрема, звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав перебування позивача на квартирному обліку осіб, які потребують забезпечення житлом з часу первісного взяття на облік, оскільки позивач вже отримав житло, тому має право лише на поліпшення житлових умов, яке у нього виникло із часу отримання квартири, яка не відповідала за своєю площею нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї.

Разом із цим Верховний Суд не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції у частині стягнення із позивача судового збору у розмірі 704,00 грн з огляду на таке.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 22 квітня 2015 року Головним управлінням Національної гвардії України, а тому у силу наведеної норми законодавства звільнений від сплати судового збору.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн компенсується йому за рахунок держави.

Суд апеляційної інстанцій безпідставно стягнув судовий збір із позивача, який є учасником бойових дій і відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) звільнений від його сплати.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь військової частини 4114 судових витрат у розмірі 704,00 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Компенсувати військовій частини 4114 понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.