відповідачі - Білоцерківська міська рада Київської області, міський голова Білоцерківської міської ради Київської області Дикий Геннадій Анатолійович, комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Київської області Житлово-експлуатаційна контора № 6,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу міського голови Дикого Геннадія Анатолійовича на рішення Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, міського голови Дикого Геннадія Анатолійовича, КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 і просив визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Білоцерківської міської ради Київської області № 91-к від 09 березня 2017 року про припинення (розірвання) трудового договору, визнати незаконним та скасувати наказ КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 від 10 березня 2017 року № 82 про звільнення з посади, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 та стягнути з КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що з 2010 року працював начальником КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 за контрактом, який був продовжений у 2015 році.

У 2017 році він звільнений за порушення умов контракту, а саме за невиконання посадових обов`язків та недотримання вимог законодавства, однак таке звільнення здійснене без достатніх правових підстав і порушує його право на працю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) та діяв в умовах реального конфлікту інтересів, а тому його звільнення здійснене з дотриманням законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови Білоцерківської міської ради Київської області № 91-к від 09 березня 2017 року, визнано незаконним та скасовано наказ КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 від 10 березня 2017 року № 82 ВК про звільнення з посади ОСОБА_1, поновлено його на посаді начальника КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 з 10 березня 2017 року, а також стягнуто з КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 на користь ОСОБА_1 110 059,64 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 березня 2017 року по 26 жовтня 2017 року.

Апеляційний суд виходив із того, що звільнення працівника з посади здійснене з порушенням передбаченого законом порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2017 року міський голова Білоцерківської міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та клопотання про зупинення їх виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито провадження в даній справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі міський голова, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу діяв в умовах реального конфлікту інтересів, а тому звільнення позивача здійснене з дотриманням трудового законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 грудня 2010 року між Білоцерківською міською радою Київської області та ОСОБА_1 укладений контракт № 51, на підставі якого розпорядженням голови Білоцерківської міської ради Київської області Савчука В. П. від 29 грудня 2010 року № 224-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області Житлово-експлуатаційна контора № 6, терміном на п`ять років, з 04 січня 2010 року по 03 січня 2016 року.

Згідно з пунктом 7.3 контракту він може бути продовжений на новий строк за угодою сторін.

28 жовтня 2015 року до закінчення строку дії контракту від ОСОБА_1 на ім`я голови Білоцерківської міської ради Київської області надійшла заява про продовження терміну дії трудового договору за контрактом на п`ять років і в цей же день між сторонами укладений відповідний контракт, на підставі якого видане розпорядження № 191-К "Про продовження трудового договору на умовах контракту з ОСОБА_1 " із 04 січня 2016 року по 03 січня 2021 року.

Розпорядженням голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Г. А. від 09 березня 2017 року № 91-к укладений з ОСОБА_1 контракт припинений (розірваний) з 10 березня 2017 року на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України в зв`язку з порушенням умов контракту, а саме підпунктів а), б) пункту 6.2.

Наказом КП Білоцерківської міської ради Київської області ЖЕК № 6 від 10 березня 2017 року № 82 ВК ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 10 березня 2017 року.

Дисциплінарні стягнення до позивача за невиконання трудових обов`язків за останні два роки дії контракту не застосовувалися.

Протягом указаного періоду ОСОБА_1 неодноразово нагороджувався подяками та грамотами.

Постановою апеляційного суду Київської області від 10 червня 2014 року в справі № 357/4240/14 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 172-7 КУпАП встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог закону щодо неповідомлення особою безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, а тому правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимог закону щодо неповідомлення особою безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною третьою статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно з пунктом 6.2 укладеного між сторонами контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Білоцекрківської міської ради Київської області до закінчення терміну його дії:

- а) у разі систематичного невиконання керівником обов`язків, покладених на нього цим контрактом та статутних завдань;

- б) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і таке інше).

Під систематичним невиконанням трудових обов`язків мається на увазі неодноразове здійснення цих вчинків. Таким чином, для звільнення з цих підстав необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення винного невиконання чи неналежного виконання умов контракту.

Відповідно до діючого трудового законодавства підставою для звільнення працівника за систематичне невиконання трудових обов`язків є невиконання трудових обов`язків працівником, до якого за аналогічне чи подібне порушення трудових обов`язків протягом року застосовувалось дисциплінарне стягнення.

Згідно з підпунктом б) пункту 6.2 укладеного між сторонами контракту звільнення з посади може відбутися тільки за наявності одночасно двох умов: одноразового грубого порушення законодавства чи обов`язків та настання значних негативних наслідків.

Установивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження факту систематичного невиконання трудових обов`язків або одноразового грубого порушення законодавства чи обов`язків, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства, а тому позов підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені судом в іншій справі, не підлягають доказуванню згідно з частиною четвертою статті 61 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Правильним є висновок апеляційного суду, що відсутність порушень працівником антикорупційного законодавства встановлена судом у іншій справі, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині не ґрунтується на фактичних обставинах справи та прийнятий із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку є похідною від позовної вимоги про поновлення на роботі, правильним є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для її задоволення.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.