розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк" або банк), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору банківського вкладу (депозиту) дійсним та стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 лютого 2015 року він уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США. Розмір депозитного вкладу становить 5 100,00 дол. США зі строком дії до 19 травня 2015 року. Відповідно до умов вказаного договору банк відкрив йому депозитний рахунок № НОМЕР_1 .

18 лютого 2015 року він уклав з ОСОБА_3 договір позики, відповідно до якого позичив у останнього кошти в розмірі 5 100,00 дол. США. Передання грошових коштів відбулося шляхом перерахування коштів з рахунку ОСОБА_3, відкритого в ПАТ "Дельта Банк", на його депозитний рахунок, відкритий у цьому ж банку.

Оскільки банк на порушення виконання зобов`язань, передбачених договором, не повернув суму вкладу після закінчення його строку, позивач просив суд визнати договір банківського вкладу (депозиту) від 18 лютого 2015 року дійсним та стягнути на його користь 136 976,38 грн неповернутих коштів за цим вкладом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 березня 2017 року у складі судді Огренич І. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано договір банківського вкладу (депозиту) від 18 лютого 2015 року укладеним.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір строкового вкладу за програмою "Найкращий від Миколая", тобто відповідно до поточних на той час ринкових умов та внутрішніх правил банку, які були доступними будь-якому вкладнику ПАТ "Дельта Банк", у зв'язку з чим такий правочин є новим і не надає кредитору жодних додаткових переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання дійсним договору банківського вкладу (депозиту) скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що спірний правочин, укладений між позивачем і банком, за яким здійснювались перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такий договір банківського вкладу є нікчемним з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору,ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та справу передати на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не вірно застосував вимоги пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"та дійшов помилкового висновку, що спірний правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, тоді як договір банківського вкладу (депозиту) був укладений до віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Крім того, за договором про відкриття банківського рахунку та депозитним договором саме банк отримав кошти від вкладника.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ПАТ "Дельта Банк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просили залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін рішення суду апеляційної інстанції, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору банківського вкладу дійсним та стягнення коштів.

Витребувано з Київського районного суду міста Одеси зазначену справу.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу № 005-15547-180215 "Найкращий від Миколая" у доларах США, сума вкладу за яким становила 5 100,00 дол. США на строк до 19 травня 2015 року.

Також між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу, відповідно до умов якої сторони домовились пункт 1.8 договору викласти у такій редакції: "1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що пункт 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений". Для цілей зазначеного договору банк відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 відповідно до пункту 1.6 договору банківського вкладу (депозиту).

18 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 кошти у розмірі 5100,00 дол. США. Передання грошей відбулось шляхом перерахування з рахунку ОСОБА_3, відкритого в ПАТ "Дельта Банк", грошової суми у розмірі 5100,00 дол. США на рахунок позивача № НОМЕР_1, відкритий у цій же банківській установі.

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 та від 03 серпня 2015 року № 147 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців та в подальшому цей строк продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.

02 жовтня 2015 року постановою Національного банку України № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181.

За результатами проведеної комісією перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" виявлено правочини з вкладними операціями, які є нікчемними відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У тому числі комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" виявлено, що кошти для зарахування на рахунок за депозитним договором № 005-15547-180215 надійшли з поточного рахунку третьої особи - ОСОБА_3, що й призвело до дій, спрямованих на отримання переваги клієнта на отримання коштів перед іншими кредиторами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (уредакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом), частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України 2 (уредакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним може бути застосований судом виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках. Зокрема, за правилами частини другої статті 215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Аналіз норм 2 глави 17 розділу IV Книги першої ЦК України (435-15) дає підстави для висновку, що договір може бути визнано дійсним судом у разі, наприклад: недодержання вимоги щодо письмової форми правочину (частина друга статті 218 ЦК України); недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (частина друга статті 219 ЦК України); недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (частина друга статті 220 ЦК України); вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (частина друга статті 221 ЦК України); вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування (частина друга статті 224 ЦК України); вчинення правочину недієздатною фізичною особою (частина друга статті 226 ЦК України).

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 750/1535/17.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин, встановивши, що спірний правочин, укладений між позивачем і банком, за яким здійснювались перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такий договір банківського вкладу є нікчемним з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання договору банківського вкладу (депозиту) дійсним.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо його оцінки.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно статей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.