Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 199/3198/14-ц
провадження № 61-17534св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року у складі судді Якименко Л. Г. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") про визнання дій незаконними, скасування наказів, поновлення попередніх умов праці, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 05 червня 2013 року ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", з 01 липня 2013 року займав посаду начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління. 19 березня 2014 року у зв`язку із політично-територіальними змінами, що мали місце в АР Крим йому було запропоновано звільнитись за згодою сторін та 20 березня 2014 року він склав таку заяву. На підставі написаної ним під тиском заяви 21 березня 2014 року його було звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивач посилався на те, що заява про звільнення була написана ним під психологічним та фізичним тиском, погрозами, у присутності озброєних осіб, наказ про його звільнення був підписаний заступником голови правління з геології, буріння та розробки родовищ відповідача ОСОБА_3, який не мав на це відповідних повноважень,
ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати незаконним дії заступника голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_3 щодо видання наказу №17-к від 20 березня 2014 року та визнати недійсним наказ ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 20 березня 2014 року №17-к;
зобов`язати ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" скасувати наказ від 20 березня 2014 року №17-к, скасувати запис № 48 у трудовій книжці позивача та негайно поновити його на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз";
стягнути невиплачену заробітну плату за березень 2014 року у розмірі 19 655,37 грн;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 березня 2014 року по день винесення рішення суду;
стягнути компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року у судді Руденко В. В., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на посаду начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", скасувавши наказ № 17-к від 20 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП. Стягнуто з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за березень 2014 року у розмірі 19 655,37 грн, заробітну плату за час вимушеного прогулу на день розгляду справи судом у розмірі 165 069,62 грн, а також моральну шкоду у розмірі 2 000 грн, а всього 186 724,99 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати ОСОБА_1 у межах суми платежу за один місяць у розмірі 27 111,57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заяву про звільнення з роботи позивач змушений був подати внаслідок неправомірних дій з боку нового керівництва підприємства; наказ про його звільнення був підписаний особою, яка не мала на те відповідних повноважень; нарахована позивачу заробітна плата не була виплачена при звільненні. Суд вважав доведеними позовні вимоги у частині завдання моральної шкоди позивачу, оскільки сам факт позбавлення права позивача на виконання трудових обов`язків та отримання винагороди за працю, а також на отримання нарахованої заробітної плати свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2015 року у складі судді: Руденко В. В., визнано недійсним наказ ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 20 березня 2014 року № 17-к про звільнення ОСОБА_1
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 30 жовтня 2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення у справі № 199/3198/14-ц, яким позовні вимоги позивача були задоволені частково. У рішенні суд зробив висновок про недійсність наказу № 17-к від 20 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, однак, цей висновок виклав тільки у мотивувальній частині рішення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року у складі колегії суддів: Котушенко С. П., Болтунової Л. М., Романюк М. М. апеляційні скарги ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" відхилено. Рішення Амур-Нижньодніповського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніповського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2015 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заяву про звільнення з роботи позивач змушений був подати внаслідок неправомірних дій з боку нового керівництва підприємства; наказ про його звільнення був підписаний особою, котра не мала на те відповідних повноважень; нарахована позивачу заробітна плата не була виплачена при звільненні.
Доводи апеляційної скарги про відсутність предмету спору, оскільки товариство трудові вимоги з позивачем не припиняло, голова правління товариства не уповноважував пана ОСОБА_3 на виконання обов`язку щодо звільнення з роботи позивача, колегія суддів відхилила, оскільки відповідач не забезпечив позивачеві умов трудового договору, наказ про звільнення позивача з роботи не скасував, хоч і визнав, що він є незаконним, запис в трудовій книжці про звільнення не анулював, нараховану заробітну плату не виплатив.
Посилання в апеляційній скарзі на неповідомлення відповідача про судове засідання, у якому було ухвалено додаткове рішення, колегія суддів спростувала наявністю повідомлення про судове засідання у справі.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року у складі колегії суддів: Касьяна О. П., Гончара В. П., Остапчука Д. О., Дербенцевої Т. П., Попович О. В., касаційну скаргу ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що відповідач не був повідомлений належним чином про місце, день і час розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчить відсутність розписки про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення. Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, неповідомлення про розгляд справи, що позбавило ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" надати докази на заперечення проти позову, та безпідставно, із порушенням частини другої статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), відмовив у прийнятті та дослідженні доказів.
Суд касаційної інстанції зазначив, що ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на момент тимчасової окупації було зареєстровано та здійснювало господарську діяльність на території АР Крим (м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомовський, 52/1 ), яка з 20 лютого 2014 року вважається тимчасовою окупованою РФ. Звільнення позивача відбулося 20 березня 2014 року - у період, який вже на законодавчому рівні визначено як тимчасова окупація території України, зокрема, АР Крим. Крім того встановлено факт збройного рейдерського захоплення ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", що підтверджується сертифікатом про форс мажорні обставини ТПП України № 2018 від 03 грудня 2014 року. ОСОБА_3, який підписав наказ № 17 від 20 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_1, був призначений особами, які захопили українське ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". При цьому ОСОБА_3 не був уповноваженою особою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" і на нього не покладалися обов`язки голови правління, а тому він не мав повноважень щодо прийняття рішення та підписання наказу про звільнення позивача, у зв`язку з чим наказ № 17 від 20 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 є неправомірним, оскільки підписаний особою, яка не була наділена належними повноваження. ОСОБА_1 не був звільнений з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" діючим керівництвом, зокрема головою правління ОСОБА_6, який 11 березня 2014 року покинув територію АР Крим та прибув до міста Києва з документами підприємства, які зміг із собою забрати. Трудові відносини з ОСОБА_1 фактично не були припинені у порядку, визначеному КЗпП (322-08)
.
Колегія суддів вказала, що при задоволенні позову суди не перевірили чи було відомо про ці обставини відповідачу, чи звертався позивач до діючого керівництва ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_1 щодо його незаконного звільнення ОСОБА_3, який підписав наказ № 17 від 20 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_1, та який був призначений особами, які захопили українське ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", чи був звільнений ОСОБА_1 легітимним керівництвом ПАТ "Державне підприємство "Чорноморнафтогаз".
Короткий зміст ухвали Верховного Суду України
Ухвалою Верховного Суду України від 16 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., поновлено ОСОБА_1 строк подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року. У допуску до провадження Верховного Суду України справи № 199/3198/14-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року відмовлено.
Ухвала Верховного Суду України мотивована тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), а тому підстава для перегляду судового рішення у зв`язку з неоднаковим застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), відсутня.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3, який підписав наказ № 17 від 20 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_1, був призначений особами, які захопили українське ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". При цьому ОСОБА_3 не був уповноваженою особою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" і на нього не покладалися обов`язки голови правління, а тому він не мав повноважень щодо прийняття рішення та підписання наказу про звільнення позивача, у зв`язку з чим наказ № 17 від 20 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 є неправомірним, оскільки підписана особою, яка не була наділена належними повноваження. ОСОБА_1 не був звільнений з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" діючим керівництвом, зокрема головою правління ОСОБА_6, який 11 березня 2014 року покинув територію АР Крим та прибув до міста Києва з документами підприємства, які зміг із собою забрати. Трудові відносини з ОСОБА_1 фактично не були припинені в порядку, визначеному КЗпП України (322-08)
.
Сертифікат від 03 грудня 2014 року № 2018 про форс-мажорні обставини, виданий ТПП України, свідчить про збройне захоплення українського ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", його націоналізацію самопроголошеною владою АР Крим і створенням на його місці Кримського республіканського підприємства "Чорноморнафтогаз". Внаслідок вказаних неправомірних дій, які вчинені щодо відповідача, останній втратив майже всі свої активи та документи, у тому числі й оригінали фінансової та бухгалтерської документації тощо, у зв`язку з чим стало неможливим здійснювати господарську та управлінську діяльність, виконувати власні зобов`язання у порядку, передбаченому чинним законодавством України, умовами укладених договорів. Внаслідок неправомірних дій самопроголошеної влади АР Криму, підприємством стали керувати особи, які не були призначені відповідно до порядку, передбаченому статутом українського ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Суд першої інстанції зробив висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства, трудові відносини між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ОСОБА_1 фактично не припинені, тому необхідно відмовити задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дії заступника голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_3 щодо видання наказу №17-к від 20 березня 2014 року; визнання недійсним наказу ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 20 березня 2014 року № 17-к; зобов`язання ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" скасувати наказ від 20 березня 2014 року № 17-к, скасувати запис №48 в трудовій книжці позивача та негайно поновити його на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". Оскільки трудові відносини з працівником фактично не припинені, суд зазначив, що вимога про стягнення з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є безпідставною.
Стосовно позовної вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати за березень 2014 року у розмірі 19 655,37 грн суд першої інстанції зазначив, що на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденко Ю. О. від 10 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 45355317 на підставі виконавчого листа № 199/3198/14, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми платежу за один місяць у розмірі 27 111,57 грн, та постановою від державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденко Ю. О. 16 грудня 2014 року було закінчено виконавче провадження ВП № 45355317 у зв`язку із повним виконанням рішення суду у цій частині, згідно із платіжним дорученням № 17670 від 10 грудня 2014 року на суму 27 111,57 грн. Таким чином суд вказав, що заробітна плата з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ОСОБА_1 за березень 2014 року, а саме - по 20 березня 2014 року, підлягає стягненню, оскільки по 20 березня 2014 року позивач виконував свої трудові обов`язки. Однак вказані кошти йому було перераховано та він на теперішній час їх отримав, тому в цих позовних вимогах необхідно відмовити. При відмові у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначив, що відсутні винні дії відповідача у заподіянні такої шкоди позивачу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог чинного законодавства, трудові відносини між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ОСОБА_1 фактично не припинені. Колегія суддів зазначила, що події, які відбулися у березні 2014 року, а саме зміна влади у АР Крим, його окупація та захоплення ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" озброєними людьми, є загальновідомими обставинами і підтверджуються сертифікатом про форс-мажорні обставини ТПП України від 03 грудня 2014 року № 2018. ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади з 21 березня 2014 року на підставі наказу від 20 березня 2014 року № 17-к, винесеного особою уповноваженою самопроголошеною владою Криму під час проведення незаконної націоналізації майна ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", яке знаходиться на території, яка законами України визнана як тимчасово окупована, таким чином спірний наказ не може породжувати правові наслідки для відповідача у справі. І це висновок узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1185цс16. Апеляційний суд також зазначив, що за період розгляду справи на підставі скасованого рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був поновлений на роботі, йому була виплачена заробітна плата, що не заперечувалося позивачем.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 58 Конституцій України, статтю 235 КЗпП. Вказує, що наказ №17-к від 20 березня 2014 року про звільнення позивача підписаний заступником голови правління з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_3 і жодних доказів, що ОСОБА_3 був призначений особами, які захопили ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" матеріали справи не містять. Вважає, що суди неправильно застосували Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18)
, оскільки цей закон набрав чинності 27 квітня 2014 року, а звільнення позивача відбулося 21 березня 2014 року, і закон зворотної сили не має. Крім того суди неправильно витлумачили статтю 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд не розглянув клопотання про прийняття нових доказів, а саме - постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2017 року у справі № 910/4478/16, яка спростовує той факт, що ОСОБА_3 був призначений особами, які захопили ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Вважає помилковим висновок судів про те, що відсутній предмет спору, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства, трудові відносини між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ОСОБА_1 фактично не припинені. Разом із тим позивач після звільнення неодноразово звертався до відповідача щодо поновлення на роботі та виплати заборгованості по заробітній платі, але на всі звернення отримав відмову.
Висновок судів про те, що заробітна плата з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ОСОБА_1 за березень 2014 року у розмірі 19 655,37 грн була виплачена при виконанні рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року вважає помилковим, оскільки згідно цього рішення негайному виконанню підлягала лише позовна вимога щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць, а заборгованість по заробітній платі за березень 2014 року позивачу не виплачена. І суди не задовільнили клопотання про витребування у відповідача бухгалтерських документів Щодо нарахування та перерахування зазначених сум і податків.
Вказує, що висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1185цс16 зроблений за інших фактичних обставин справи, а саме судами була встановлено, що наказ про звільнення винесений особою уповноваженою самопроголошеною владою АР Крим ОСОБА_8, тоді як у цій справі наказ про звільнення позивача був винесений встановленою особою - ОСОБА_3 і будь-які докази, що ОСОБА_3 призначений особами, які захопили ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" матеріали справи не містять.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15)
України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15)
України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 05 червня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду заступника начальника управління справами апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", з 01 липня 2013 року був переведений на посаду начальника управління справами апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". 04 листопада 2013 року позивач був переведений на посаду начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Згідно із наказом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" № 17-к від 20 березня 2014 року за підписом заступника голови правління по геології, бурінню і розробці родовищ ОСОБА_3, ОСОБА_1 20 березня 2014 року звільнений із посади начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП. Із цим наказом позивача ознайомлено 20 березня 2014 року та у цей же день йому було видано трудову книжку.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_1 до неї внесено запис за № 48 від 20 березня 2014 року про його звільнення за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП за наказом № 17-к від 20 березня 2014 року, який затверджено печаткою відділу кадрової політики ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що "починаючи з 03 березня 2014 року, після зміни виконавчої влади у АР Крим, фактично почались спроби захоплення ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". 04 березня 2014 року до головного офісу компанії за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1 зайшли озброєні люди на чолі з незаконно назначеним владою Криму новим головою правління ОСОБА_9 та намагались втрутитись у керівництво підприємством. Проте їхні вказівки працівники товариства не виконували, продовжуючи виконувати розпорядження діючого голови правління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_6 . 11 березня 2014 року голова правління ОСОБА_6, з метою недопущення подальшого захоплення підприємства, виїхав за межі АР Крим з правоустановчими документами та печаткою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" і продовжував керівництво підприємством з офісу за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницкого, 26. Вся документація передавалась на підпис та печатку поштою до Києва і поверталась назад, щоденно ОСОБА_6 проводились селекторні наради у режимі відеозв`язку, видавались накази та розпорядження. 13 березня 2014 року, у головний офіс прибув віце-прем`єр Криму ОСОБА_10 у супроводі автоматників і представив нового керівника - голову правління ОСОБА_8, а ОСОБА_9, як його заступника". Позивач також зазначав, що "призначення ОСОБА_8, як і попереднє - ОСОБА_9, головою правління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" були незаконні, оскільки відповідно до підпункту 27 пункту 9.3.4. статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" це питання відноситься виключно до компетенції загальних зборів, як вищого органу управління товариства. 19 березня 2014 року позивач був запрошений до кабінету голови правління, де ОСОБА_8 повідомив його про те, що у складі нового підприємства його не бачить, оскільки у позивача відсутня кримська реєстрація та запропонував написати заяву про звільнення за згодою сторін. У цьому випадку він обіцяв провести з ним повний розрахунок по заробітній платі, в іншому випадку йому погрожували звільненням та неприємностями. У таких умовах, у атмосфері морального та психологічного тиску, погроз, постійної присутності озброєних людей фактично на робочому місці, відсутності житла у м. Сімферополі, невиплати заробітної плати, відсутності зв`язку з діючим керівництвом позивач був вимушений прийняти рішення про звільнення. 20 березня 2014 року він написав заяву про звільнення за угодою сторін на ім`я ОСОБА_8 ".
Суди встановили, що прізвище особи, чий підпис розміщено на наказі про звільнення № 17-к від 20 березня 2014 року, - ОСОБА_3, був призначений особами, що захопили українське ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Сертифікатом від 03 грудня 2014 року № 2018 про форс-мажорні обставини, виданого ТПП України підтверджено збройне захоплення українського ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", його націоналізацію самопроголошеною владою АР Крим і створенням на його місці Кримського республіканського підприємства "Чорноморнафтогаз". Внаслідок вказаних неправомірних дій, які вчинені щодо відповідача, останній втратив майже всі свої активи та документи, у тому числі й оригінали фінансової та бухгалтерської документації тощо, у зв`язку з чим стало неможливим здійснювати господарську та управлінську діяльність, виконувати власні зобов`язання у порядку, передбаченому чинним законодавством України, умовами укладених договорів. Внаслідок неправомірних дій самопроголошеної влади АР Криму, підприємством стали керувати особи, які не були призначені відповідно до порядку, передбаченому Статутом українського ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Згідно із пунктом 9.5.12 статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", у разі відсутності голови правління виконання його обов`язків може покладатися наказом голови правління на заступника голови правління або на члена правління.
Відповідно до довідки ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" №85/17 від 26.01.2017 року, за підписом т.в.о. Голови правління ОСОБА_15 та головного фахівця сектору роботи з персоналом ОСОБА_13, у 2014 році діючими керівниками ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", які згідно зі Статутом товариства мали право підписувати накази про звільнення працівників товариства, були ОСОБА_6 (Голова Правління з 01 квітня 2014 року по 30 липня 2014 року) та ОСОБА_14 (тимчасово виконуючий обов`язки Голови Правління з 31 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року). Накази про звільнення ОСОБА_1 за підписом уповноважених осіб товариства в період з 11 березня по 31 грудня 2014 року не видавались.
У постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1185цс16 вказано, що: "27 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18)
, який визначає статус Автономної республіки Крим та міста Севастополя, як території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації; встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Пунктом 3 цієї статі визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та посадовими або службовими особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків. Отже, висновок суду, що видання не уповноваженою відповідно до українського законодавства особою наказу про звільнення є підставою для припинення трудових відносин між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та позивачем не відповідає законодавству України про статус тимчасово окупованих територій та нормативно-правовим актам щодо діяльності підприємств та установ на цих територіях. [] За положеннями статей 117 та 235 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за незаконне звільнення та за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, у тому числі в результаті дій особи відповідальної за звільнення. Оскільки трудовим законодавством не врегульовано за яких обставин сторони трудових правовідносин звільняються від виконання обов`язків, положення цивільного законодавства щодо урахування при вирішення спорів про майнову відповідальність обставин непереборної сили можуть застосовуватись й до цих правовідносин. Під час розгляду справи суди визнали, що події, які відбулися у березні 2014 року, а саме зміна влади у АР Крим, його окупація та захоплення ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" озброєними людьми, є загальновідомими обставинами. Також, суди зазначили, що вказані обставини підтверджуються, зокрема, сертифікатом про форс-мажорні обставини ТПП України від 03 грудня 2014 року № 2018. [] Установивши у справі, яка переглядається, що позивач був звільнений із займаної посади 20 березня 2014 року на підставі наказу, винесеного особою уповноваженою самопроголошеною владою Криму під час проведення незаконної націоналізації майна ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", яке знаходиться на території, яка законами України визнана як тимчасово окупована, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що наказ породжує правові наслідки для відповідача, тим самим застосувавши визначені законодавством України санкції за дії, які відповідач не здійснював. Неправильне застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу від ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління з економіки і інвестицій апарату управління; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн; тому відповідно до частин першої, другої статті 360-4 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову".
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.
Посилання ОСОБА_1 на те, що апеляційний суд не розглянув клопотання про прийняття нових доказів, колегія суддів відхиляє. Оскільки протокольною ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.
Аргумент касаційної скарги про те, що заборгованість по заробітній платі за березень 2014 року у розмірі 19 655,37 грн позивачу не виплачена, колегія суддів вважає безпідставним. Аналіз матеріалів справи свідчить, що на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2014 року постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденко Ю. О. від 10 листопада 2014 року було відкрито виконавче провадження ВП № 45355317 на підставі виконавчого листа № 199/3198/14, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська районним судом про стягнення з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми платежу за один місяць у розмірі 27 111,57 грн, та постановою від 16 грудня 2014 року державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденко Ю. О. було закінчено виконавче провадження ВП № 45355317 у зв`язку з повним виконанням рішення суду у цій частині, згідно з платіжним дорученням № 17670 від 10 грудня 2014 року на суму 27 111,57 грн (Т. 2, а. с. 107-109).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков