Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Хащуватська сільська рада, ОСОБА_2,

треті особи: відділ Держкомагенства України в Гайворонському районі, реєстраційна служба Гайворонського РУЮ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року у складі суддів: Кіселика С. А., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Хащуватської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Хащуватської сільської ради Гайворонського району, визнання права на користування суміжною земельною ділянкою 0,02 га та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява обґрунтована тим, що її матір ОСОБА_3 передала їй у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 . З 1958 року у користуванні ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка площею 0.25 га, яка була суміжною із земельною ділянкою її батька і діда ОСОБА_4 площею 0.22 га.

21 серпня 1973 року її мати набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який належав її батькові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 1973 по 1976 роки за ОСОБА_3 рахувалися у по господарських книгах Хащуватської сільської ради дві земельні ділянки 0.25 га та 0.22 га, які чомусь не були об`єднані Хащуватською сільською радою в одну площу, адже ці земельні ділянки протягом багатьох років були в натурі (на місцевості) єдиною площею розміром 0.47 га.

Згідно Рішення правління колгоспу від 17 березня 1976 року ОСОБА_3 зменшено присадибну земельну ділянку на 0.10 га, протокол № 6.

Вказана земельна ділянка площею 0.10 га була передана відповідачу ОСОБА_2 під забудову садиби по АДРЕСА_2 . Крім того, 0,08 га землі було вилучено ОСОБА_6 .

Таким чином, всього вилучено у її матері 0.18 га землі з площі 0.25 га, що за мінусом 0.18 га становить 0.07 га. Тобто їй в користування повинна залишитись земельна ділянка площею 0.22 га та земельна ділянка площею 0.07 га.

Просила визнати протиправними дії Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області при внесенні до господарських книг сільради щодо будинковолодіння ОСОБА_3 АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_2 недостовірних записів щодо зміни розмірів площ земельних ділянок та вилучення у ОСОБА_3 0.02 га присадибної ділянки і передачі їх ОСОБА_2

Зобов`язати Хащуватську сільську раду надати їй дозвіл на приватизацію 0.02 га земельної ділянки, яка належала її покійній матері ОСОБА_3 станом на 1976 рік.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт серії ЯЛ № 558150 на право власності на земельну ділянку площею 0.12 га від 15 липня 2011 року, який виданий на підставі скасованого 04 березня 2011 року Рішення сесії від 18 травня 2010 року № 910 Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не довела порушення її права на земельну ділянку.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просила ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив надані докази, які підтверджують, що земельна ділянка ОСОБА_2 під забудову садиби надані Хащуватською сільською радою. Акцентує увагу на упередженості та зацікавленість судів апеляційної інстанції у результаті розгляду спору на користь відповідача ОСОБА_2, оскільки апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи. Крім того, Хащуватська сільська рада роздала земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0,25 га, яка перебувала у її особистому користуванні з 1958 року.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У жовтні 2017 року справи надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Рух справи в суді касаційної інстанції

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Дундар І. О.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 09 вересня 1995 року, укладеного із своєю матір`ю ОСОБА_3, набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, у договорі не зазначена.

Згідно погосподарської книги до якої виписувались данні з п`ятого розділу земельнокадастрових книг, до розділу "земля, що знаходиться у особистому користуванні господарства", за адресою АДРЕСА_1 : з 01 січня 1974 року по 01 червня 1975 року рахувалось 0,21 га землі; з 01 червня 1974 року по 01 червня 1976 року - 0,25 га землі; з 01 червня 1976 року по 1992 рік - 0,15 га землі; у 1992 та 1993 роках - 0,21 га землі, а з 1994 року - 0, 22 га землі.

Відповідно до архівної довідки зменшення присадибної земельної ділянки з червня 1976 року відбулось на підставі рішення засідання правління колгоспу "Україна" від 17 березня 1976 року.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності і згідно запису у погосподарських книгах має площу 0,22 га. При розгляді заяви ОСОБА_1 щодо надання їй земельної ділянки в приватну власність, не однократними засіданнями комісії Хащуватської сільської ради по земельних спорах було встановлено, що фактично земельна ділянка має більший розмір на 0,02 га.

Земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯЛ № 558150, площею 0,12 га, розташована по АДРЕСА_2, є суміжною із земельною ділянкою, яка належить позивачу.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що права позивача не порушені, оскільки не надано належних та допустимих доказів належності їй земельної ділянки площею більшою ніж 0,22 га, доказів того, що фактична площа земельною ділянки є меншою ніж 0,22 га та що таке зменшення відбулось за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 та обґрунтовано залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи не відповідають обставинам справи.

Судове засідання апеляційного суду було призначене на 24 січня 2019 року о 11 год. 00 хв.

20 січня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до апеляційного суду заяву про розгляд судового засідання призначеного на 24 січня 2019 року о 11 год. 00 хв. за її відсутності. (Т. 2, а. с. 209).

Тобто, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.