розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року в складі судді Тітової І.В. та ухвалуАпеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року вскладі суддів: Посунся Н.Є., Баранніка О.П., Пономарь З.М.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору б/н від 29 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на сайті банку, складає між ним та банком кредитний договір.

Указуючи на те, що Відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 30 вересня 2015 року становила 30 708 грн 46 коп., з яких: 6599 грн 76 коп. - заборгованість за кредитом; 21 670 грн 20 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 500 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язань; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 438 грн 50 коп. - штраф (процентна складова), позивач просив суд стягнути вказану суму із боржника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що банк звернувся до суду після спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Витребувано з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 204/8212/15-ц.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, не повно з`ясували обставини справи, зокрема не встановили початок перебігу позовної давності, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про наявність підстав для її застосування та, відповідно, відмови у позові.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником всіх прав та обов`язків, якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 16-17, 18-29).

Строк повернення кредиту - відповідає строку дії картки, який встановлено у 12 місяців, тобто до 29 серпня 2008 року.

ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повернення кредиту не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 30 вересня 2015 року становила 30 708 грн 46 коп., з яких: 6599 грн 76 коп. - заборгованість за кредитом; 21 670 грн 20 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 500 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язань; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 438 грн 50 коп. - штраф (процентна складова).

Останній платіж на погашення кредиту відповідачем було здійснено 05 грудня 2011 року.

За захистом порушеного права позивач звернувся до суду 21 грудня 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про обґрунтованість заявлених банком позовних вимог, проте відмовили у позові на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України, у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до положень статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судами встановлено, що право кредитора на повернення всієї суми кредиту було порушене відповідачем, починаючи з 29 серпня 2008 року, у зв`язку з чим перебіг позовної давності розпочався з наступного дня - 30 серпня 2008 року. При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості, перебіг позовної давності переривався 05 грудня 2011 року, коли боржником було здійснено платіж у розмірі 180 грн.

З позовною заявою про захист свого порушеного права ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду 21 грудня 2015 року, тобто поза межами позовної давності, перебіг якої сплив 06 грудня 2014 року.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ПАТ КБ " ПриватБанк" звернулось до суду за захистом порушеного поза межами позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій невірно визначились з початком перебігу позовної давності не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.