Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,

Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "ВІТ",

відповідачі - Мигівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ВІТ", яка підписана представником Ткачуком Василем Юрійовичем, на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Яремко В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "ВІТ" (далі - ПОСП "ВІТ") звернулося до суду з позовом до Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ПОСП "ВІТ" як співвласником майнових паїв реорганізованого КСП "Прикарпаття" та користувачем майнових паїв згідно з договорами оренди майнових паїв, і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 2006 року триває майновий спір про виділення останній у натурі та визнання права власності на нерухоме майно, зокрема: ковбасного цеху з обладнанням, корівника на 105 голів, заправки з обладнанням на тракторній бригаді, навісу для сільськогосподарських машин.

У вересні 2009 року ПОСП "ВІТ" стало відомо про те, що Мигівська сільська рада прийняла рішення № 37 від 10 вересня 2008 року, яким визнала за ОСОБА_2 право власності на спірне нерухоме майно і видала їй свідоцтво про право власності.

Постановою Вижницького районного суду від 29 серпня 2011 року вказане рішення Мигівської сільської ради було визнано протиправним та скасовано.

Разом з тим, 03 лютого 2009 року, тобто до моменту ухвалення зазначеного рішення, ОСОБА_2 продала спірне нерухоме майно ОСОБА_1

Посилаючись на положення статей 203, 215 ЦК України, ПОСП "ВІТ" просило визнати недійсними свідоцтва про право власності, видані виконавчим комітетом Мигівської сільської ради Никорак С. О. на нежитлові будівлі в

АДРЕСА_1 та договори купівлі- продажу нерухомого майна від 03 лютого 2009 року, укладені

між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на це майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року позов ПОСП "ВІТ" задоволено.

Визнано недійсними:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 - нежитлову будівлю, що розташована на АДРЕСА_2, видане ОСОБА_2

25 вересня 2008 року виконавчим комітетом Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на підставі рішення № 37

від 10 вересня 2008 року, зареєстроване Державним комунальним підприємством "Вижницьке районне бюро технічної інвентаризації"

29 вересня 2008 року № 24763876, номер запису 324;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3 - нежитлову будівлю, що розташована на АДРЕСА_3, видане ОСОБА_2

19 вересня 2008 року виконавчим комітетом Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на підставі рішення № 37

27 вересня 2008 року № 24764886, номер запису 326;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_4 - нежитлову будівлю, що розташована на АДРЕСА_3, видане ОСОБА_2

23 вересня 2008 року № 24764247, номер запису 325;

- договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована на

АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна - 24763876 від 10 лютого 2009 року), укладений 03 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серія

ВМВ №077778, реєстровий № 171, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М.;

- договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована на

АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна - 24764886 від 10.02.2009 року), укладений 03 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серія

ВМВ № 077777, реєстровий № 169, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М.;

- договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована

на АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна - 24764247 від 10 лютого 2009 року), укладений 03 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серія ВМВ №077775, реєстровий № 165, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не мала права власності на спірне майно, у зв`язку з чим не мала права і на укладання договорів купівлі-продажу житлових приміщень, що призвело до порушення права користувача майнових паїв - ПОСП "ВІТ".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Мигівської сільської ради № 37 від 10 вересня 2008 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірне майно, яке стало підставою для видачі свідоцтв про право власності, визнано протиправним і скасовано. А тому отримані свідоцтва про право власності та договори купівлі-продажу спірного майна також повинні бути визнані недійсними.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ПОСП "ВІТ" до Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та договорів купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважав, що ПОСП "ВІТ" не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення його прав як співвласника майнових паїв. Рішення загальних зборів пайовиків КСП "Прикарпаття" від 08 вересня

2005 року, яким було вирішено передати в натурі спірне майно

ОСОБА_2, не визнано в установленому законом порядку незаконним. У зв`язку з зазначеним свідоцтва про право власності на спірне майно, видані ОСОБА_2, є правомірними та законними.

Крім того, суд першої інстанції, визнаючи недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані виконавчим комітетом Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, на підставі статей 203, 215 ЦК України застосував норми права, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

17 березня 2017 року ПОСП "ВІТ" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником Ткачуком В . Ю., у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року, та залишити в силі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2016 року як помилково скасоване. При цьому посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не сприяв повному, всебічному та неупередженому розгляду справи.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішення загальних зборів пайовиків СВК "Прикарпаття" не оскаржувалося і є чинним, а тому ОСОБА_2 правомірно отримала право власності на майно, передене їй зборами, суперечать висновку Вищого адміністративного суду України, викладеному в ухвалі від 25 листопада 2014 року в адміністративній справі № 2-а-3115/11/2401.

Доводи інших учасників справи

04 липня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просять відхилити скаргу

ПОСП "ВІТ" та залишити в силі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року. Заперечення мотивоване безпідставністю вимог касаційної скарги, оскільки рішення загальних зборів пайовиків

від 08 вересня 2005 року за протоколом № 1 ніким не оскаржувалося і є чинним. Крім того, ПОСП "ВІТ" не є користувачем чи власником спірного майна, яке не перебуває ні в статутному фонді підприємства, ні на його балансі.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 713/1060/16-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши всі аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

Судами встановлено, що у 2000 році рішеннями загальних зборів колгоспників та правління колгоспу "Прикарпаття" с. Мигове було розпочато реорганізацію і ліквідацію колгоспу "Прикарпаття" та створення на його основі нової організаційно-правової форми господарювання

СВК "Прикарпаття". Було затверджено пайовий фонд колгоспу та структуру його розподілу, в тому числі затверджено фонд для розпаювання між членами колгоспу (1139 пайовиками) майна на суму 4 168 000,00 грн.

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів пайовиків КСП "Прикарпаття" від 08 вересня 2005 року загальними зборами пайовиків КСП "Прикарпаття" вирішено задовольнити заяву ОСОБА_2 та виділити їй майно в натурі, а саме: ковбасний цех вартістю 193 350,00 грн, обладнання ковбасного цеху вартістю 15 799,00 грн, корівник на 105 голів вартістю 54 907,00 грн, заправку на тракторній бригаді вартістю 33 362,00 грн, обладнання заправки вартістю 11 108,00 грн, навіс для сільськогосподарських машин вартістю 34 252,00 грн (а.с.169-170).

Встановлено присутність на зборах директора ПОСП "Віт" Ткачук В. Ю., який голосував проти задоволення заяви ОСОБА_2 .

На виконання рішення загальних зборів пайовиків відповідно до акту передачі-приймання майна пайового фонду СВК "Прикарпаття"

від 08 вересня 2005 року ОСОБА_2 прийняла в натурі зазначене майно (а.с.168).

Судами також встановлено, що зазначене рішення загальних зборів пайовиків СВК "Прикарпаття" оскаржено в судовому порядку не було та не скасовано, а відповідно є чинним.

19 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю корівника літ. "А" загальною площею 953,20 кв. м, що розташована на

19 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю АЗС, навісу із заправ очними колонками, ємкість для палива, сарай літ. "Г", убиральню літ. "Д", фундамент літ. "Е", огорожу №1-2, що розташовані на АДРЕСА_3 .

25 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ковбасний цех літ. "А" загальною площею 191,10 кв. м, ковбасний цех літ. "Б" загальною площею 263,10 кв. м, сарай літ. "В", сарай літ. "Г", що розташовані на АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 лютого 2009 року

ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила нежитлову будівлю загальною площею 454,20 кв. м, що складається із ковбасного цеху загальною площею 191,10 кв. м, ковбасного цеху загальною площею

263,10 кв.м, сараю літ "В", сараю літ. "Г", що розташовані на АДРЕСА_2 (а.с. 55-56).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 лютого 2009 року

ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила нежитлову будівлю, що складається із будівлі АЗС загальною площею 20,00 кв. м, навісу із заправ очними колонками літ. "Б", ємкості для палива літ. "В", сараю літ. "Г", убиральні літ. "Д", цементу літ. "Е", огорожі №1-2, що розташовані по АДРЕСА_3 (а.с.63-64).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 лютого 2009 року

ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила нежитлову будівлю, що складається з будівлі корівника загальною площею 953,20 кв. м та розташована на АДРЕСА_3 (а.с. 71-72).

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій за згодою сторін, формі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

До пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (стаття 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Пунктом 8 Порядку розподілу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Мінагрополітики України № 62 від 14 березня 2001 року (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників,

отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати

його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної

особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу;

об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників,

отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти

договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном

та передати його в оренду;

отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із

членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

відчужити пай будь-яким способом в установленому законом

У відповідності до пункту 9 зазначеного Порядку, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що загальні збори пайовиків уповноважені вирішувати будь-які основні питання, пов`язані з майновим паєм, у тому числі рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого підприємства (рішенням зборів співвласників) вирішується питання про порядок паювання майна; про список осіб, що мають право на майновий пай; затверджується індивідуальний майновий пай; виявляються невідповідності. У разі невиконання рішення зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується у судовому порядку.

Встановлено, що відповідно до протоколу № 1 загальних зборів пайовиків КСП "Прикарпаття" від 08 вересня 2005 року загальними зборами пайовиків КСП "Прикарпаття" вирішено задовольнити заяву ОСОБА_2 та виділити їй у натурі таке майно: ковбасний цех, обладнання ковбасного цеху, корівник на 105 голів, заправку на тракторній бригаді, обладнання заправки, навіс для сільськогосподарських машин. На підставі вказаного рішення загальних зборів та акту передачі-приймання майна пайового фонду СВК "Прикарпаття" від 08 вересня 2005 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на спірне майно.

Зазначене рішення загальних зборів у законному порядку оскаржено не було, отже, ОСОБА_2 правомірно отримала на передане зборами їй майно свідоцтва про право власності, а пізніше - правомірно його відчужила, а тому відповідно до статті 1 Протоколу 1 до не може бути позбавлена своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (чинної, на час звернення до суду з даним позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів юридичного оформлення права власності на спірне майно, а також доказів того, що спірне майно йому виділялося за рішенням загальних зборів пайовиків СВК "Прикарпаття".

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що видачею ОСОБА_2 свідоцтв про право власності на спірне майно порушено його право як власника майнових паїв реорганізованого КСП "Прикарпаття", суд апеляційної інстанції зробив обгрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд не врахував висновку Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 25 листопада 2014 року в адміністративній справі № 2-а-3115/11/2401, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що у вказаній справі не досліджувалося питання законності набуття права власності на спірне майно ОСОБА_2, а рішення господарських судів, на які посилається позивач, не набрали законної сили.

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ВІТ", яка підписана представником Ткачуком Василем Юрійовичем, залишити без задоволення.