Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину майна.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 17 грудня 1999 року

по 14 липня 2005 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7

14 липня 2005 року шлюб між сторонами було розірвано, проте вони продовжували проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За час спільного життя ними було набуто наступне майно: автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 ; квартиру АДРЕСА_1 та грошові кошти на рахунках у банках. При цьому спірне майно було оформлено на ім`я ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач є спадкоємцем другої черги, оскільки є рідним братом померлого ОСОБА_7 .

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_5 просила суд визнати за нею право власності на половину спірного майна, що є спільною сумісною власністю, а саме: на Ѕ частину автомобіля марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 ; на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; на Ѕ частину внеску на картковому рахунку у АТ "Ощадбанк", яка становить 34 550,27 грн;

на Ѕ частину внеску на депозитному рахунку у АТ "Ощадбанк", яка становить 25 000 грн з 107,22 грн. відсотками та Ѕ частину внеску на депозитному рахунку у АТ Ощадбанк", яка становить 82 500 грн з 634,22 грн. відсотками.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 травня 2017 року (у складі судді Зарютіна П. В.) у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними до допустимими доказами, що вона приймала участь у придбанні спірного майна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов

ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобіля марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину внеску

на картковому рахунку № НОМЕР_2, відкритому у ТВБВ № 10007/0292 AT "Ощадбанк", яка становить 34 550,27 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину внеску на депозитному рахунку № НОМЕР_3, відкритому у ТВБВ № 10007/0292 AT "Ощадбанк", яка становить 25 000 грн, та на Ѕ частину відсотків, що становить 107,22 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину внеску на депозитному рахунку № НОМЕР_4, який відкрито у відділенні № 8 Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") міста Запоріжжя, яка становить 82 500 грн, та на Ѕ частину відсотків, що становить 634, 22 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сторони за період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вели спільне господарство, побут, виконували взаємні права та обов`язки, придбали спірні автомобіль та квартиру, зробили внески у фінансові установи, що дозволяє надати цьому майну правовий статус спільної сумісної власності. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, на які кошти і для кого була придбана спірна квартира АДРЕСА_1, оскільки вона була придбана ОСОБА_7 саме для відповідача, а не для подальшого його поділу з позивачем.

Крім того, у порушення вимог статей 212- 214, 316 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення, зазначених вимог закону не врахував, належним чином не перевірив доводів і заперечень сторін та наданих ними доказів щодо часу проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, можливості набуття одним з них спільного майна за час спільного проживання, не встановив обсяг спільного нажитого майна.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі як правонаступника відповідача у зв`язку із смертю відповідача ОСОБА_6

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_5, в інтересах якої діє представник ОСОБА_10, про зупинення провадження у зазначеній вище справі до залучення правонаступника сторони у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року касаційне провадження

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частини майна зупинено до залучення у справі правонаступника відповідача у справі ОСОБА_6 .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року поновлено касаційне провадження. Залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 грудня 1999 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який 14 липня 2005 року було розірвано відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 14 липня 2005 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу

від 28 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_7 (який є рідним братом ОСОБА_6 ) зареєстровано право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 19 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пянтковською О. Г., ОСОБА_7 було придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до листів заступника керуючого відділення ПАТ "ПУМБ" № 8 від 30 січня та 23 лютого 2017 року ОСОБА_7 має у

ПАТ "ПУМБ" діючий договір депозитного вкладу від 09 грудня 2015 року на суму 165 000 грн із залишком відсотків у сумі 1 268,43 грн.

Крім того, згідно з листа заступника начальника Запорізької АТ "Ощадбанк" від 08 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_7 у вказаному банку є рахунки: картковий рахунок, відкритий 26 травня 2015 року, сума залишку якого складає 69 100,54 грн, та депозитний рахунок, відкритий 21 березня 2016 року, сума залишку якого становить 50 000 грн, а відсотків -

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на майно: автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 ; квартиру

АДРЕСА_1 ; внесок на картковому рахунку

у АТ "Ощадбанк" у розмірі 34 550,27 грн, внесок на депозитному рахунку

у АТ "Ощадбанк" - 25 000 грн з 107,22 грн відсотками та внесок

на депозитному рахунку у АТ "Ощадбанк" - 82 500 грн з 634,22 грн відсотками.

16 квітня 2016 року ОСОБА_6 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги після смерті свого рідного брата. При цьому, заяву про відмову у прийнятті спадщини відповідно до частини четвертої статті 1273 ЦК України не подавав.

Встановлені обставини відповідачем не оскаржувались.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (який є рідним братом відповідача), якому належало спірне майно.

За життя ОСОБА_7 заповіту не лишив.

16 квітня 2016 року ОСОБА_6 у встановлений законом строк як рідний брат спадкодавця звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Згідно зі статями 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Отже, ОСОБА_6 є спадкоємцем другої черги після смерті свого рідного брата, оскільки спадкове майно відповідач прийняв за законом на підставі статей 1261, 1269 ЦК України, подавши заяву про прийняття спадщини.

При цьому, відповідач заяву про відмову у прийнятті спадщини відповідно до частини четвертої статті 1273 ЦК України не подавав.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результатіспільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

При вирішенні спору між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 на обґрунтування своїх вимог вказувала, що спірне майно було набуте за рахунок спільного сімейного бюджету позивача та ОСОБА_7

Встановивши, що сторони за період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вели спільне господарство, побут, виконували взаємні права та обов`язки, придбали спірні автомобіль та квартиру, зробили внески у фінансові установи, що дозволяє надати цьому майну правовий статус спільної сумісної власності, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Оскільки сторони відповідно до статті 74 СК України проживали однією сім`єю, після розірвання шлюбу і до смерті ОСОБА_7, майно, що набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Отже, сторони після розірвання шлюбу у 2005 році продовжували проживати однією сім`єю, та після придбання спірної квартири проживали в ній однією сім`єю, до смерті у 2016 році ОСОБА_7 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, на які кошти і для кого була придбана спірна квартира, колегія суддів відхиляє, оскільки судами встановлено належність між сторонами правовідносин, що регулюються главою 8 СК України (2947-14) .

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів придбання ОСОБА_7 спірного майна та здійснення внесків за особисті кошти, а також надання йому іншими особами коштів для придбання цього спірного майна.

Таким чином, ОСОБА_6 з урахуванням вимог статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх заперечень, а саме те, що його брат, проживаючи однією сім`єю з позивачем, придбав все спірне майно за власні кошти.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.

Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Доводи касаційної скарги, що суди не встановили фактичних шлюбних відносин, є безпідставними, оскільки суди встановили, що сторони за період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вели спільне господарство, побут, виконували взаємні права та обов`язки, придбали спірні автомобіль та квартиру, зробили внески у фінансові установи А наявність такого факту є підставою для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого

Рішення суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованим та таким, що відповідає нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо залучення правонаступників у справі

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації, наданої П`ятою запорізькою державною нотаріальною конторою на запит Верховного Суду, згідно з матеріалами нотаріальної справи № 345 за 2017 рік із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з тим, у спадковій справі № 345 за 2017 рік міститься заповіт

за № 1621 від 08 серпня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу від імені

ОСОБА_6, де все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповідане ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 20 липня

2019 року у вказаній спадковій справі видані два свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2019 року. Таким чином, спадкоємцем всього майна після смерті ОСОБА_6 став ОСОБА_2 .

Разом з тим, матеріали справи доводять відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду.

Враховуючи, що правонаступником після смерті відповідача ОСОБА_6 у справі є ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, позовні вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду