розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Іоніді Еліни Володимирівни, яка діє на підставі доручення в інтересах публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2017 року в складі судді Гаврилова Д. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 05 липня 2017 року в складі колегії суддів Кузнєцової О. А., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2, ТОВ "Південенерго", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27 лютого 2017 року, просив зняти арешт та заборону відчуження з належної йому двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 3772746).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2016 році дізнався про зазначені обтяження, накладені приватним нотаріусом Херсонського МНО Волкодав В. Г. на підставі договору іпотеки від 22 вересня 2006 року, укладеного між ПАТ АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, згідно якого іпотекодавець передав банку в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вважаючи, що зазначені квартири є різними об`єктами нерухомості, а належну позивачеві квартиру він в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" не передавав і будь-яких невиконаних зобов`язань перед банком не має, ОСОБА_1 просив суд зняти відповідні обтяження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі. Знято арешт та заборону відчуження з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, накладені 22 вересня 2006 року приватним нотаріусом Херсонського МНО Волкодав В. Г. на підставі договору іпотеки від 22 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АКБ "Укрсоцбанк", посвідченого цим же нотаріусом за реєстровим № 8912 (реєстраційний номер обтяження 3772746).

Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення відомостями про зняття обтяження за реєстраційним номером 3772853.

Суд першої інстанції виходив із того, що обтяження, передбачені іпотечним договором, накладені на майно особи, яка не є іпотекодавцем і не перебуває у будь-яких відносинах з ПАТ "Укрсоцбанк", а тому дійшов висновку про те, що накладений арешт та заборона відчуження порушує законні права ОСОБА_1 як власника нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 липня 2017 року апеляційна скарга представника ПАТ "Укрсоцбанк" відхилена, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2017 року залишене без змін як ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У липні 2017 року ОСОБА_4, яка діє на підставі доручення в інтересах ПАТ "Укрсоцбанк", подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій та просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" посилалася на те, що судами попередньої інстанції не враховано, що зняття обтяження з квартири, належної позивачеві, призведе до вилучення з державних реєстрів відомостей про іпотеку без визнання іпотечного договору недійсним або інших передбачених законом підстав. Також зазначала, що суди помилково керувалися положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та ЦК України (435-15) без застосування норм Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Заперечення на касаційні скарги

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 листопада 2006 року між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_1 укладений договір про часткову участь у будівництві № 286, предметом якого була двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 106,8 м?, житловою площею 48,6 м?, що згідно технічних документів знаходиться на першому поверсі вказаного будинку.

Після прийняття будинку в експлуатацію 20 листопада 2008 року позивачеві видано свідоцтво про право власності на указану квартиру.

22 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ АКБ "Укрсоцбанк" в забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань перед банком за кредитним договором № Ф060823К укладено іпотечний договір № 02-23-Ф060823К-1649, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 170 м?, що знаходиться на третьому поверсі будинку.

Зазначені майнові права належать ОСОБА_2 на підставі договору про часткову участь у будівництві № 226, укладеного між ним та ТОВ "Південенерго" 10 січня 2006 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 липня 2016 року, на квартиру АДРЕСА_1 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. накладено заборону відчуження та внесено відомості про перебування указаного майна в іпотеці.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржені рішення судів зазначеним вимогам закону не відповідають.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

За змістом частин другої, третьої статті 16 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору, обтяження об`єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки передбачені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Нотаріус відповідно до змісту статті 74 Закону України "Про нотаріат" знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна після одержання повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави.

Суди встановили, що 22 вересня 2006 року в забезпечення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ АКБ "Укрсоцбанк" майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 170 м?, належні йому на підставі договору про часткову участь у будівництві від 10 січня 2006 року.

Двокімнатна квартира з таким же номером та за тією ж адресою, але загальною площею 106,8 м?, житловою площею 48,6 м? на першому поверсі вказаного будинку перебуває у власності ОСОБА_1, який звернувся до суду з позовом про захист права власності шляхом зняття обтяжень з нерухомого майна.

При цьому суди не з`ясували, чи став ОСОБА_2 як власник майнових прав на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 170 м? після введення будинку в експлуатацію власником квартири за вказаною адресою і чи не змінились її технічні характеристики і як саме.

Питання, чи є квартира АДРЕСА_1, власником якої на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 листопада 2008 року є позивач ОСОБА_1, та предмет іпотеки за іпотечним договором №02-23-Ф06082ЗК-1649 від 22 вересня 2006 року одним і тим самим об`єктом нерухомості залишилося не з`ясованим, хоча з урахуванням встановлених судами обставин справи та предмету позову має значення для вирішення спору.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 та знявши арешт і заборону відчуження з належної йому квартири, суди неповно з`ясували обставини справи і, не навівши достатніх доводів, мотивів і обґрунтувань для висновку про те, що належна позивачу квартира не є предметом іпотеки, дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Та обставина, що позивач не є іпотекодавцем у правовідносинах із ПАТ "Укрсоцбанк", не має значення для вирішення даного спору з огляду на встановлені обставини, адже квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за договором №02-23-Ф06082ЗК-1649 від 22 вересня 2006 року, а передбачених законом підстав для припинення іпотеки не встановлено.

Оскільки касаційний суд в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати нові обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє на підставі доручення в інтересах публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 05 липня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.