розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року у складі судді Ітріна М. В. та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1680 га, які розташовані по АДРЕСА_1

06 липня 2015 року близько 12.00 години, відповідач ОСОБА_2 вирвав майже 40 плодових молодих дерев, які росли вздовж паркану її домоволодіння. З даного приводу позивач зверталась до правоохоронних органів, та 05 травня 2016 року кримінальне провадження було закрито.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування майнової шкоди 13120 грн - вартість пошкоджених дерев, 12000 грн - упущеної вигоди, 918,49 грн - витрат, понесених на придбання ліків у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, внаслідок пошкодження її майна, та 15000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі - 10500 грн, а також компенсацію за моральну шкоду в розмірі 3000 грн, а всього - 13500 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправними діями відповідача майну позивача завдано шкоду, а тому на ОСОБА_2 слід покласти матеріальну відповідальність за пошкоджені ним саджанці дерев горіха у кількості 35 штук.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року змінено.

Зменшено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди з 10500 грн. до 6000 грн. та моральної шкоди з 3000 грн. до 1000 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди та витрат, понесених на придбання ліків у зв`язку з погіршенням стану здоров`я сторонами на оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У серпні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні доказі, які б підтверджували його вину у скоєному діянні. Визначаючи розмір шкоди суди повинні були керуватися Постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 (559-99-п) (зі змінами) "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів". Пошкоджені дерева росли за межами земельної ділянки ОСОБА_1, на території Баловненської сільської ради, яку суд першої інстанцію повинен був залучити в якості третьої особи. Позивач не мала права висаджувати дерева за територією своєї земельної ділянки.

Позиція інших учасників справи

01 вересня 2017 року ОСОБА_1 подала до касаційного суду заперечення на касаційну скаргу, в якій просить рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження.

У серпні 2017 року цивільна справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року матеріали цивільної справи № 482/1141/16-ц надійшли до Верховного Суду.

04 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справи призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням викладеного для вирішення спору, який виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої, зокрема майнові права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв`язку із зазначеним з`ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач біля її будинку пошкодив плодові дерева, які росли вздовж паркану, чим спричинив їй майнову та моральну шкоду.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно пункту першого частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно абзацу першого частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а також земельної ділянки площею 0,1680 га, призначеної для будівництва і обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд.

06 липня 2015 року близько 12.00 годин відповідач ОСОБА_2, тривалий час перебуваючи у особистих неприязних стосунках з позивачем ОСОБА_1, умисно пошкодив шляхом зламу та виривання 35 дерев горіха, віком до трьох років, які росли вздовж домоволодіння ОСОБА_1, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_1 вирощує дерева за межами власної території, на підтвердження чого надав довідку Баловненської сільської ради №1261 від 09 вересня 2016 року про те, що позивач висадила дерева та кущі за межами своєї земельної ділянки на території сільської ради.

Згідно пункту 2 частини першої статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об`єктах благоустрою забороняється самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.

Суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули, не з`ясували приналежність території, на якій вирощувались пошкоджені дерева, правомірність їх висадження позивачем та відповідно наявність підстав у ОСОБА_1 для відшкодування майнової шкоди.

Крім того, звертаючись до суду з позовом в частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилалась на те, що моральна шкода пов`язана з протиправною поведінкою відповідача, через його погрози та нецензурну лайку погіршився її стан здоров`я, душевні страждання, негативні емоції та переживання викликані втратою майна та протиправною поведінкою відповідача.

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 щодо пошкодження майна позивача, погіршився її стан здоров`я та загострились хронічні хвороби, завдано моральну шкоду.

Отже, суди належним чином не з`ясували наявність умов, необхідних для компенсації моральної шкоди, та зробили передчасний висновок про наявність підстав для компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 належним чином не перевірив та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення апеляційного суду Миколаївської області, підстави для поновлення його виконання відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати.

Передати справу № 482/1141/16-ц в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасованерішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.