Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 1512/7040/2012

провадження № 61-35472св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року у складі судді Куриленко О. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року у складі суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

заінтересована особа - ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст поданої заяви

У липні 2017 року головний державний виконавець Середін О. С. звернувся до суду з поданням, в якому просив вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за ОСОБА_1, а саме: 1/4 частини нежитлових приміщень кабінету нетрадиційної медицини № 505 загальною площею 156 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що боржник вимоги за виконавчими документами в добровільному порядку не виконує, тому необхідно вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року подання державного виконавця задоволено. В порядку виконання виконавчого листа № 1512/7040/2012, виданого Київським районним судом м. Одеси 12 жовтня 2016 року, надано дозвіл державним виконавцям Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1, а саме: на 1/4 частину нежитлових приміщень кабінету нетрадиційної медицини № 505 загальною площею 156 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження № 52864238 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси №1512/7040/2012, виданого 12 жовтня 2016 року про стягнення в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 1 458 615 грн в межах вартості Ѕ частини нежитлових приміщень цокольного поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1, та Ѕ частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В ході проведення виконавчих дій встановлено, що відкритих рахунків за боржником не зареєстровано, транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Разом з тим, державаним виконавцем встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року у справі № 2-6253/08 за ОСОБА_1 визнано право власності на ј частину нежитлових приміщень кабінету нетрадиційної медицини № 505 загальною площею 156 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 92094842 від 17 липня 2017 року вищевказане майно за боржником не зареєстроване. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити подання Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що із рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року вбачається, що за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частини нежитлових приміщень кабінету нетрадиційної медицини № 505, загальною площею 156 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності на вказане приміщення не зареєстровано в установленому законом порядку. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неможливості ОСОБА_1 в добровільному порядку надати відомості щодо наявності рухомого та нерухомого майна, оскільки відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_1 вважається повідомленою про початок примусового виконання рішень, копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана державним виконавцем рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену у виконавчому листі. ОСОБА_1 обізнана про наявність судового рішення та про настання для неї можливих негативних наслідків у разі невиконання в добровільному порядку судового рішення. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення державним виконавцем черговості звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність у боржника коштів на рахунках банку, отримання ОСОБА_1 пенсії або земельної ділянки чи рухомого майна. Державний виконавець за наявності інформації про визнання за ОСОБА_1 судовим рішенням права власності на 1/4 частину нежитлових приміщень та окремо на 1/4 частину квартири вірно звернувся з поданням про звернення стягнення саме на нежитлові приміщення. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення державним виконавцем вимог частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки при відкритті виконавчого провадження 10 листопада 2016 року головним державним виконавцем Київського ВДВС м. Одеси Сокол Ю. С. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 . просить скасувати ухвали судів та передати питання про звернення стягнення на нерухоме майно на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у виконавчому листі не зазначено дату народження боржника та неправильно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків, що унеможливило ідентифікацію боржника. Державний виконавець перевірив наявність майна в іншої особи, а не в неї з огляду на допущені у виконавчому листі помилки, тому наявна у справі інформація не може свідчити про відсутність у неї коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах. Крім того, державний виконавець до звернення до суду із поданням не виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника. Також державний виконавець не з`ясував, чи є у неї частка у статутному капіталі товариства, чи не зареєстровані на її ім`я майнові права інтелектуальної власності, чи не отримує вона пенсію або інші виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України. У поданні державний виконавець не зазначив вартість належних боржнику нежитлових приміщень, що позбавило суд можливості перевірити співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням. Суд розглянув подання державного виконавця без його участі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди встановили, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частини нежитлових приміщень кабінету нетрадиційної медицини № 505, загальною площею 156 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності на вказане приміщення не зареєстровано в установленому законом порядку.

Статтею 1282 ЦК України встановлений обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Суди встановили, що на виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження № 52864238 з примусового виконання виконавчого листа № 1512/7040/2012, виданого Київським районним судом м. Одеси 12 жовтня 2016 року про стягнення в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 1 458 615 грн в межах вартості Ѕ частини нежитлових приміщень цокольного поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1, та Ѕ частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, із ОСОБА_1 борг стягнуто у порядку статті 1282 ЦК України, при цьому суд зобов`язав її як спадкоємця боржника ОСОБА_4 задовольнити вимогу кредитора у межах вартості спадкового майна, у тому числі й вартості Ѕ частини нежитлових приміщень цокольного поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

За змістом статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення державного виконавця до суду) звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, а також про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Враховуючи те, що право власності на Ѕ частину нежитлових приміщень цокольного поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1, не зареєстровано за ОСОБА_1 в установленому законом порядку, державний виконавець звернувся до суду із поданням про вирішення питання щодо звернення стягнення на це майно.

Тобто, Ѕ частина нежитлових приміщень цокольного поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1, одночасно є спадковим майном, у межах вартості якого ОСОБА_1 зобов`язана задовольнити вимогу кредитора спадкодавця, та майном, щодо якого державний виконавець просить вирішити питання про звернення стягнення у зв`язку з тим, що воно не зареєстроване у встановленому законом порядку за боржником.

Враховуючи обов`язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та неможливість державного виконавця виконати рішення суду про стягнення заборгованості із спадкоємця боржника у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове майно за спадкоємцем, колегія суддів погоджується із висновками судів щодо обґрунтованості подання державного виконавця.

Доводи касаційної скарги про те, що у виконавчому листі не зазначено дату народження боржника та неправильно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків, що унеможливило ідентифікацію боржника, є безпідставними, оскільки особу боржника державний виконавець встановив із судових рішень, а ОСОБА_1 свій статус боржника не спростувала.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неналежність виконання державним виконавцем обов`язку щодо встановлення належності боржнику майна, на яке можна звернути стягнення у рахунок погашення заборгованості, проте не вказує, які саме кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах вона має, не підтверджує доказами посилання на те, що у неї є частка у статутному капіталі товариства, що на її ім`я зареєстровані майнові права інтелектуальної власності та що вона отримує пенсію або інші виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Наведені доводи є формальнми міркуваннями, які не становлять підставу скасування оскаржуваних судових ухвал.

Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги про те, що у поданні державний виконавець не зазначив вартість належних боржнику нежитлових приміщень, що позбавило суд можливості перевірити співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням, оскільки за поданням державного виконавця звернуто стягнення на майно, що отримане ОСОБА_1 у спадок та в межах якого вона зобов`язана задовольнити вимоги кредитора спадкодавця. Понад вартість цього майна ОСОБА_1 відповідати за боргами спадкодавця не зобов`язана, а тому відсутність у поданні державного виконавця оцінки спірного майна не порушує прав ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадженян" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У порядку наведеної норми державний виконавець звертає стягнення на майно боржника, яке належить йому на праві власності. Постанова державного виконавця у такому випадку є достатньою підставою для звернення стягнення на майно боржника.

Між тим, у спірних правовідносинах право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку. За таких обставин підставою звернення стягнення на спірне майно є не постанова державного виконавця, а ухвала суду про вирішення питання, щодо якого державний виконавець звернувся до суду із відповідним поданням.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець до звернення до суду із поданням не виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, 23).

Доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а окаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко