розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шандри М. М., Мікуш Ю. Р., Струс Л. Б., від 10 квітня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали доповнення до позовної заяви, яке обґрунтовано тим, що 04 квітня 2003 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2, згідно з яким він зобов`язувався сплатити на користь ОСОБА_7 92 743, 00 грн, а ОСОБА_7 зобов`язувався передати йому недобудований будинок. Крім цього, ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_7 в усній формі про завершення ним будівництва будинку по АДРЕСА_2 .

Загальна вартість будинку та додаткових робіт була визначена у розмірі 50 000, 00 доларів США, з яких 20 000, 00 доларів США він передав ОСОБА_7 у день підписання договору 04 квітня 2003 року, що ОСОБА_7 частково визнав під час проведення слідчим Пустомитівського РВ УМВСУ у Львівській області ставки віч на віч з ОСОБА_1 з приводу заяви ОСОБА_7 про крадіжку.

Також 26 липня 2003 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 додатково 15 000, 00 доларів США, про що свідчить розписка про отримання грошей, написана ОСОБА_7 .

У липні 2003 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_1 про те, що йому не вистачає грошей для повного облаштування будинку і запропонував передати йому безоплатно в якості оплати за завершення будівництва квартиру АДРЕСА_1, яку вони оцінили у 18 000, 00 доларів США.

Оскільки ОСОБА_7 не в повному обсязі виконав роботи з будівництва будинку, просив повернути йому 15 000, 00 доларів США, але останній грошей йому не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 79 950, 00 грн, що відповідало на той час 15 000, 00 доларів США, які він передав ОСОБА_7 у 2003 році.

Короткий зміст ухвал та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири закрито з підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 79 950, 00 грн у межах вартості спадкового майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_7, спадкоємцями якого є відповідачі по справі, згідно з розпискою від 26 липня 2003 року отримав від ОСОБА_1 . 15 000, 00 доларів США, які не повернув. Кошти були передані ОСОБА_1 ОСОБА_7 на підставі усної домовленості між ними, за умовами якої останній мав здійснити добудову будинку АДРЕСА_2 . Однак будинок є і надалі незавершеним будівництвом.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2017 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасовано заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_6, та ОСОБА_2 у задоволенні заявлених позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачами не доведено обставин укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 договору підряду на здійснення останнім добудови будинку АДРЕСА_2, а також отримання ОСОБА_7 у рахунок виконання цих робіт від ОСОБА_1 15 000, 00 доларів США, і неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим договором.

Висновки місцевого суду про задоволення позову, зокрема з тих підстав, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за спадкодавця ( ОСОБА_7 ) не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Апеляційний суд відхилив розписку, видану ОСОБА_7 26 липня 2003 року як доказ укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 договору підряду щодо здійснення останнім добудови будинку АДРЕСА_2, оскільки вона видана на виконання умов укладеного між цими особами договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку від 04 квітня 2003 року.

Також апеляційним судом враховано висновки, викладені у судових рішеннях у справі № 2-9/09 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М. В., про розірвання договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_9, про визнання недійсним договору купівлі-продажу; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10, Пустомитівського РЕМ про усунення перешкод, відшкодування моральної шкоди, якими відмовлено у визнанні недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, на який на підтвердження своїх вимог посилалися позивачі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подано касаційну скаргу, в якій заявники просять скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року та залишити в силі заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 грудня 2013 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Апеляційний суд не врахував наявність факту зловживання процесуальними правами з боку відповідачів, які оскаржили рішення місцевого суду більше ніж через три роки. Апеляційну скаргу про перегляд заочного рішення було подано особою без повноважень.

Висновки апеляційного суду про відсутність між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 домовленостей щодо здійснення добудови будинку АДРЕСА_2 є необґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

28 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 квітня 2003 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництва житлового будинку АДРЕСА_2, який нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 1395. Готовність незакінченого будівництвом житлового будинку становить 65 %.

Відповідно до пункту 4 цього договору продаж будинку проведено за 92 743, 00 грн, з яких 30 000, 00 грн отримано продавцем до підписання договору, а 62 743, 00 грн покупець зобов`язався передати продавцеві до 01 жовтня 2003 року. Пунктом 5 цього договору передбачено, що невиконання умов договору щодо проведення розрахунку є підставою для його розірвання (т. 1, а.с. 6).

У матеріалах справи наявна розписка від 26 липня 2003 року, видана ОСОБА_7, згідно з якою він отримав від ОСОБА_1 15 000, 00 доларів США у рахунок договору купівлі-продажу від 04 квітня 2003 року.

На одному з примірників договору купівлі-продажу від 04 квітня 2003 року міститься заява ОСОБА_7 від 10 грудня 2003 року, якою він підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 повний розрахунок за проданий незакінчений будівництвом будинок і претензій матеріального характеру до нього не має (т. 1, а.с. 6, зворот).

Відповідно до дослідженої копії матеріалів кримінальної справи (протокол ставки віч-на-віч від 29 квітня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ), наданої Пустомитівським РВ ГУ МВСУ у Львівській області, при проведенні процесуальної дії ставки віч-на-віч між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 останній визнав, що отримав 15 000, 00 доларів США, які повинен був повернути ОСОБА_1 за квартиру.

З пояснень ОСОБА_7, наданих 16 грудня 2003 року у Франківському РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, вбачається, що між сторонами була усна домовленість про те, що він, ОСОБА_7, здійснить добудову будинку по АДРЕСА_2, для чого отримав від ОСОБА_1 15 000, 00 доларів США. Пізніше, як встановлено з даного пояснення, на нього безоплатно була переоформлена квартира АДРЕСА_1 як розрахунок для завершення будівництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Його спадкоємцями за законом є ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (відповідачі по справі).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі посилались на те, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 була домовленість щодо здійснення добудови будинку АДРЕСА_2 . Однак письмових доказів на підтвердження даного факту суду не надано (такий правочин у матеріалах справи відсутній), а договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку від 04 квітня 2003 року не містить умов щодо необхідності здійснення ОСОБА_7 добудови зазначеного будинку.

Встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2009 року (справа № 2-9/09) відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку (т.1., а.с. 53, 54, 132).

Задоволено зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 липня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах якої діяв ОСОБА_7

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 10 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Зобов`язано Пустомитівський РЕМ Львівської області не чинити ОСОБА_1 перешкод в оформленні договору щодо підключення електричної енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2012 року (справа № 2-9/09) рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2009 року у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 липня 2003 року, стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 10 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди, зобов`язання Пустомитівського РЕМ Львівської області не чинити ОСОБА_1 перешкод в оформленні договору щодо підключення електричної енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2012 року (справа № 2-9/09, касаційне провадження № 6-23604ск12) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_9, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, відшкодування моральної шкоди; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, Пустомитівського РЕМ про усунення перешкод у користуванні житлом та в оформленні договору щодо підключення електричної енергії до житлового будинку.

У справі № 2-9/09 встановлено такі обставини.

04 квітня 2003 року між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2 ( 65 % готовності).

Відповідно до пункту 4 цього договору продаж будинку проведено за 92 743, 00 грн, з яких 30 000, 00 грн отримано продавцем до підписання оспорюваного договору, а 62 743, 00 грн покупець зобов`язався передати продавцеві до 01 жовтня 2003 року. Пунктом 5 цього договору передбачено, що невиконання умов договору щодо проведення розрахунку є підставою для його розірвання. Договір посвідчено нотаріально.

На одному з примірників вказаного договору міститься заява ОСОБА_7 від 10 грудня 2003 року, якою він підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 повний розрахунок за проданий незакінчений будівництвом будинок і претензій матеріального характеру до нього не має. Справжність підпису ОСОБА_7 засвідчена нотаріально.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26 липня 2003 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_7, купила квартиру АДРЕСА_1 . У пункті 2 вказаного договору зазначено, що продаж квартири вчинено за 14 573, 00 грн, які повністю отримані продавцем від покупця до підписання цього договору. Договір посвідчено нотаріально.

Апеляційним судом встановлено, що твердження про проведення повного розрахунку за договором купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку у день його укладення суперечать наявним у справі доказам, зокрема самому договору, в якому зазначено про відкладальну умову щодо остаточного розрахунку, та вказаній вище нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_7 від 10 грудня 2003 року.

Не підтверджені мотиви місцевого суду про визнання ОСОБА_7 цих обставин із посиланням на копії пояснення ОСОБА_7 та протоколу ставки віч-на-віч з тих підстав, що ці копії належним чином не завірені, оригінали вказаних документів суду не надані. Докази про те, що повний розрахунок проведений із порушенням передбаченого у договорі строку - до 01 жовтня 2003 року, відсутні. І хоч заява ОСОБА_7 датована 10 грудня 2003 року, однак у ній не вказано час виконання відкладальної умови договору щодо проведення повного розрахунку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України (1618-15) .

За частиною третьою статті 61 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення містить стаття 82 чинного ЦПК України (1618-15) .

Частиною першою статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину (частина четверта статті 1231 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 224 ЦК Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСР визначено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За приписами статті 153 ЦК Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (стаття 153 ЦК Української РСР).

Згідно з положеннями статті 332 ЦК Української РСР за договором підряду підрядчик зобов`язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 333 ЦК Української РСР громадянин може прийняти на себе виконання роботи за договором підряду лише у випадках, не заборонених законом, і при умові виконання цієї роботи особистою працею.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, взявши до уваги обставини, встановлені у справі № 2-9/09, надавши оцінку розписці, що була надана ОСОБА_7 26 липня 2003 року на виконання умов договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку від 04 квітня 2003 року, та врахувавши, що позивачами не доведено обставин укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 договору підряду щодо здійснення останнім добудови будинку АДРЕСА_2, а також отримання ОСОБА_7 у рахунок виконання цих робіт від ОСОБА_1 15 000, 00 доларів США і неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим договором, дійшов правильного висновку про те, що рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог не ґрунтується на фактичних обставинах справи та ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Головуючий	В. С. Висоцька

Судді	А. І. Грушицький

	І. В. Литвиненко

	В. В. Сердюк

	І. М. Фаловська