розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Попова В. В., від 13 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., від 19 червня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" (далі - ПрАТ "СК "ТАС") про визнання страхового платежу сплаченим, стягнення страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що13 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ПрАТ "СК "Ейгон Лайф Україна", правонаступником якого є ПАТ "СК "ТАС", було укладено договір добровільного страхування життя № 10401-103023, зміст якого базується на підставі Правил добровільного страхування життя, діючих в редакції від 26 липня 2007 року (із змінами від 22 травня 2015 року). У підтвердження факту укладення договору було оформлено та видано поліс страхування життя № 10401-103023 від 13 квітня 2016 року за програмою страхування "Класична" (Основна частина). Строк дії договору визначено до 13 квітня 2041 року. При настанні страхових випадків за основними ризиками вигодонабувачем визначена ОСОБА_1, розмір страхової виплати - 200 000 грн, що підлягає сплаті протягом 15 днів з моменту подачі заяви та передбачених договором документів. У випадку настання страхового випадку - смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, розмір страхової виплати складає 150 000 грн, що підлягає сплаті протягом 15 днів з моменту подачі заяви та передбачених договором документів.

За умовами вказаного договору добровільного страхування життя перший страховий платіж ОСОБА_2 вніс до 14 квітня 2016 року, в подальшому здійснюючи періодичні страхові платежі відповідно до таблиці розмірів страхових платежів та викупних сум. Всього за договором ОСОБА_2 сплатив 5 872, 70 грн страхових виплат. ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку ОСОБА_2 помер. Вигодонабувач ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії із заявою про отримання страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку 06 жовтня 2017 року. Однак, ПрАТ "СК "ТАС" листом від 21 грудня 2017 року повідомило її про відмову у виплаті страхового відшкодування. 10 січня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до страхової компанії з приводу перегляду рішення по страховому випадку, на яке отримала відповідь від 29 січня 2018 року про залишення незмінним попереднього рішення страховика.

Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому просила суд визнати сплаченим та зарахованим за період з 14 квітня 2017 року по 14 липня 2017 року страховий платіж у сумі 1 174, 54 грн, отриманий ПрАТ "СК "ТАС" за договором страхування № 10401-103023 від 13 квітня 2016 року. Стягнути з ПрАТ "СК "ТАС" на її користь суму страхового відшкодування у розмірі 492 936, 98 грн з урахуванням пені та 3 % річних. Стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано сплаченим та зарахованим за період з 14 квітня 2017 року по 14 липня 2017 року страховий платіж у сумі 1 174, 54 грн, отриманий ПрАТ "СК "ТАС" за договором страхування № 10401-103023 від 13 квітня 2016 року. Стягнуто з ПрАТ "СК "ТАС" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 300 936, 98 грн, з урахуванням пені та 3 % річних, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивачу, як вигодонабувачу за договором страхування, у порушення вимог статті 9 Закону України "Про страхування", пункту 13.10 Правил добровільного страхування життя, було відмолено у здійсненні страхової виплати у зв`язку із смертю застрахованої особи.Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання сплаченим та зарахованим за період з 14 квітня 2017 року по 14 липня 2017 року страхового платежу у сумі 1 174, 54 грн, отриманим ПрАТ "СК "ТАС" за договором страхування, підлягають задоволенню, оскільки платіж в зазначеній сумі та за зазначений період фактично був сплачений ОСОБА_2 на рахунок відповідача та отриманий ПрАТ "СК "ТАС".

З урахуванням суми страхової виплати - 150 000, 00 грн, зменшеної судом на підставі частини третьої статті 551 ЦК України пені - 150 000, 00 грн та 3 % річних - 936, 98 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 300 936, 98 грн, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ТАС" залишено без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано виходив із того, що страховий випадок "смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування" відноситься до страхових випадків за основними ризиками, а тому відповідач з урахуванням вимог пункту 13.10 Правил добровільного страхування життя, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про страхування", повинен був здійснити страхову виплату за страховим випадком у передбаченому договором розмірі. Від сплаченого страхового платежу у розмірі 1 174, 54 грн (без урахування індексації) за період страхування з 14 квітня 2017 року по 13 липня 2017 року страховик не відмовився. Сума у розмірі 1 174, 54 грн була прийнята та зарахована страхувальником як страховий платіж.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "ТАС" просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами не враховано положення частини першої статті 16, частини третьої статті 18 Закону України "Про страхування". Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Поліс безпосередньо є договором страхування у письмовій формі. Саме у полісі визначено, які конкретні страхові випадки обрав страхувальник. Судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, не застосовано норми закону, які підлягали до застосування, а саме статті 525, 526, 610 ЦК України. Судом також було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , який не підлягає до застосування. Полісом, як договором страхування, встановлено підстави для відмови у здійсненні страхової виплати, яка міститься у пункті 6.12 правил, як складової частини договору страхування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 квітня 2016 року між ПрАТ "СК "Ейгон Лайф Україна", правонаступником якого є ПрАТ "СК "ТАС", як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір страхування життя № 10401-103023.

Зазначений договір був укладений відповідно до Правил добровільного страхування життя (далі - Правила) від 26 липня 2007 року із змінами № 1 від 22 грудня 2008 року, зареєстрованими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - ДФПУ) 09 квітня 2009 року, змінами № 2 від 18 листопада 2011 року, зареєстрованими ДФПУ 02 грудня 2011 року, та змінами № 3 від 22 травня 2015 року, зареєстрованими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України (Нацкомфінпослуг) 25 червня 2015 року.

На підтвердження факту укладення договору було оформлено та видано поліс страхування життя № 10401-103023 від 13 квітня 2016 року (далі - Поліс) за програмою страхування "Класична (Основна частина)". Строк дії договору визначено до 13 квітня 2041 року (т. 1, а. с. 11).

Підставою для укладання договору була заява ОСОБА_2 на укладання договору добровільного страхування життя, яка є невід`ємною частиною договору страхування № 10401-103023. Предметом договору добровільного страхування життя визначено майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи.

Згідно полісу, страховими випадками є: "смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору" з виплатою страхової суми 200 008, 00 грн; "смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору" з виплатою страхової суми 150 000, 00 грн; "смерть застрахованої особи внаслідок ДТП, що сталася протягом дії договору" з виплатою страхової суми 150 000, 00 грн.

Згідно полісу, вигодонабувачі при настанні страхових випадків за основними ризиками, визначений страхувальником за згодою застрахованої особи: ОСОБА_2 (код страхового випадку (Д - дожиття)) та ОСОБА_1 (код страхового випадку (С - смерть)).

Відповідно до заяви ОСОБА_2, останнім заповнені страхові випадки за основною програмою "Класична", код 01 наступні: дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування, одноразова страхова виплата наприкінці строку дії договору - 200 000, 00 грн; смерть застрахованої особи, яка настала протягом дії договору страхування за програмою "Класична" (01) страхова сума = страховій сумі за ризиком "Дожиття"; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування - 150 000, 00 грн; смерть застрахованої особи внаслідок ДТП, що сталася протягом дії договору страхування - 150 000, 00 грн.

Згідно базових умов для програм "Класична" та "Власна пенсія", за цією програмою страхування укладаються два договори страхування: № 01,03 - основна накопичувальна частина та № 02, 04 - додаткова ризикова частина.

Згідно програми страхування життя "Класична" № 01 - основна накопичувальна частина та № 2 - додаткова ризикова частина.

Згідно пункту 4.2 Правил добровільного страхування життя, страховими випадками за основними ризиками згідно з цими Правилами є, зокрема: 4.2.3 смерть застрахованої особи, яка настала протягом дії договору страхування (т. 1, а. с. 87-104).

Згідно пункту 4.3 Правил добровільного страхування життя, страховими випадками за додатковими ризиками згідно з цими Правилами є, зокрема: 4.3.1 смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування; 4.3.2 смерть застрахованої особи внаслідок ДТП, що сталася протягом дії договору страхування.

Згідно розділу 18 Правил добровільного страхування життя, регламентовані ключові умови добровільного страхування життя за основними ризиками. Так, згідно підпункту 18.1.1 зазначено, що ці умови можуть застосовуватись при укладанні договорів страхування окремо та є обов`язковими для застосування при укладанні договорів страхування за будь-якою програмою страхування. Згідно підпункту 18.1.2 страховими випадками згідно з цими ключовими умовами можуть бути, зокрема: 18.1.2.2 смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; 18.1.2.3 смерть застрахованої особи внаслідок ДТП, що сталася протягом дії договору страхування.

Згідно розділу 19 Правил добровільного страхування життя, регламентовані ключові умови добровільного страхування життя за додатковими ризиками, серед яких таких страхових випадків як смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування та смерть застрахованої особи внаслідок ДТП, що сталася протягом дії Договору страхування, не міститься.

За умовами договору добровільного страхування життя № 10401-103023 від 13 квітня 2016 року перший страховий платіж ОСОБА_2 вніс до 14 квітня 2016 року, в подальшому здійснюючи періодичні страхові платежі відповідно до таблиці розмірів страхових платежів та викупних сум, зокрема, в сумі 1 174, 54 грн 22 березня 2016 року за період з 14 квітня 2016 року по 13 липня 2016 року (квитанція від 22 березня 2016 року), 21 липня 2016 року за період з 14 липня 2016 року по 13 жовтня 2016 року, 13 жовтня 2016 року за період з 14 жовтня 2016 року по 14 січня 2017 року, 01 лютого 2017 року за період з 14 січня 2017 року по 13 квітня 2017 року, 24 квітня 2017 року за період з 14 квітня 2017 року по 13 липня 2017 року. Всього за договором ОСОБА_2 сплатив 5 872, 70 грн страхових виплат. Заборгованість по сплаті страхового платежу за договором страхування складає 52, 29 грн.

Встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно лікарського свідоцтва про смерть, травмою що призвела до смерті є множинні переломи ребер.

Згідно заяви ОСОБА_1, тілесні ушкодження, що стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2, є наслідком удару грудної клітини при падінні в люк.

Вигодонабувач ОСОБА_1 06 жовтня 2017 року звернулася до відповідача з письмовою заявою про здійснення страхової виплати за Договором № 10401-103023 від 13 квітня 2016 року, якій 14 грудня 2017 року згідно страхового акту № 12481 за страховим випадком смерті застрахованої особи було нараховано до виплати 200 008, 00 грн та здійснено виплату страхової суми у розмірі 187 007, 48 грн з утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) .

20 грудня 2017 року відповідачем було прийнято рішення про відмову № 12475 у страховій виплаті вигодонабувачу ОСОБА_1 за страховим випадком смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування. В обґрунтування відмови вказано, що станом на 04 липня 2017 року черговий страховий платіж за період страхування з 14 квітня 2017 року по 14 липня 2017 року страхувальником в повному обсязі сплачено не було. Таким чином, на момент смерті застрахованої особи 04 липня 2017 року відповідальність страховика по виконанню свого обов`язку щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку не діяла на підставі пункту 6.12 правил страхування.

Згідно підпункту 11.4.4 пункту 11.4 (обов`язки страховика) Правил добровільного страхування життя, страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Договором страхування розмір неустойки не визначений.

Пунктом 13.10 Правил регламентовано порядок здійснення страхових виплат у разі наявної заборгованості зі сплати страхових платежів за договором страхування, а саме: якщо на дату страхового випадку за договором страхування є заборгованість, то виплата за основними страховими випадками здійснюється з вирахуванням існуючої заборгованості, за додатковими страховими випадками виплата не здійснюється.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування", статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Згідно з третьої статті 16 Закону України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Статтею 982 ЦК України визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно з частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною першою статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Частинами першою-третьою статті 991 ЦК України та частиною першою статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Частинами другою та третьою статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону України "Про страхування"визначено, що у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивач, як вигодонабувач на підставі зазначеного вище договору страхування, набула право на страхову виплату у зв`язку із смертю застрахованої особи, у виплаті якої було неправомірно відмовлено страховиком.

Відповідач з урахуванням вимог пункту 13.10 Правил добровільного страхування життя, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про страхування", повинен був здійснити страхову виплату за страховим випадком - смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування, у передбаченому договором розмірі. У разі несплати чергового платежу страхувальник наділений правом зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) виплат, однак відмова у такій виплаті суперечить зазначеним правилам та Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Судами встановлено, що відповідно до умов договору страхування черговий страховий платіж за період страхування з 14 квітня 2017 року по 14 липня 2017 року становив 1 226, 83 грн, а страхувальником було сплачено за вказаний період страховий платіж у розмірі 1 174, 54 грн. Вказане свідчить, що страхувальником було внесено черговий платіж відповідно до умов договору страхування, хоча і не у повному обсязі, а тому посилання відповідача на пункт 6.12 Правил, як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування є безпідставним. Розмір заборгованість по сплаті страхового платежу є незначним та складає 52, 29 грн.

Також слід зазначити, що поліс страхування життя № 10401-103023 від 13 квітня 2016 року укладений сторонами за програмою страхування "Класична (Основна частина)".

У заяві на укладення договору добровільного страхування від 13 квітня 2016 року, у основній програмі "Класична" передбачено суму страхового відшкодування у розмірі 150 000 грн за страховим випадком - смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Вказану заяву підписано уповноваженою особою страховика.

Згідно Програми страхування життя "Класична" до основної накопичувальної частини № 01 відноситься, зокрема, страховий випадок - смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування. Серед переліку страхових випадків, віднесених до додаткової ризикової частини № 02, такий страховий випадок як смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування, відсутній.

До переліку страхових випадків, віднесених до додаткової ризикової частини № 02, зокрема віднесено захворювання особи критичною хворобою (згідно списку), тілесні ушкодження, переломи та опіки, стійка втрата загальної працездатності, хірургічне втручання з будь-якої причини.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Аналогічна норма міститься у підпункті 11.4.4 пункту 11.4 Правил добровільного страхування життя.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 22 статті 1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Судами зроблено правильний висновок проте, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено у такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.

Таким чином, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем вищевказаних грошових зобов`язань по виплаті страхової виплати у розмірі 150 000, 00 грн, за період прострочення з 21 грудня 2017 року по 06 червня 2018 року (76 днів) підлягає нарахуванню 3 % річних у розмірі 936, 98 грн, а також неустойка у розмірі 342 000, 00 грн, яку в силу положень частини третьої статті 551 ЦК України було зменшено районним судом до 150 000, 00 грн.

Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Судами надано належну оцінку умовам укладеного сторонами договору страхування життя від 13 квітня 2016 року у сукупності із умовами Правилами добровільного страхування життя, зазначених положень Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , ЦК України (435-15) та зроблено об`єктивний висновок про те, що страхувальником було безпідставно відмовлено у виплаті вигодонабувачу страхового відшкодування у зв`язку із смертю застрахованої особи, внаслідок нещасного випадку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судамиправильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Судді:	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович