Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк",

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідача - адвокат Залізко В`ячеслав Сергійович,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Залізка В`ячеслава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року в складі судді Волошина В. О. та на постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року в складі колегії суддів Шахової О. В., Вербової І. М., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

31 березня 2016 року ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до суду з позовом і просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 221 441,13 грн заборгованості, з яких 202 778,99 грн заборгованості за кредитом, 2 269,44 грн простроченої заборгованості по кредиту, 3 974,91 грн нарахованих процентів за користування кредитом за період з 04 по 25 лютого 2016 року, 11 901,64 грн прострочених процентів за користування кредитом, 516,13 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 04 березня 2011 року ПАТ "Індустріально-Експортний Банк", правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1/1104101, відповідно до якого банк надав відповідачу 219 380 грн кредиту для придбання нерухомого майна на термін до 03 березня 2031 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 10,25 % річних.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" та ОСОБА_2 уклали договір поруки від 04 березня 2011 року.

Відповідачі зобов`язання за кредитним договором та договором поруки не виконують, прострочену заборгованість не погашають.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 221 441,13 грн заборгованості за кредитним договором № 1/1104101 від 04 березня 2011 року

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, ОСОБА_2 не виконує свої зобов`язання за договором поруки, а тому позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Представник відповідача у скарзі зазначив, що у позивача були відсутні підстави для дострокового стягнення кредитної заборгованості, оскільки кредит був споживчим, повідомлення про заборгованість та вимоги про дострокове погашення кредиту до відповідачів не надходили.

Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 у період з січня 2016 року по травень 2017 року здійнювала виплати за кредитним договором.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 березня 2011 року ПАТ "Індустріально-Експортний Банк", правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1/1104101 на термін до 03 березня 2031 року, за умовами якого відповідач отримав 219 380 грн кредиту для придбання нерухомого майна, зі сплатою 10,25 % річних за користування кредитом.

Кредит надавався позичальнику на придбання нерухомого майна житлового призначення, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 172,9 м-2 та земельної ділянки за тією ж адресою площею 0,0909 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.

Того ж дня ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № Z1/1104101, предметом якого були вищезазначені житловий будинок та земельна ділянка.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 04 березня 2011 року ПАТ "Індустріально-Експортний Банк" та ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов`язаннях позичальника, які виникають з кредитного договору № 1/1104101 від 04 березня 2011 року.

На адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком направлялися повідомлення-вимоги та вимоги про усунення порушення, які отримані ОСОБА_1 16 червня 2015 року та 08 серпня 2015 року. У вимозі, яка отримана відповідачем 08 серпня 2015 року, банк надав шістдесят днів для дострокового погашення заборгованості, тобто до 06 жовтня 2015 року.

Станом на 31 березня 2016 року, коли банк звернувся до суду з позовом, ОСОБА_1 має 221 441,13 грн заборгованості, з яких 202 778,99 грн заборгованості за кредитом, 2 269,44 грн простроченої заборгованості по кредиту, 3 974,912 грн нарахованих процентів за користування кредитом за період з 04 по 25 лютого 2016 року, 11 901,64 грн прострочених процентів за користування кредитом, 516,13 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року залишено без задоволення, оскільки судом належним чином було оповіщено відповідачів про час та місце розгляду справи за місцем їх реєстрації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У відповідності до положень частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до пункту першого частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції на час спірних правовідносин) якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці.

Доводи касаційної скарги про те, що у банку відсутні підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту на придбання житла, суперечать встановленим обставинам справи, відповідно до яких прострочення сплати платежів відповідачем почалося з квітня 2015 року, а вимога про дострокове повернення кредиту направлена банком у серпні 2015 року, тобто після спливу трьох календарних місяців, умовам пунктів 3.2.3 - 3.2.7 кредитного договору та положенням статті 1050 ЦК України.

Аргументи касаційної скарги щодо не повідомлення банком відповідачів про заборгованість та відсутність вимог про дострокове погашення кредиту, суперечать обставинам справи, які встановлені апеляційним судом.

Посилання представника відповідача на сплату ОСОБА_1 у період із січня 2016 року по травень 2017 року платежів за кредитним договором для справи значення не мають, оскільки такі платежі були сплачені поза межами строку, зазначеного у вимозі про дострокове стягнення заборгованості, та підлягає врахуванню при виконанні рішення суду.

Доводи касаційної скарги щодо укладення 26 липня 2016 року договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 1/1104101 від 04 березня 2011 року є безпідставними, оскільки такі зміни стосувалися виправлення описки у кадастровому номері земельної ділянки для приведення кредитного договору у відповідність з іпотечним договором.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Креді Агріколь Банк" про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Залізка В`ячеслава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва, залишеного без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року