розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року у складі судді Гончар М. С.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого

2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

від 19 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області

від 29 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року позовну заяву ПАТ "Дельта Банк" залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без руху.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга не відповідає вимогам частини другої статті 295 ЦПК України 2004 року, зокрема в ній не вказано ім`я (найменування) всіх осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження (відповідача

ОСОБА_1 ). Суд апеляційної інстанції також вказав на пропуск заявником строку на апеляційне оскарження та, що наведені ним підстави пропуску зазначеного процесуального строку не є поважними, а тому йому необхідно подати заяву про поновлення цього процесуального строку, із зазначенням інших причин поважності його пропуску та усунути інші зазначені судом недоліки апеляційної скарги.

13 квітня 2017 року ПАТ "Дельта Банк" на виконання вимог ухвали Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року подало нову редакцію апеляційної скарги та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року, посилаючись на те, що він був пропущений з поважних причин, зокрема у зв`язку з відсутністю представника банку під час проголошення оскаржуваного судового рішення, отриманням повного тексту ухвали лише 08 лютого 2017 року, а також запровадження у ПАТ "Дельта Банк" ліквідаційної процедури, скорочення штату, в тому числі звільнення 17 травня 2016 року відповідальним за правове супроводження справи працівника, та втрату ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року, що було виявлено під час здійснення працівниками банку інвентаризації.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

від 06 травня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстави, на які посилався заявник у апеляційній скарзі та заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки оскаржуване судове рішення першої інстанції від 06 травня 2015 року банком отримано 12 травня 2015 року, а апеляційну скаргу було подано лише у березні 2017 року, із значним пропуском строку на апеляційне оскарження. Посилання банку на втрату оскаржуваної ухвали суду першої інстанції також не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга

ПАТ "Дельта Банк", у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 19 квітня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у зв`язку пропуском строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції безпідставно не урахував поважність причин пропуску цього строку, зокрема, що у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено процедуру ліквідації, а тому у зв`язку з реорганізацією штату та значним скороченням персоналу у банку не було можливостей вчасно забезпечити координацію дій з підготовки та подачі апеляційної скарги. Крім того, представник банку не був присутнім під час проголошення ухвали Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року, повістки суду першої інстанції та зазначена ухвала до заявника не надходили, про факт не оскарження зазначеної ухвали стало відомо лише 08 лютого 2017 року. Після з`ясування того, що ухвала суду першої інстанції не була оскаржена та відсутня у ПАТ "Дельта Банк", було складено акт про її втрату.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року та відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року.

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

21 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Представник ПАТ "Дельта Банк" не був присутній в судовому засіданні

06 травня 2015 року при проголошенні ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. 12 травня 2015 року представник ПАТ "Дельта Банк" отримав копію зазначеного судового рішення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про її отримання.

З огляду на те, що представник ПАТ "Дельта Банк" отримав повний текст оскаржуваної ухвали 12 травня 2015 року, останнім днем для подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року, було 18 травня 2015 року. Апеляційна скарга ПАТ "Дельта Банк" подана лише 01 березня 2017 року, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просило поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він був пропущений з поважних причин, зокрема у зв`язку з відсутністю представника банку під час проголошення судового рішення суду першої інстанції, отриманням повного тексту рішення лише у лютому 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані поважними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга не відповідає вимогам частини другої статті 295 ЦПК України 2004 року, зокрема в ній не вказано ім`я (найменування) всіх осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження (відповідача ОСОБА_1 ) та на неповажність наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим запропонував подати заяву про його поновлення, із зазначенням інших причин поважності пропуску цього процесуального строку.

На виконання ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 16 березня 2017 року, ПАТ "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу у новій редакції та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши, що він був пропущений з поважних причин, зокрема у зв`язку з відсутністю представника банку під час проголошення судового рішення суду першої інстанції та отриманням повного тексту ухвали лише 08 лютого 2017 року, запровадження процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк", скорочення штату, в тому числі звільнення 17 травня 2016 року працівника, який був відповідальним за правове супроводження даної справи, втрату ухвали Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року, що було виявлено під час здійснення інвентаризації.

Перевіряючи поважність наведених ПАТ "Дельта Банк" причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що наведені ПАТ "Дельта Банк" обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки представник позивача отримав копію ухвали суду першої інстанції 12 травня 2015 року, а звернувся з апеляційною скаргою до суду лише у березні 2017 року, тобто більш ніж через півтора роки після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та скорочення штату працівників не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки після початку процедури ліквідації банку його структурні підрозділи продовжують діяти та виконувати покладені на них обов`язки.

Посилання заявника на те, що втрата оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, є необгрунтованими, оскільки ПАТ "Дельта Банк", як позивач у справі, мав добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та у розумний строк цікавитися провадженням у даній справі, а тому не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції для отримання копії оскаржуваної ухвали у розумний строк.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97- ВР (475/97-ВР) , кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженим, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа "Олександр Шевченко проти України" 26 квітня 2007 року, справа "Трух проти України" від 14 жовтня 2003 року).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому обгрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.