розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Швець О. Д. від 11 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., від 06 березня 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на частину квартири та усунення перешкод у користуванні квартирою.

Позовну заяву мотивовано тим, що під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 за спільні кошти придбали дві квартири у будинку АДРЕСА_1, а саме: квартиру НОМЕР_1 загальною площею 22,2 кв. м і квартиру НОМЕР_2 загальною площею 44 кв. м.

Зазначала, що у 2015 році у встановленому законом порядку здійснено реконструкцію квартир і їй видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Після реконструкції площа квартир змінилася. Загальна площа квартири НОМЕР_1 складає 40,4 кв. м, житлова - 17,6 кв. м, загальна площа квартири НОМЕР_2 - 40,4 кв. м, житлова - 12,6 кв. м.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року проведено поділ спільного майна подружжя і визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири НОМЕР_1 та АДРЕСА_4 і залишено по 1/2 частині вказаних квартир у її власності.

Посилаючись на те, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні квартирою НОМЕР_1, просила суд задовольнити її вимоги у повному обсязі та припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням з неї відповідної грошової компенсації на користь відповідача. Визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири та зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою шляхом вселення у цю квартиру.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_5 шляхом вселення ОСОБА_1 у цю квартиру. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення права ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 та визнання права власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що у сторін виникають постійні конфліктні ситуації з приводу користування жилим приміщенням, які вони не можуть вирішити у позасудовому порядку, тому дійшов висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод у користуванні квартирою. При цьому, відсутні підстави для припинення в порядку статті 365 ЦК України права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири, оскільки його частку не можна вважати незначною з урахуванням того, що позивач є власником іншої 1/2 частини квартири. Оскільки, відповідач має у власності 1/2 частину квартири НОМЕР_2, яка фактично об`єднана з квартирою НОМЕР_1 і в якій він проживає, інше житло відсутнє, тому позбавлення права на 1/2 частину спірної квартири завдасть істотної шкоди його інтересам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким позов у цій частині задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Судові рішення в частині задоволення позову не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про об`єднання квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, оскільки відповідно до правовстановлюючих документів квартири є окремими об`єктами нерухомості. Кожна квартира, з урахуванням частки відповідача (1/2) є неподільною річчю. Враховуючи те, що ОСОБА_2 належить 1/2 частини квартири НОМЕР_2, припинення права власності на його частку у квартирі НОМЕР_1 не порушить його права на житло. При вирішенні спору судами належним чином не досліджено докази, на які позивач посилалася в підтвердження заявлених вимог.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 20 травня 1989 року перебувають в зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу сторони 28 березня 2001 року придбали квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 22,2 кв. м, жилою площею 15,8 кв. м, право власності на яку оформлено за ОСОБА_1 .

В цей же день, 28 березня 2001 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 44 кв. м, жилою площею 39,3 кв. м, право власності на яку теж оформлено за ОСОБА_1

Встановлено, що в 2015 році у встановленому законом порядку ОСОБА_1 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_5, зареєструвала своє право власності на цю квартиру та 14 грудня 2015 року отримала свідоцтво про право власності. Після реконструкції загальна площа квартири складає 40,4 кв. м, а житлова 17,6 кв. м.

Також, у 2015 році у встановленому законом порядку ОСОБА_1 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_4, зареєструвала своє право власності на цю квартиру та 15 грудня 2015 року отримала свідоцтво про право власності. Після реконструкції загальна площа квартири складає 40,4 кв. м, а житлова 12,6 кв. м.

Зазначені обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року у справі № 676/6877/14.

На підставі зазначеного судового рішення, кожному із подружжя належить право власності на 1/2 частину квартир НОМЕР_1 та АДРЕСА_4 .

Відповідно до висновку експерта від 10 травня 2018 року № 135Е-04/18 виділ 1/2 частини квартири НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, з подальшим переобладнанням в ізольовану квартиру з окремим виходом неможливий.

Установлено, що позивачу утруднено право користування належною їй на праві власності 1/2 частини квартири, оскільки в ній проживає відповідач ОСОБА_2, який своєю неправомірною поведінкою перешкоджає їй у користуванні цією квартирою.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12, від 24 лютого 2016 року № 6-2784цс15 і підстав для відступлення від цієї позиції колегія суддів не знаходить, така судова практика є незмінною.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частину квартири НОМЕР_1 та визнання права власності на цю частину заОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи про те, що належна відповідачеві 1/2 частка спірної квартири є значною.

Врахувавши, що відповідач не є одноособовим власником іншого житла, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що припинення права власності на це майно завдасть відповідачу істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших.

Доводи позивача про неможливість виділення належної їй частки у квартирі НОМЕР_1 в натурі в окреме жиле приміщення не є безумовною підставою для примусового припинення права власності відповідача на частину належної йому спірної квартири. Припинення права власності власника на відповідну частку майна допускається лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам, тобто завдана внаслідок припинення права шкода не буде істотною. Суди встановили істотність шкоди, яка може бути завдана відповідачу внаслідок припинення його права власності на частку у спільному майні.

Доводи касаційної скарги про те, що квартири НОМЕР_1 та АДРЕСА_4 є окремими об`єктами цивільних прав є обгрунтованими, оскільки ці обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року, що набрало законної сили, і тому на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Разом з тим, вказівка судів, що ці дві квартири використовуються співвласниками як одне житло, не вплинуло на правильність висновків суду про відсутність передбачених статтею 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на 1/2 частини квартири.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року - без змін.