відповідачі - Біловарська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року у складі судді Розман М. М. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Кожух О. А., Мацунича М. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Біловарської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Біловарська сільська рада), ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання незаконною бездіяльності Біловарської сільської ради щодо неприйняття рішення, визнання незаконним та скасування рішення Біловарської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона 09 квітня 2016 року звернулась до Біловарської сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га, яка складається із земельної ділянки площею 0,11 га, яка перебуває у користуванні її батька з 1994 року та земельної ділянки площею 0,10 га, виділеної рішенням Біловарської сільської ради від 22 червня 1995 року для будівництва житлового будинку ОСОБА_4, який помер в 2010 році, не розпочавши будівництво.

Однак за заявою ОСОБА_2, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (сина ОСОБА_4 ), рішенням позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20 травня 2016 року останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, яка раніше була виділена ОСОБА_4 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. При цьому рішення за заявою позивача не було прийняте.

Вважаючи такі дії і рішення органу місцевого самоврядування незаконними, позивач просила визнати незаконною бездіяльність Біловарської сільської ради, яка полягає в ухиленні від розгляду її заяви від 09 квітня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га по АДРЕСА_2, та зобов`язати цей орган місцевого самоврядування на черговій сесії розглянути вказану заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім того, просила визнати незаконним та скасувати рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20 травня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що у позивача відсутнє порушене право, є помилковими. Біловарська сільська рада бездіяльністю, шляхом утримання від голосування за питання порядку денного, в тому числі про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, порушила її конституційне право на набуття земельної ділянки у власність.

Крім того, вказала, що спірною земельною ділянкою протягом 14 років фактично володіє її сім`я, на підставі усної домовленості. Заявник наголошує, що оскаржуване рішення щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 сількою радою приймалось в нетиповий спосіб: нарада депутатів перед голосуванням проходила в окремій адмінбудівлі, а не відкрито.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) 24 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 квітня 2016 року ОСОБА_1 подала до Біловарської сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність площею 0,2189 га для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно з листом-відповіддю указаної сільської ради з приводу заяви ОСОБА_1 від 09 квітня 2016 року про дозвіл на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 загальною площею 0.2189 га рішення не прийнято.

15 квітня 2016 року ОСОБА_2 як представник неповнолітнього ОСОБА_3 також подала до Біловарської сільської ради заяву про виділення земельної ділянки площею 0,10 га в урочищі Замогилка, яка була раніше (22 червня 1995 року) виділена батькові неповнолітнього - ОСОБА_4 Останній при цьому виготовив будівельний паспорт й отримав дозвіл на виконання будівельних робіт, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Рішенням Біловарської сільської ради № 47 від 20 травня 2016 року надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У постанові від 27 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду цивільної справи № 206/4712/17 (касаційне провадження № 14-96цс19) дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

ЦП України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та земельних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України у вказаній редакції громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина сьома статті 118 ЗК України у вказаній редакції).

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції. А тому спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а та від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а).

Із урахуванням викладеного правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржених рішень та закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 414- 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Біловарської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання незаконною бездіяльності Біловарської сільської ради щодо неприйняття рішення, визнання незаконним та скасування рішення Біловарської сільської ради, закрити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2017 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року втрачають законну силу.

Повідомити, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Біловарської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання незаконною бездіяльності Біловарської сільської ради щодо неприйняття рішення, визнання незаконним та скасування рішення Біловарської сільської ради, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.