Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 759/4788/17
провадження № 61-6130св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
представник позивача - Глущенко Дмитро Віталійович,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
представник - ОСОБА_3,
відповідачі за зустрічним позовом: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., від 14 березня 2019 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У березні 2017 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2016 року між департаментом та відповідачем укладено договір № 16 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, відповідно до умов якого останній зобов`язався сплачувати пайову участь (внески) при будівництві будинку по АДРЕСА_1, розмір внеску складає 115 320 грн, термін сплати до 22 лютого 2016 року. Позивач вказав, що зобов`язання за укладеним договором відповідач не виконав, несплата пайового внеску призводить до недоотримання коштів у бюджет міста Києва, чим порушуються інтереси територіальної громади.
Посилаючись на зазначені обставини, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив суд стягнути з відповідача на його користь
169 290 грн, з яких: 129 620,00 грн - заборгованість зі сплати пайового внеску з урахуванням індексу інфляції, 39 670,00 грн - пеня.
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час укладення спірного договору від 01 лютого 2016 року ОСОБА_4 перебував у шлюбі з нею, а вона не надавала згоди на укладення вказаного договору, згідно умов якого грошові кошти, які є спільним майном подружжя, підлягають сплаті на користь Департаментуекономіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому такий договір, на думку позивача, є недійсним.
У червні 2018 року ОСОБА_4 пред`явив зустрічний позов до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що він на виконання положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17)
заяву про початок будівельних робіт у 2016 року не подавав та статусу замовника не набув. Вказував, що внаслідок зміни обставин земельну ділянку по АДРЕСА_1 ним було відчужено відповідно до договору дарування від 12 лютого 2018 року, отже станом на дату виконання договору від 01 лютого 2016 року № 16 він вже не був ані власником, ані забудовником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зазначав, що об`єктивні обставини вказують на наявність підстав для розірвання договору від 01 лютого 2016 року № 16.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді
Шум Л. М., від 19 листопада 2018 року у задоволенні позову Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено. Позов
ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір від 01 лютого 2016 року № 16 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладений між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент виконання зобов`язань за договором від 01 лютого 2016 року № 16 ОСОБА_4 не був власником земельної ділянки АДРЕСА_1, яка була відчужена на підставі договору дарування. Спірний договір пайової участі виходить за межі дрібного побутового правочину та укладений без згоди іншого подружжя ОСОБА_2, отже наявні підстави для визнання цього договору недійсним з моменту його укладання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня
2019 року апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заборгованість за договором від 01 лютого 2016 року № 16 у розмірі 169 174,76 грн, яка складається з: суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції -
129 620 грн, пені - 39 554,76 грн. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент укладення договору пайової участі від 01 лютого 2016 року №16
ОСОБА_4 був власником земельної ділянки та будинку, який на ній побудований, а відтак був наділений усіма правами на укладення вказаного договору та в подальшому його виконання. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 у порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17)
та умов договору пайової участі від 01 лютого 2016 року № 16 не сплатив кошти у рахунок пайової участі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача цих коштів за спірним договором, а також штрафних санкцій за невиконання умов договору. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що при укладенні договору пайової участі від 01 лютого 2016 року були порушені вимоги статті 65 СК України, оскільки оспорюваний договір не створює правових наслідків для будь-яких інших осіб, крім сторін договору, а Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17)
не передбачено нотаріального посвідчення чи державної реєстрації договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору з підстав істотної зміни обставин, оскільки відчуження ОСОБА_4 земельної ділянки не звільняє його від виконання зобов`язань за договором, а сплата пайового внеску здійснювалася саме внаслідок здійснення ОСОБА_4 забудови земельної ділянки, яку він здійснив ще у 2006 році.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яка підписана представником позивача без надання оригіналу або належним чином засвідченої копії довіреності, які б підтверджували повноваження представника. Суд апеляційної інстанції послався на неналежним чином засвідчені копії доказів у справі. Судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення статті 65 СК України та не взято до уваги, що ОСОБА_2 не надавала згоду на укладення спірного договору. Сума заборгованості є необґрунтованою та не відповідає положенням договору про пайову участь. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання договору
№ 16, неправильно застосувавши положення статей 182, 380, 652 ЦК України, а також Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15)
та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17)
. Судом апеляційної інстанції порушено норми щодо застосування позовної давності.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
15 квітня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку
серії КВ № 134081 від 27 вересня 2005 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,0611 га, по АДРЕСА_1 (а. с. 101).
На вказаній земельній ділянці побудовано садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1, що не заперечувалося сторонами.
З реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 11 квітня 2007 року і технічного паспорта на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 слідує, що вищевказаний садовий будинок належить відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.13, 80-91).
22 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою, в якій просив надати висновок щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні інфраструктури міста Києва у зв`язку з потребою в отриманні реєстрації у садово-дачному будинку АДРЕСА_1, враховуючи ту обставину, що у 2006 році, коли будинок було збудовано, та у 2007 році, коли будинок було зареєстровано, не було положень про сплату пайового внеску (а. с. 132).
15 січня 2016 року ОСОБА_4 подав до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заяву з проханням поновити проекти договорів у зв`язку із будівництвом садового будинку літ "А", загальною площею 355,50 кв. м (у тому числігараж площею 21,70 кв. м) по АДРЕСА_1 (а. с. 133).
01 лютого 2016 року між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_4 укладено договір № 16 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (а. с .6-8).
Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом садового будинку літ. "А", загальною площею 355,50 кв. м (у тому числі гараж площею 21,70 кв.м) по АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 1.3, 2.1 договору розмір пайового внеску становить 115,32 тис. грн та забудовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 115,32 тис. грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі. Розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.
Забудовник взяв на себе зобов`язання сплатити пайовий внесок у сумі, вказаній у пункті 2.1 цього договору, у строк до 22 лютого 2016 року включно(пункт 3.1 договору).
У довідках, виданих садівничим товариством "Нивки" від 21 січня
2008 року № 1 та від 23 грудня 2014 року №12/2, вказано, що будинок АДРЕСА_1 зведений ОСОБА_4 за власні кошти у 2006 році та останній проживає в ньому на постійній основі з
2007 року.
Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 12 лютого
2016 року ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку АДРЕСА_1 (а. с. 45).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 203, частин першої, другої статті 215 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним, якщо зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Також може бути визнаний недійним, якщо особа, яка вчинила правочин, не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Положеннями статті 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Оскільки договір про пайову участь укладено ОСОБА_4 з метою здійснення ним забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, укладення якого є обов`язковим у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17)
, згода іншого з подружжя на його укладення не вимагається.
При цьому ОСОБА_2 постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржує.
За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Умовами частини першої статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною другою статті 652 ЦК Українипередбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Вирішуючи спір, суд апеляційної дійшов правильного висновку про те, що відчуження ОСОБА_4 12 лютого 2016 рокуземельної ділянки після укладання спірного договору про пайову участь від 01 лютого 2016 року не може свідчити про наявність визначених частиною другою статті 652 ЦК України підстав для розірвання вказаного договору, оскільки відповідач знав про наявність зобов`язань за договором про пайову участь, діяв при укладенні договору дарування земельної ділянки на власний розсуд за власним волевиявленням.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін.
Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Розрахунок обсягу пайової участі до договору від 01 лютого 2016 року, в якому сторонами добровільно погоджено застосування індексу інфляції за період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2016 року, містить підпис ОСОБА_4 .
Згідно вимогам статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із положеннями статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Встановивши, що у строк, визначений у договорі про пайову участь
від 01 лютого 2016 року № 16, ОСОБА_4 зобов`язання перед позивачем не виконав, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суми заборгованості за спірним договором з урахуванням індексу інфляції та пені, нарахованої відповідно до умов договору. Доводи касаційної скарги щодо неправильного розрахунку судом апеляційної інстанції сум інфляційних втрат не заслуговують на увагу. Розрахунок № 1 та розрахунок № 2 є невід`ємними частинами договору про пайову участь від 01 лютого 2016 року, є чинними та підписані ОСОБА_4 .
Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не впливають на правильність вирішення спору по суті позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович