Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 759/19726/15-ц

провадження № 61-28905св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнецова В.О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Кравець В. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди у розмірі 33 797,16 грн, моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн і витрат на проведення експертної оцінки шкоди у розмірі 1 200,00 грн.

Позов мотивований тим, що позивачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 проживає в квартиріАДРЕСА_2 зазначеного будинку. 14 жовтня 2015 року відбулося залиття їх квартири з вини відповідача внаслідок пориву перехідної з`єднувальної муфти на радіаторі в квартирі АДРЕСА_2 . До пориву призвело самовільне, без погодження з балансоутримувачем будинку та обслуговуючою організацією проведення робіт по переобладнанню системи опалення в квартирі мешканцями квартири АДРЕСА_2, що підтверджується актом обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 . У результаті залиття позивачам завдано шкоду в розмірі 33 797,16 грн, що підтверджується звітом визначення розміру матеріальних збитків від 28 жовтня 2015 року № 139/15. За послуги щодо оцінки майнової шкоди позивачами сплачено 1 200,00 грн. Відповідач добровільно відшкодувати збитки відмовився. Тривале проживання у пошкодженій квартирі завдавало шкоди здоров`ю позивачів, переживання з цього приводу та неможливість швидко провести ремонтні роботи з огляду на відсутність коштів призводило до стресових ситуацій.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 33 797, 16 грн і моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн на кожного, судовий збір в розмірі 974,40 грн, витрати на проведення оцінки майнової шкоди у розмірі 1200,00 грн.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що актом обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 15 жовтня 2015 року, складеним комісією Житлово-експлуатаційної дільниці № 7 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - ЖЕД № 7) встановлено, що залиття сталося внаслідок пориву перехідної з`єднувальної муфти до радіатора в квартирі АДРЕСА_2 . До пориву призвело самовільне, без погодження з балансоутримувачем будинку та обслуговуючою організацією проведення робіт по переобладнанню системи опалення мешканцями квартири АДРЕСА_2 . Згідно із звітом визначення розміру матеріальних збитків від 28 жовтня 2015 року № 139/15, розмір збитків, завданих власнику в результаті залиття 14 жовтня 2015 року квартири АДРЕСА_1, станом на момент складання даного звіту становить 33 797,16 грн. Враховуючи вартість завданої шкоди, з урахуванням моральних переживань, які пов`язані з порушення нормальних життєвих зв`язків, на користь кожного з позивачів має бути стягнуто по 1000,00 грн.

31 серпня 2017 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року в частині відшкодування майнової шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, змін у звичному укладі життя позивачів, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі по 1 000,00 грн на кожного. Суд першої інстанції не надав належної оцінки звіту, яким встановлено розмір завданого збитку, а також не встановив обставин щодо відшкодування відповідачем матеріальної шкоди іншим власникам квартири, яких було залито, і що розмір завданої шкоди власникам цих квартир значно нижчий розміру шкоди, заявленої позивачем у позові. Апеляційний суд вважає, що висновки звіту, яким визначено розмір шкоди, ґрунтується на припущенні. Звіт не містить стверджувального висновку про причинний зв`язок між проведенням ремонту в квартирі із залиттям, що відбулося із квартири відповідача. Позивач не спростував заперечень відповідача про те, що на час залиття в квартирі позивачів проводилися ремонті роботи. На час обстеження квартири, яке проводилося спеціалістом 22 жовтня 2015 року, тобто через тиждень після залиття, яке відбулося в ніч на 14 жовтня 2015 року, останнім не встановлено фізичного зносу облаштування та слідів затікання у кімнатах площею 18,1 та 12,2 кв. м. ОСОБА_3 відшкодовано іншим власникам нижче розташованих квартир завдану матеріальну шкоду у розмірах 5 000,00 грн, 950,00 грн і 1 100,00 грн. Акт обстеження технічного стану квартири від 15 жовтня 2015 року містить відомості про затікання в квартирі позивачів, але не доводить розміру завданої шкоди та з нього не вбачається необхідного обсягу ремонтних робіт, зазначених у звіті. Суд за відсутності належних доказів не може на власний розсуд визначати розмір завданої шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року в частині вимог щодо відшкодування майнової шкоди та залишити в силі рішення першої інстанції.

Касаційна скарга не містить вимог щодо оскарження судових рішень у частині відшкодування моральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 08 грудня 2017 року відкритокасаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 січня 2018 року справу № 759/19726/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог всупереч встановленим у справі обставинам.

Відповідач на обґрунтування заперечень проти визначеного у звіті розміру завданої шкоди надав розписки певних осіб, які суд визнав належними доказами. Проте суд таких осіб не допитував як свідків, внаслідок чого неможливо встановити чи існують такі особи, чи мають вони відношення до зазначених у розписках квартир, чи писали вони такі розписки, на підставі яких критеріїв визначався ними розмір компенсації. Отже, зазначені розписки є неналежними доказами.

У звіті від 28 жовтня 2015 року № 139/15 встановлено, що розмір матеріального збитку, який завдано власнику в результаті залиття квартири АДРЕСА_1, що трапилося 14 жовтня 2015 року станом на момент складення даного звіту становить 33 797,16 грн. У звіті чітко вказано, що під час огляду встановлено ознаки залиття з пошкодженням оздоблення кімнат і коридору. Пошкодження зазначені в акті огляду, який додається до звіту. Звіт складено фахівцем у відповідній галузі. Висновок щодо визначення розміру матеріальних збитків, викладений в даному звіті, не містить ніяких припущень. Висновки, викладені у звіті, не спростовані будь-якими доказами, наданими відповідачем. Апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що огляд фахівець проводив після того, як позивачі провели ремонт. Звіт спеціаліста від 28 жовтня 2015 року є належним доказом у справі, оскільки стосується предмету доказування.

Твердження відповідача, які він навів у запереченнях, про те, що позивачі робили ремонт на момент залиття, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені доказами та є припущеннями відповідача. Відповідач не допитувався як свідок, тому зазначене твердження не могло бути покладено в основу судового рішення.

Пошкодження, викладені у звіті, повністю відповідають акту обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з залиттям від 15 жовтня 2015 року, складеному комісією ЖЕД № 7. Вказуючи на недоліки звіту, апеляційний суд не роз`яснив позивачам право викликати та допитати у судовому засіданні фахівця, який склав даний висновок, чим порушив вимоги статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, у редакції, чинній на час розгляду справи (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків про задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Квартира відповідача АДРЕСА_2 .

У ніч на 14 жовтня 2015 року в квартирі позивачів сталося залиття.

Актом обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 15 жовтня 2015 року встановлено, що залиття сталося внаслідок прориву перехідної з`єднувальної муфти до радіатора в квартирі АДРЕСА_2 . До прориву призвело самовільне, без погодження з балансоутримувачем будинку та обслуговуючою організацією проведення робіт по переобладнанню системи опалення в квартирі АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством України принципів змагальності й диспозитивності саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у редакції, чинній на час залиття квартири позивача, споживач зобов`язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини, за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

Судами встановлено наявність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачам.

Судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на користь позивачів стягнута моральна шкода, завдана залиттям, що полягає в душевних стражданнях, яких позивачі зазнали у зв`язку із знищенням чи пошкодженням їх майна - квартири.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що її розмір відповідає характеру правопорушення, глибині душевних страждань, змінам у звичному укладі життя позивачів, вимогам розумності, виваженості і справедливості.

Одночасно з цим, апеляційний суд визнав недоведеним розмір майнової шкоди, завданої даним залиттям квартири, мотивуючи свій висновок тим, що звіт оцінювача не містить висновків щодо завданої шкоди саме залиттям квартири, а на час обстеження квартири, яке проводилося спеціалістом 22 жовтня 2015 року через тиждень після залиття, останнім не встановлено фізичного зносу облаштування та слідів затікання у кімнатах площею 18,1 та 12,2 кв. м.

Обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо відсутності залежності розміру відшкодування, наданого ОСОБА_3 іншим особам внаслідок пориву системи теплопостачання, що трапилося 14 жовтня 2015 року, і розміру шкоди, завданої позивачам.

Відповідно до частин першої і третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.

У частині першій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, нормами цивільного права передбачено повне відшкодування шкоди, завданої особі.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оцінюючи критично звіт від 22 жовтня 2015 року з мотивів необґрунтованого зазначення у ньому ушкоджень, що не пов`язані з залиттямвід 14 жовтня 2015 року, апеляційний суд не надав оцінки акту обстеження квартири позивачів, проведеному від 15 жовтня 2015 року комісією ЖЕД № 7 у складі головного та провідного інженерів і слюсаря-сантехніка, затвердженого начальником ЖЕД № 7. Згідно з даним актом при обстеженні встановлено: у коридорі на стінах (шпалери поліпшені) відшарування шпалер до 12-ти кв. м, стеля (водоемульсійне фарбування) - плями залиття до 1 кв. м, у кімнаті площею 12,2 кв. м - стіни (шпалери) - плями залиття до 5 кв. м, відшарування шпалер площею до 1 кв. м, стеля (водоемульсійне фарбування) - плями залиття до 1 кв. м, у кімнаті площею 18,1 кв. м - стіни (шпалери поліпшені, пофарбовані водоемульсійною фарбою) - відшарування шпалер і штукатурки площею 26,2 кв. м, стеля (підвісна з гіпсокартону, пофарбована водоемульсійною фарбою) - сліди затікання, підлога (ламінат) - виявлено залиття по всій площі.

Відповідно до звіту визначення розміру матеріальних збитків від 28 жовтня 2015 року на дослідження поставлено питання розміру матеріальних збитків, завданих власнику в результаті залиття квартири АДРЕСА_1, яке відбулося 14 жовтня 2015 року. Звіт складено суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6

Згідно з Методикою "Визначення причин залиття з урахуванням нових технологій та визначення матеріальної шкоди за його наслідками" Київськогонауково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яка пройшла державну реєстрацію 05 червня 2009 року, що використовувалися під час складення зазначеного звіту від 28 жовтня 2015 року, у разі пошкодження частини поверхні стін, стелі, оздоблених шпалерами, до розрахунку включається повна площа стін або стелі з огляду на об`єктивні фактори - неможливість відновлення кольору, малюнку, цінності шпалер.

У звіті від 28 жовтня 2015 року у пунктах 5 "Проведення дослідження" і 6 "Результати дослідження об`єктів" зазначено, що з метою визначення розміру збитків, завданих власнику в результаті залиття об`єкту, оцінювачем досліджено об`єкт, яким є квартира АДРЕСА_1, встановлено ознаки залиття з пошкодженням оздоблення кімнат і коридору. Відповідно до висновку оцінювача, розмір матеріального збитку, завданого власнику в результаті залиття квартири АДРЕСА_1, що трапилось 14 жовтня 2015 року, станом на момент складення даного звіту складає 33 797,16 грн. У акті обстеження оцінювача, складеного 22 жовтня 2015 року та долученого до звіту, зазначено, що у коридорі на стінах спостерігається часткове залиття шпалер, наявні розводи жовтого кольору, на поверхні водоемульсійного покриття стелі наявні плями темно-жовтого кольору, у кімнаті площею 12,2 кв. м на стелі наявна пляма жовтого кольору, на стінах наявне часткове відшарування шпалер і безпісчанки, у кімнаті площею 18,1 кв. м на водоемульсійному покритті підвісної стелі наявна пляма жовтого кольору та тріщина в шарі шпаклівки, на станах спостерігається відшарування безпісчанки від основи.

Таким чином, огляд, проведений 22 жовтня 2015 року оцінювачем для визначення розміру збитків, завданих залиттям, що відбулося 14 жовтня 2015 року, виявив аналогічні ушкодження, що були відображені у акті обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 15 жовтня 2015 року, складеним ЖЕД № 7.

Висновки, викладені у звіті 22 жовтня 2015 року, не спростовані відповідачем належними і допустимими доказами.

Відповідач клопотання про призначення судової експертизи для спростування висновків, наведених у звіті від 28 жовтня 2015 року, не заявляв.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року у частині скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу щодо стягнення майнової шкоди, завданої позивачам внаслідок залиття квартири, повно дослідив обставини справи та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, nо сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 584,64 грн підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 413 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати та залишити в силі в цій частині заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 584,64 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.