Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 06 лютого 1997 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між Закритим акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ЗАТ "ФФ "Дарниця") та ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 4 договору продаж квартири здійснено за 32 693, 00 грн, що на момент здійснення операції складає 16 877, 00 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору, що, за твердженням позивача, на день укладення договору відповідає офіційному курсу НБУ гривні до долара США. Відповідно до пункту 5 договору покупець повинен сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення договору. Кінцевий строк виконання зобов`язання з оплати вартості квартири настав 06 лютого 2012 року, однак відповідачі не виконали зобов`язань з оплати вартості квартири.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відзив на позов не надходив.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року позов ПрАТ "ФФ "Дарниця" задоволено, стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПрАТ "ФФ "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 149 994, 52 грн, 12 513, 30 грн - три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року до 17 листопада 2014 року, а разом - 162 507, 82 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що відповідачі повинні були сплатити вартість квартири в національній валюті, виходячи з курсу долара США станом на день здійснення платежу, а не на час укладення договору, тому вони мають доплатити позивачу залишок заборгованості, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПрАТ "ФФ "Дарниця".

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що, встановивши узгодження сторонами у спірному договорі купівлі-продажу грошового еквівалента в умовних одиницях здійснюваної в національній валюті операції, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у пункті 4 цього договору зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, тобто на 06 лютого 1997 року. За таких обставин вартість придбаної квартири сплачена відповідачами у повному обсязі.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ПрАТ "ФФ "Дарниця" просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що всупереч вимогам частини третьої статті 61 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), апеляційний суд не взяв до уваги обставин, встановлених рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року у справі

№ 22-796-2658, а саме того, що належним виконанням зобов`язання за спірним договором купівлі-продажу квартири необхідно вважати сплату суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначеного у договорі в умовних одиницях, перерахованого у гривню за курсом долара США на день платежу. Аналогічні висновки викладені і в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року (справа № 6-26110св12). Верховний Суд України у рішенні від 30 травня 2012 року у справі № 6-29цс12, що розглядалася між тими самими сторонами щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартир та пункту договору щодо визнання недійсною ціни в умовних одиницях, зазначив, що законом не заборонено визначення розміру вартості квартири в іноземній валюті. Враховуючи інфляційні процеси в Україні та надаючи покупцю розстрочку платежу залишку вартості квартири на 15 років, продавець з метою зменшення можливих ризиків від знецінення національної валюти зазначив у договорах ціну продажу квартир у національній валюті з прив`язкою її до грошового еквівалента в умовних одиницях, під яким розумілися долари США як стабільна валюта, що не суперечить практиці укладення договорів та правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 761/1617/15-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві відповідачі просили касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки сторони у договорі встановили еквівалент вартості квартири на день укладення договору, а його умови не передбачають іншого розрахунку, крім розрахунку в національній валюті - українській гривні. Відповідачі сплатили повну вартість квартири згідно з умовами договору, що підтверджується квитанціями про оплату.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України (1618-15) ) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ "ФФ "Дарниця", ухвалою від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06 липня 1997 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ЗАТ "ФФ "Дарниця" та відповідачами.

Відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) 06 червня 2012 року ЗАТ "ФФ "Дарниця" змінило власне найменування на ПрАТ "ФФ "Дарниця".

Відповідно до пункту 4 договору продаж квартири здійснено за 32 693, 00 грн, що на момент здійснення операції складало 16 877 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору.

Згідно з пунктом 5 договору покупець повинен сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення договору. Кінцевий строк виконання зобов`язання з оплати вартості квартири настав 06 лютого 2012 року.

Судами встановлено, що сума у розмірі 32 693, 00 грн у визначений сторонами строк у договорі відповідачами сплачена, про що свідчать відповідні квитанції.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Спір стосується застосування частин першої та другої статті 533 ЦК України і статті 169 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, щодо можливості виконання грошового зобов`язання у гривнях за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату кожного платежу чи на дату укладення договору купівлі-продажу квартири, виходячи з можливості або неможливості визначити шляхом тлумачення цього правочину справжній зміст відповідної його умови щодо порядку проведення розрахунку.

Здійснюючи правову оцінку щодо тлумачення пунктів 4 і 5 договору

купівлі-продажу квартири, суд першої інстанції застосував висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у рішенні від 11 липня 2012 року у справі № 6-26110св12, зазначивши про подібність встановлених судами фактичних обставин.

Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

З урахуванням наведених положень ЦПК України (1618-15) 2004 року про преюдиціальність обставин, які не підлягають доведенню, місцевий суд встановив, що згідно з умовами договору купівлі-продажу ціна квартири виражена у національній валюті України - гривні. Визначення в договорах грошового еквівалента в умовних одиницях законом не заборонено. Належним виконанням зобов`язань за цими договорами є сплата позивачеві коштів у національній валюті України у сумі, що на день сплати відповідає еквіваленту визначеної вартості квартир в умовних одиницях. При цьому належним виконанням відповідачами грошових зобов`язань за договорами

купівлі-продажу квартир необхідно вважати сплату ними такої суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквівалента вартості квартири, зазначеної в договорах в умовних одиницях, перерахованої у гривні за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів. Також суд послався на аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-29цс12 та на рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року у справі № 22-796-2658.

Разом з тим аналіз змісту рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року у справі № 22-796-2658 свідчить, що предмет позову в цій справі стосувався усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії, письмово повідомити Сьому Київську державну нотаріальну контору, що власники квартир сплатили повну їх вартість. У мотивувальній частині рішення апеляційний суд відтворив зміст довідки ПрАТ "ФФ "Дарниця" від 07 вересня 2012 року, згідно з якою наявна заборгованість у сумі 9 778, 00 дол. США. При цьому оцінку довідці суд не дав, а лише зазначив, що позивачами не надано доказів на спростування довідок ПрАТ "ФФ "Дарниця" від 07 вересня 2012 року про заборгованість з оплати за договорами купівлі-продажу квартир.

Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі № 6-26110св12, у якому встановлено, що належним виконанням грошових зобов`язань за договорами купівлі-продажу квартир необхідно вважати сплату покупцями такої суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквівалента вартості квартир, зазначеної у договорах в умовних одиницях і перерахованої у гривню за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів, не має преюдиціального значення для вирішення справи, що переглядається, оскільки відповідачі не були учасниками зазначеної цивільної справи.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 61 ЦПК України 2004 року, у зв`язку з чим встановив обставини, необхідні для вирішення спору у цій справі, на підставі судових рішень, які не мають преюдиціального значення (зокрема, звільнив позивача від доказування обставин стосовно тлумачення змісту пункту 4 договору купівлі-продажу квартири та наявності факту порушення відповідачами їх обов`язків за цим договором щодо повної сплати вартості квартири).

Натомість суд апеляційної інстанції, не давши правової оцінки наведеним доводам місцевого суду, дійшов висновку про те, що застосування еквівалента гривні до іноземної валюти на час укладення договору купівлі-продажу не було передбачене нормами ЦК Української РСР (1540-06) . Крім цього, сторони не довели, яка саме іноземна валюта малася на увазі.

Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, зокрема не дав належної правової оцінки змісту спірного договору.

Тобто апеляційний суд, формально відмовивши у задоволенні позову ПрАТ "ФФ "Дарниця", фактично не вирішив спір по суті.

Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього кодексу.

З метою правильного вирішення спору в цій справі, враховуючи вимоги статті 213 ЦК України, суди першої й апеляційної інстанцій повинні були витлумачити пункт 4 договору купівлі-продажу квартири, встановити наявність або відсутність факту порушення відповідачами їх обов`язків за цим договором щодо повної сплати вартості квартири, а в разі встановлення факту такого порушення - визначити суму коштів, яку необхідно стягнути з відповідачів.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 753/21002/15-ц, (провадження

№ 61-14304св18), у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 753/21774/14 (провадження № 61-16106св18).

Таким чином, всупереч вимогам статей 212 - 214, 316 ЦПК України 2004 року суди першої та апеляційної інстанцій не встановили у повній мірі фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не дали правової оцінки доводам і запереченням сторін.

У силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами зазначеної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до місцевого суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, встановити фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та впливають на права й інтереси учасників спору, на підставі належних і допустимих доказів встановити згідно з визначеними правилами тлумачення договорів, враховуючи звичаї ділового обороту, попередню та наступну поведінку сторін договору купівлі-продажу квартири, їх майнові інтереси, права й обов`язки, дійсний зміст, природу та мету цього договору, валюту зобов`язання, особливості проведених розрахунків між сторонами, а також дати правову оцінку доводам і запереченням учасників спору та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.