Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 була укладена рамкова угода № SMERS01090, відповідно до пункту 1.2. якої, кредитор може відкрити клієнту кредитну лінію та транш. 02 червня 2008 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 уклали договір про надання траншу № SME0013823.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 видано кредит у сумі 70 000 доларів США, який вона зобов`язалась повернути і сплатити проценти за користування кредитом у сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором від 02 червня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Ціна предмету іпотеки за домовленістю сторін визначена у розмірі 70 000 доларів США, що за погодженим сторонами курсом еквівалентно 339 640 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, у результаті чого, станом на 26 травня 2015 року мала прострочену заборгованість, яка складається з: заборгованості за кредитом - 67 391,04 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату розрахунку становить 1 424 220,34 грн, заборгованості по відсотках - 56 826,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 1 200 951,69 грн. Крім того, у зв`язку із систематичним порушенням нею обов`язків зі сплати кредиту, їй була нарахована пеня за прострочення платежу у сумі 382 160,42 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складало - 8 076 454,07 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ "Альфа-Банк" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, у рахунок погашення заборгованості за договором про надання траншу від 02 червня 2008 року №SME0013823, яка станом на 26 травня 2015 року становить 10 701 626,10 грн на користь ПАТ "Альфа-Банк", шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року у складі судді Гаврилюк С. М. позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.

Звернено стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Анохіною В. М., за реєстровим № 2150, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання траншу № SME0013823 від 02 червня 2008 року, яка станом на 26 травня 2015 року становить 10 701 626,10 грн та складається з: заборгованості за кредитом - 67 391,04 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 1 424 220,34 грн, заборгованості по відсотках - 56 826,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 200 951,69 грн, пені за прострочення платежу у сумі 382 160,42 доларів США, що по курсу НБУ складає - 8 076 454,07 грн, на користь ПАТ "Альфа-Банк".

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 (1304-18) року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивачем доведено порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору та наявність у неї заявленої банком заборгованості, тому ПАТ "Альфа-Банк" має право на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статей 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, суд дійшов висновку, що рішення не підлягає примусовому виконанню у період дії відповідного мораторію.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року змінено, шляхом зазначення початкової ціни предмету іпотеки у розмірі 542 000 грн.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року скасовано в частині застосування заборони примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 (1304-18) року.

В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, проте помилково не сказав у резолютивній частині рішення початкової ціни реалізації предмету іпотеки.

Крім того, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції безпідставно застосував до цих правовідносин Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року (1304-18) , вказавши, що рішення не підлягає виконанню на час дії цього закону, оскільки жодна із сторін не заявляли відповідного клопотання, а також не досліджувалося питання наявності чи відсутності підстав для застосування статті 217 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду в частині скасування рішення районного суду про застосування заборони примусово виконання звернення стягнення на предмет іпотеки у період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року (1304-18) та залишити у силі заочне рішення суду першої інстанції у цій частині.

У частині вирішення справи по суті, а саме: вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення розміру заборгованості рішення судів попередніх інстанцій учасниками процесу не оскаржуються, тому колегією суддів відповідно до положень статті 400 ЦПК України не перевіряються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення районного суду в частині вказівки на те, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконання на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки це рішення не підлягає виконання на підставі вказаного закону, та не залежить від заявлення до суду таких вимог.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ПАТ "Альфа Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи заявника є безпідставними, оскільки мораторій, визначений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) застосовується тільки до споживчих кредитів, у той час як відповідачу було видано кредит для придбання нерухомого майна для ведення підприємницької діяльності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 червня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 була укладена рамкова угода № SMERS01090, відповідно до пункту 1.2. якої, кредитор може відкрити клієнту кредитну лінію та транш.

02 червня 2008 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 уклали договір про надання траншу № SME0013823.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 видано кредит у сумі 70 000 доларів США, який вона зобов`язалась повернути і сплатити проценти за користування кредитом у сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором від 02 червня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № SMERS01090/1, згідно з яким остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Ціна предмету іпотеки за домовленістю визначена сторонами у розмірі 70 000 доларів США, що за погодженим сторонами курсом еквівалентно 339 640 грн.

У порушення умов договору, позичальник свої зобов`язання належно не виконала, у результаті чого, станом на 26 травня 2015 року має прострочену заборгованість у загальній сумі 10 701 626,10 грн.

ЗАТ "Альфа-Банк" 19 серпня 2009 року було приведено у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування ЗАТ "Альфа-Банк" у ПАТ "Альфа-Банк".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині є правильним по суті, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до положення пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року (1304-18) протягом дії цього Закону, зокрема, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за певних умов.

Тобто, вказаним законом передбачено мораторій на звернення стягнення на заставне нерухоме майно виключно у тому випадку, якщо таке майно виступає забезпеченням зобов`язань за споживчим кредитом.

Апеляційний суд правильно врахував доводи апеляційної скарги ПАТ "Альфа-Банк" про те, що договір траншу від 02 червня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_1, та з метою забезпечення виконання зобов`язань за яким останньою було передано в іпотеку спірну квартиру, не є споживчим, оскільки цільовим використанням кредитних коштів за цим договором, визначеним сторонами, було придбання майна для його подальшого використання у підприємницькій діяльності.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року в частині застосування заборони примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 (1304-18) року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) застосовуються незалежно від заявлення до суду відповідного клопотання, не спростовують висновків апеляційного суду в оскаржуваній частині, оскільки положення вказаного Закону не підлягають застосуванню до цих правовідносин з інших підстав, наведених вище.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині її касаційна скарга не містить.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішеня не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року в частині скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року в частині застосування заборони примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року (1304-18) залишити без змін.