розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 року у складі судді Мясківської І. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію транспортного засобу та витребування транспортного засобу із незаконного володіння.

Позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадний банк України") та ОСОБА_2 кредитного договору від 08 серпня 2008 року № 13 останній отримав кредит у розмірі 76 900,00 грн терміном до 08 серпня 2015 року, зі сплатою 20,00 % річних за користування грошима.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 08 серпня 2008 року між ВАТ "Ощадний банк України" та ОСОБА_3 укладено договір застави, за умовами якого в заставу передано рухоме майно - автомобіль "Hyndai Getz 1.4 5DR", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований у РЕВ 11-го МРВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області 11 серпня 2008 року, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого РЕВ 11-го МРВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області 06 серпня 2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, автомобіль перейшов у володіння ВАТ "Ощадний банк України". Унаслідок шахрайських дій ОСОБА_4 - виконуючого обов`язки керуючого філією ПАТ "Ощадний банк України" - Балтське відділення № 2822, який надав довідку на ім`я начальника Котовського МРЕВ ДАІ про погашення ОСОБА_5 кредиту в розмірі 76 000,00 грн, автомобіль незаконно переоформлено в ДАІ та передано ОСОБА_5, який відчужив його ОСОБА_1 .

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, філія Балтське відділення № 2822 ПАТ "Ощадний банк України", про визнання права власності на спірний автомобіль. На час звернення до суду спірним автомобілем володіє ОСОБА_1 . Кредит у розмірі 76 000,00 грн не погашено.

Посилаючись на викладене, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило витребувати у ОСОБА_1 автомобіль "Hyndai Getz 1.4 5DR", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 (попередній державний номерний знак - НОМЕР_1 ), та передати транспортний засіб Банку на відповідальне зберігання до його реалізації; скасувати рішення про реєстрацію транспортного засобу "Hyndai Getz 1.4 5DR", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, (попередній державний номерний знак НОМЕР_1 ) за ОСОБА_1 та поновити запис про державну реєстрацію транспортного засобу "Hyndai Getz 1.4 5DR", 2008 року випуску, за ОСОБА_3 .

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Скасовано рішення про реєстрацію транспортного засобу "Hyndai Getz 1.4 5DR", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 (попередній державний номерний знак НОМЕР_1 ) за ОСОБА_1 та поновлено запис про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3 . У іншій частині позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Банку в частині скасування рішення про реєстрацію транспортного засобу, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, філія Балтське відділення № 2822 ПАТ "Ощадний банк України", про визнання права власності на спірний автомобіль. Отже, правомірними є вимоги Банку щодо скасування рішень про державну реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку про витребування спірного автомобіля від ОСОБА_1 з передачею його на відповідальне зберігання Банку, суд першої інстанції виходив із безпідставності цих вимог з огляду на вирок Балтського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4, яким стягнуто з нього на користь Банку 304 612,25 грн та скасовано арешт автомобіля, та розписки ОСОБА_5 про продаж спірного автомобіля ОСОБА_1 і отримання від неї 70 000,00 грн. Та вважав, що автомобіль не визнано заставним майном та таким, що належить Банку.

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування спірного автомобіля від ОСОБА_1 та передачі його на зберігання Банку до його реалізації, ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" відхилено, рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування спірного автомобіля від ОСОБА_1 з передачею його на відповідальне зберігання Банку, проте помилково послався на те, що спірний автомобіль не визнано заставним та таким, що належить Банку.

Апеляційний суд зазначив про те, що спірний автомобіль є заставним в силу договору застави, вищевказаних положень закону про зберігання застави при переході права власності на предмет застави до іншої особи та наявності боргу, а тому не потребує визнання його заставним. Також вказав на те, що відповідно до оглянутих судом матеріалів кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 194, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, вищевказаного вироку суду, з ОСОБА_4 стягнуто на користь Банку відшкодування завданої майнової шкоди, а не заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач, посилаючись на те, що він є заставодержателем, не виконав умови, передбачені пунктами 6.1, 6.4, 6.6, 6.6.1 договору застави щодо порядку звернення стягнення на предмет застави, які відповідно до статей 626, 627, 628, 629 ЦК України є обов`язковими, та обрав спосіб захисту своїх прав щодо заставного майна, який не відповідає вимогам закону та умовам договору застави, тому позовні вимоги в частині витребування спірного автомобіля від ОСОБА_1 з передачею його на відповідальне зберігання Банку дійсно задоволенню не підлягають.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У червні 2017 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у позові Банку про витребування транспортного засобу із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує, що суди дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову Банкуу цій частині, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірного автомобіля, у неї відсутні підстави користуватися ним, знаходження спірного автомобіля у ОСОБА_1 несе ризик його втрати, що призведе до неповернення кредиту.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначила про відсутність підстав для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки в матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_5 про продаж автомобіля ОСОБА_1 та отримання від неї 70 000,00 грн. Крім того, вироком Балтського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь Банку 304 612,25 грн та скасовано арешт автомобіля, що свідчить про те, що автомобіль не визнано заставним майном та таким, що належить Банку.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Банку про скасування рішення про реєстрацію транспортного засобу "Hyndai Getz 1.4 5DR", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 (попередній державний номерний знак НОМЕР_1 ) за ОСОБА_1 та поновлення запису про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3, не було предметом перегляду апеляційним судом, не оскаржується заявником у поданій касаційній скарзі, а тому Верховним Судом не переглядається.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на забезпечення виконання умов кредитного договору від 08 серпня 2008 року № 266 між Банком та ОСОБА_3 08 серпня 2008 року був укладений договір застави майна № 266, відповідно до пункту 1 якого в заставу Банку було передано належний останній автомобіль марки "HYUNDAI GETZ 1.4 5DR", 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 .

Пунктами 6.1, 6.4, 6.6, 6.6.1 вказаного договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором (як такого, строк платежу за яким настав, та і такого строк платежу за яким ще не настав) шляхом звернення стягнення на предмет застави та його реалізації у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або будь-яка його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій та завірень, наданих заставодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Заставодержатель, зокрема, набуває право дострокового виконання зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет застави незалежно від настання строку виконання зобов`язання в разі, якщо інша особа набула права стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється будь-яким, не забороненим законодавством способом, у тому числі, на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку згідно з вимогами чинного законодавства та цього договору.

Заставодержатель зобов`язаний в будь-якому випадку до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Заставодержатель має право на власний розсуд визначити позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави.

В разі прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, заставодержатель одночасно з реєстрацією в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави зобов`язаний надіслати заставодавцю письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання згідно з вимогами чинного законодавства. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави зобов`язання залишилось невиконаним, заставодавець зобов`язаний передати предмет застави у володіння заставодержателю.

Якщо заставодавець, у володінні якого знаходиться предмет застави, не виконує обов`язок щодо передачі предмета застави у володіння заставодержателя, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

29 вересня 2008 року виконуючий обов`язки управляючого Балтським відділенням № 2822 ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_6 . В., зловживаючи своїм посадовим становищем, видав довідку про те, що кредит на придбання автомобіля ОСОБА_3 був погашений ОСОБА_5 Заборгованості за кредитом та відсотками не має. Банк претензій не має. Балтське відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" дає згоду на переоформлення, продаж та довірення автомобіля на користь ОСОБА_5 . Разом з тим відповідно до довідки Банку від 29 травня 2009 року заборгованість за кредитом становить 75 495,72 грн.

Вироком Балтського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року у справі № 1/493/19/14 ОСОБА_4 за зловживання службовим становищем було засуджено за частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 194 КК України до позбавлення волі строком 5 років, із звільненням від відбування покарання згідно зі статтями 75, 76 КК України, з іспитовим строком - 2 роки.

Цивільний позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку - 304 612,25 грн.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2008 року у справі № 2-2276 за ОСОБА_1 визнано право власності на спірний автомобіль. На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1 14 травня 2009 року зареєструвала спірний автомобіль за собою та отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 25 вересня 2009 року рішення Балтського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2008 року скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30 січня 2014 року в справі № 2-120/11 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, філія Балтське відділення № 2822 ВАТ "Ощадний банк України", про визнання права власності на спірний автомобіль відмовлено.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з договору застави.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Статтями 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 509, 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 546, 572, 576, 585, 589 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконана боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно зі статтями 1, 19, 20, 27 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до статей 3, 21, 23, 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з яким закон пов`язує виникнення права і обов`язків щодо рухомого майна.

До забезпечувальних обтяжень належить, зокрема, застава рухомого майна.

Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування автомобіля від ОСОБА_1 та передання його ПАТ "Державний ощадний банк України" на відповідальне зберігання до його реалізації, виходив із безпідставності цих вимог з огляду на вирок Балтського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4, яким стягнуто з нього на користь Банку 304 612,25 грн та скасовано арешт автомобіля, та розписки ОСОБА_5 про продаж спірного автомобіля ОСОБА_1 і отримання від неї 70 000,00 грн. Та дійшов висновку про те, що спірний автомобіль не визнано заставним майном та таким, що належить Банку.

З такими висновками Верховний Суд погодитись не може.

Як правильно зазначив у своїй ухвалі апеляційний суд, спірний автомобіль є заставним в силу договору застави, вищевказаних положень закону про зберігання застави при переході права власності на предмет застави до іншої особи та наявності боргу, а тому не потребує визнання його заставним.

Крім того, відповідно до змісту вироку Балтського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року у справі № 1/493/19/14, з ОСОБА_4 стягнуто на користь Банку відшкодування завданої майнової шкоди, а не заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що стали підставою для відмови у задоволенні позову Банку в частині вимог про витребування автомобіля від ОСОБА_1 та передання його ПАТ "Державний ощадний банк України" на відповідальне зберігання до його реалізації,є помилковими та таким, що не відповідають обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень мав можливість усунути указані помилки суду першої інстанції, проте всупереч положенням статті 303 ЦПК України 2004 року не зробив цього, а постановляючи ухвалу про залишення без змін рішення суду першої інстанції, лише констатував про їх наявність.

Верховний Суд з огляду на встановлені судами обставини справи та вказані у цій постанові норми матеріального і процесуального права, дійшов висновку про те, що ПАТ "Державний ощадний банк України", посилаючись на те, що він є заставодержателем, не виконав умови, передбачені пунктами 6.1, 6.4, 6.6, 6.6.1 договору застави щодо порядку звернення стягнення на предмет застави, які відповідно до статей 626, 627, 628, 629 ЦК України є обов`язковими, та обрав спосіб захисту свої прав щодо заставного майна, який не відповідає вимогам закону та умовам договору застави, тому у задоволенні його позовних вимог у частині витребування спірного автомобіля від ОСОБА_1 з передачею його на відповідальне зберігання Банку необхідно відмовити саме з цих підстав.

Наведені у касаційній скарзі доводи у їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, виходячи за межі доводів касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій у частині розгляду позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" про витребування автомобіля із незаконного володіння та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року в частині розгляду позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про витребування автомобіля із незаконного володіння скасувати та ухвалити нове рішення.

головуючого -	Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач),
суддів:	Олійник А. С., Усика Г. І.,	Погрібного С. О., Яремка В. В.,

Головуючий	І. Ю. Гулейков
Судді	А. С. Олійник
	С. О. Погрібний
	Г. І. Усик
	В. В. Яремко