розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року у складі судді Нагорної Н. В. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про захист цивільних прав та визнання права на земельну частку.

Позов мотивовано тим, що його мати ОСОБА_2 з 1947 року працювала в колгоспі ім. К. Маркса Пирятинського району і вийшла звідти на пенсію в 1989 році. У подальшому колгосп ім. К. Маркса було реорганізовано в КСП ім. К. Маркса, надалі в СВК "Білоцерківський", ПСП "Білоцерківське", ПСП "Хлібороб".

Відповідно до рішення Пирятинської районної ради народних депутатів від 26 травня 1995 року №37 затверджено проект приватизації по КСП ім. К. Маркса, однак, до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) по КСП ім. К. Маркса Шокодько В. М. помилково не внесено.

Просив відновити йому строк позовної давності на звернення до суду про захист його цивільного права та визнати за його матір`ю ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку (пай) розміром 5,96 умовних кадастрових гектар державного резервного фонду Білоцерківської сільської ради Полтавської області.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради, Пирятинської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про захист цивільного права та визнання права на земельну частку відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 1233 грн 30 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що ОСОБА_2 не набула права на земельну частку (пай), так як на час розпаювання землі вона не була членом КСП ім. К. Маркса, не була включена до списків членів, які мають право на земельний частку (пай) цього підприємства, при розпаюванні землі КСП, за життя не оспорювала цих рішень. Визнання права на майно за померлою особою порушує вимоги закону. ОСОБА_2 не зверталася із заявою про прийняття її до членів КСП, виїхала з села Білоцерківці задовго до розпаювання земель, за життя не ставила питання про включення її до списку громадян - членів КСП ім. К.Маркса та визнання за нею права на земельну частку (пай).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року, прийняти нове рішення не передаючи справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що його мати ОСОБА_2 не відмовлялась від права на земельний пай. Суди не встановили чи видавався колгоспу ім. К. Маркса державний акт на право колективної власності на землю й коли, чи виникло у ОСОБА_2 право на земельну частку (пай).

Позиція інших учасників справи

У грудні 2017 року Пирятинська районна державна адміністрація Полтавської області подала заперечення на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрите касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 544/177/17 з суду першої інстанції.

У листопаді 2017 року цивільна справа № 544/177/17 надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу Україниу (1618-15) редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року цивільна справа № 544/177/17 надійшла до Верховного Суду.

07 червня 2019 року цивільна справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом її майна.

З 1947 року по 1989 рік ОСОБА_2 працювала та була членом колгоспу ім. К. Маркса с. Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області. ОСОБА_2 за поданням колгоспу ім. Карла Маркса призначено пенсію за віком починаючи з 15 грудня 1984 року.

У 1989 року ОСОБА_2 виїхала із с.Білоцерківці Пирятинського району на постійне проживання до м. Світоводськ Кіровоградської області.

У подальшому колгосп ім. К. Маркса було реорганізовано та з 1993 року перереєстровано в КСП імені Карла Маркса, у подальшому на СВК "Білоцерківський", ПСП "Білоцерківське". 01 березня 2010 року проведено державну реєстрацію припинення ПСП "Білоцерківське" у зв`язку з визнанням його банкрутом.

20 липня 1995 року державним актом серії ПЛ 3 на підставі рішення Пирятинської районної ради народних депутатів від 26 травня 1995 року КСП ім. К. Маркса с. Білоцерківці Пирятинського району передано у колективну власність 2180,7 гектарів землі для виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно додатку до державного акту - списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. К. Маркса Пирятинського району, ОСОБА_2 не включена до вищезазначеного списку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не набула права на земельну частку (пай), так як на час розпаювання землі вона не була членом КСП ім. К. Маркса, не була включена у списки членів, які мають право на земельний частку (пай) цього підприємства, при розпаюванні землі КСП, при житті не оспорювала цих рішень.

Згідно статті 5 Земельного кодексу України в редакції закону від 13 березня 1992 року № 2196-XII (2196-12) земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що лише особа, яка має цивільну та цивільну процесуальну правоздатність може звертатися з позовом до суду про визнання за нею порушеного, невизнаного або оспорюваного права, а отже після смерті такої особи цивільна інша особа не може звертатися до суду з відповідним позовом за захистом прав особи, яка померла.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які суди правильно застосували.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень,оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення судів прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.