розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М. та Широкової Л. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором, встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами, які ухвалою суду від 23 травня 2016 року об`єднані в одне провадження, про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978, укладеним між ним та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), встановлення нікчемності правочину - підвищення процентної ставки за даним кредитним договором, встановлення нікчемності додаткової угоди від 09 серпня 2010 року про підвищення процентної ставки за кредитним договором, застосування наслідків нікчемного правочину - підвищення процентної ставки за кредитним договором та додаткової угоди від 09 серпня 2010 року і поновлення його права шляхом зобов`язання Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) повернути йому грошові кошти (у доларах США), отримані від підвищення процентної ставки (різницю між ставкою за кредитним договором та підвищеною процентною ставкою).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що підвищення відповідачем процентної ставки за кредитним договором відбулося в односторонньому порядку, з порушенням норм чинного законодавства та умов договору. Банк не повідомляв його про таке підвищення, додаткову угоду від 09 серпня 2010 року він не укладав та не підписував. Вважає такі зміни до договору недійсними, нікчемними, що є підставою для застосування відповідних наслідків щодо повернення банком неправомірно отриманих коштів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року вищевказаний позов задоволено частково.

Визнано нікчемною додаткову угоду від 09 серпня 2010 року про підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978, укладеним між банком та ОСОБА_1 Визнано збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки з 10 % до 12 % на рік за даним кредитним договором незаконним. Зобов`язано банк здійснити перерахунок платежів за кредитним договором за первісно встановленою відсотковою ставкою в розмірі 10 % на рік за період з 19 червня 2007 року по червень 2012 року. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одностороннє підвищення банком відсоткової ставки за кредитним договором відбулось після законодавчої заборони, зокрема, після набуття Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) від 10 січня 2009 року № 661-VI та з порушенням установленого кредитним договором порядку повідомлення позичальника про таке підвищення.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що враховуючи, що позивач сплачував кредит за підвищеною процентною ставкою, що свідчить про прийняття ним пропозиції банку сплачувати проценти за новою ставкою у відповідності до частин 2, 3 статті 205, частини 2 статті 642 ЦК України. Зобов`язання за кредитним договором позивачем повністю виконано ще у червні 2011 року, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд вважав, що посилання позивача на копію додаткової угоди № К1/1-1 від 09 серпня 2010 року, яка міститься в матеріалах справи, та відсутність на ній його підпису, як доказ неналежного повідомлення його банком про підвищення процентної ставки, за відсутності, у зв`язку із знищенням кредитної справи, оригіналу такої угоди є безпідставними.

Крім того вважав, що доводи позивача, про відсутність у банку доказів вручення додаткової угоди, не спростовують можливого дотримання банком порядку повідомлення позивача про підвищення процентної ставки, оскільки станом на червень 2016 року кредитна справа у відповідності до розділу 2.3 п. 180 Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Національного банку України від 23 грудня 1996 року № 327, знищена.

Також вважав безпідставними доводи позивача про те, що йому не було відомо, за якою процентною ставкою проводиться погашення кредиту, оскільки він виконував зобов`язання більшими, ніж визначено договором сумами з метою дострокового погашення кредиту, є також безпідставними, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав і постійно моніторити їх порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є правильним та обґрунтованим, натомість суд апеляційної інстанції припустився помилки та скасував правильне по суті рішення.

Заявник вказував, що жодних доказів про повідомлення позичальника ( ОСОБА_1 ), про збільшення розміру процентної ставки та вручення йому повідомлення про її підвищення 11 листопада 2008 року з 10 % до 12,12 %, банком надано не було.

Зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що сплата позивачем кредиту за підвищеною процентною ставкою, свідчить про прийняття ним пропозиції банку сплачувати проценти за новою ставкою у відповідності до частин 2,3 статті 205, частини 2 статті 642 ЦК України. Відсутність у банку доказів вручення додаткової угоди спростовує можливе дотримання ним порядку повідомлення позивача про підвищення процентної ставки.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № ZRZOAE00003978 відповідно до умов якого, банк надав позивачу кредит в розмірі 18 844,52 доларів США з кінцевим поверненням до 18 червня 2012 року зі сплатою 10 % річних.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору сторони домовилися, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Також встановлено порядок зміни відсоткової ставки, а саме: кредитор протягом 7 календарних днів з моменту настання будь-якої із умов, передбачених п.2.3.1 договору письмово повідомляє позичальника під розпис або направляє йому поштовим зв`язком письмове повідомлення про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, підстав для її підвищення.

09 серпня 2010 року відповідач повідомив позивача, що він підвищує процентну ставку з 09 серпня 2010 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні дані про те, що банком особисто під розпис або поштою рекомендованим листом направлялася позивачу пропозиція та рішення банку про збільшення відсоткової ставки до 11,62 %.

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що зі змісту листа банку від 26 квітня 2016 року вбачається, що процентна ставка за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978 була підвищена 01 листопада 2008 року до 12,12 % та зменшена 09 серпня 2010 року до 11,62 %.

Представники сторін не заперечували, що позивач продовжував сплачувати кредит за новими процентними ставками та зобов`язання за кредитним договором, а саме: погашення кредиту та процентів за користування ним, виконано ОСОБА_1 у червні 2011 року.

З інформації банку від 14 листопада 2016 року вбачається, що кредитна справа знищена і надати документи про повідомлення боржника про підвищення процентної ставки за кредитним договором не представляється можливим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Радомишльського районного суду Житомирської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України (1798-12) , ЦПК України (1618-15) , КАС України (2747-15) та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

07 лютого 2018 року справу № 289/654/16-й Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів в повній мірі не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року № 661-VI (661-17) , який набрав чинності 09 січня 2009 року, положення ЦК України (435-15) доповнено статтею 1056-1, частиною другою якої передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами встановлено, що сторони домовилися, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за умов, визначених п.2.3.1 цього договору. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень частини першої статті 651 та частини третьої статті 653 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо), дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 та постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 761/37819/15-ц та від 24 липня 2019 року у справі № 428/9266/15-ц.

Судами правильно встановлено, що зі змісту листа банку від 26 квітня 2016 року вбачається, що процентна ставка за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978 була підвищена 01 листопада 2008 року до 12,12 % та зменшена 09 серпня 2010 року до 11,62 %.

ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано жодного розрахунку, який би свідчив, що позивач сплачував відсотки у підвищеному розмірі чим визнав збільшення нарахованих у 2009 році відсотків.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, доказів дотримання банком процедури зміни в односторонньому порядку розміру процентної ставки відповідно до умов пункту 2.3.1. договору позивачем не надано, як і не надано доказів правомірності застосування до відповідача двох відсоткових ставок: 12,12 та 11,62 % річних.

Вищенаведеним спростовуються висновки апеляційного суду про належне повідомлення позивача про підвищення процентної ставки.

Верховний Суд також погоджується із висновком суду першої інстанції, що одностороннє підвищення банком відсоткової ставки за кредитним договором відбулось після законодавчої заборони, зокрема після набуття Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) від 10 січня 2009 року № 661-VI та з порушенням установленого кредитним договором порядку повідомлення позичальника про таке підвищення.

З огляду на вищенаведене, колегія судів погоджується із доводами касаційної скарги та висновками місцевого суду про те, що кредитором були порушені умови договору, які встановлюють порядок повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки та вимоги закону, яким здійснення таких дій в односторонньому порядку заборонено.

Колегія суддів погоджується з тим, що у суду першої інстанції були підстави для визнання додаткової угоди від 09 серпня 2010 року про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978, укладеним між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 нікчекмною, проте він припустився помилки зазначивши про це у резолютивній частині рішення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повинен був перевірити відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норми матеріального права, підтвердити чи спростовати обставину нікчемності правочину.

Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Зазначені положення закону та роз`яснення залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином рішення місцевого суду в частині визнання нікчемною Додаткової угоди від 09 серпня 2010 року про підвищення в односторьонному порядку відсоткової ставки за кредитним договором від 19 червня 2007 року №ZRZOAE00003978, укладеним між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 підлягає скасуванню як таке, що ухвалене без додержання норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на вищенаведене рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки з 10 % до 12 % на рік за даним кредитним договором незаконним та в частині зобов`язання банку здійснити перерахунок платежів за кредитним договором за первісно встановленою відсотковою ставкою в розмірі 10 % на рік за період з 19 червня 2007 року по червень 2012 року підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року в іншій частині підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року про відмову в задоволенні позову в частині визнання збільшення Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" в односторонньому порядку відсоткової ставки з 10 % до 12 % на рік за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_1 незаконним та зобов`язання Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" здійснити перерахунок платежів за кредитним договором від 19 червня 2007 року № ZRZOAE00003978, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_1 за первісно встановленою відсотковою ставкою в розмірі 10 % на рік за період з 19 червня 2007 року по червень 2012 року скасувати і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Головуючий	В. С. Висоцька

Судді:	А. І. Грушицький

	І. В. Литвиненко
	В. В. Сердюк І. М. Фаловська