Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 200/19598/15-ц
провадження № 61-18761св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 грудня 2015 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі -
ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто") про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2015 року між ним та
ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу
№ 000825 з додатками згідно з пунктом 1.1 якого предметом лізингу по цьому договору є: транспортний засіб Citroen C - Elysee . Відповідно до предмету вказаного договору, лізингодавець бере на себе зобов`язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених цим договором.
Перед підписанням договору він сплатив авансовий платіж у розмірі
24 000 грн на рахунок часткової оплати вартості авто, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства, після чого авто буде передано йому у користування. Однак після перерахування авансового платежу виявилось, що сплачена сума в цьому розмірі є адміністративним платежем лізингодавцю за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, яке чинним законодавством не передбачене, але сам предмет лізингу йому переданий не був.
На підставі цього він вважав, що представник товариства до та підчас укладання договору ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а тому вважав оспорюваний договір недійсним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд договір фінансового лізингу № 000825 від 27 серпня 2015 року, укладеного між ним та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" визнати недійсним, стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на його користь кошти у розмірі: 24 000 грн (адміністративний платіж), 240 грн (банківські витрати) та 10 000 (десять тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 34 240 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Договір фінансового лізингу № 000825 від 27 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" визнано недійсним, стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі: 24 000 грн (адміністративний платіж), 240 грн (банківські витрати) та 10 000 (десять тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 34 240 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд дійшов висновку про невідповідність положень договору фінансового лізингу
№ 000825 від 27 серпня 2015 року принципам добросовісності, розумності, справедливості та рівності сторін у договорі. Положення оспорюваного договору порушують вимоги Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . З наданої позивачем квитанції вбачається, що він на виконання договору сплатив відповідачу грошову суму у розмірі 24 000 грн відповідно ця сума підлягає стягненню з відповідача згідно вимог частини першої статті 216 ЦК України.
Розглядаючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, що буде співмірним із розміром завданою позивачу матеріальної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня
2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" задоволено частково. Заочне рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року в частині стягнення з
ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті рішення залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що аналізуючи пункти 1.4, 10.4, 10.5, 10.13, 10.14, 10.18, 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 оскаржуваного договору фінансового лізингу № 000825 від 27 серпня 2015 можна дійти висновку, що цей правочин, по своїй суті, спрямований на захист інтересів лише лізингодавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспропорцію між правами та обов`язками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів та розміру предмета лізингу тільки лізингодавцем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє лізингоодержувача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що вимоги позивача не пов`язані з недоліками продукції (дефектами в продукції), а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим, а вимоги безпідставними, тому не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 рішення суду апеляційної інстанції не оскаржив. У зв`язку з цим у касаційному порядку переглядається вказане рішення суду у межах доводів касаційної скарги ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" (частина перша статті 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподіл справ між суддями справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що договір фінансового лізингу
від 27 серпня 2015 року повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у договорі визначені всі його істотні умови, порядок укладення договору, права та обов`язки сторін і правові наслідки, які наступають після належного або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань. Під час укладення договору фінансового лізингу був відсутній правовий механізм для отримання відповідачем ліцензії (ліцензійні умови для надання послуг з фінансового лізингу не були затверджені). На момент підписання договору позивач погодився з умовами договору. Судами не зазначено які саме умови договору є несправедливими та в чому полягає їх несправедливість. Оскаржуваний договір відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу № 000825, згідно якого
ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" зобов`язується придбати у власність предмет лізингу, а саме: транспортний засіб Citroen C - Elysee та передати його у користування ОСОБА_1 у строк та на умовах цього договору, а останній зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі, згідно з умовами договору (а. с. 6-11).
Цього ж дня ОСОБА_1 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто"
24 000 грн, що підтверджується банківською квитанцією. Призначення платежу - згідно договору № 000825 (а. с. 15).
У вказаному договорі у розділі "визначення термінів" та по тексту договору цей платіж значиться як першочерговий одноразовий адміністративний платіж у розмірі 10 % від вартості предмета лізингу (згідно додатку № 1) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору. При цьому, додатково зазначено, що таке призначення вказаного платежу зберігається незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.1 вказаного договору, лізингодавець бере на себе зобов`язання придбати предмет лізингу (транспортний засіб Citroen C - Elysee) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктами 1.7 та 4.1 передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачем протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у пункті 9.4. вказаного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у пункті 9.6. цього договору.
Відповідно до вказаного договору договір лізингу та додатки до нього не містять дат виплати лізингових платежів та сам обсяг таких платежів, у гривневому еквіваленті, сторони не погодили, та не підписали в момент укладення договору.
У пункті 8.2 договору вказана погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладання договору (10 212,77 доларів США). За умовами договору вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.
Пунктами 1.7, 9.7 оспорюваного договору передбачено обов`язок сплати лізингоодержувачем до моменту передачі йому предмета лізингу (протягом 120 робочих днів) різниці до вже сплаченого авансового платежу.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави для визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Згідно з частинами першою та другою статті 6, частини першою статті 7, частинами першою та другою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.
Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами частини другої статті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), погоджуючись із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і
від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, дійшла висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.
Задовольняючи позов у частині визнання недійсним оспорюваного правочину, суди виходили з того, що умови договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і завдають шкоди споживачеві. ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" здійснювало свою діяльність без отримання відповідної ліцензії.
Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки цими судами не надано належної правової оцінки тому факту, що оспорюваний договір є нікчемним в цілому з огляду на порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення. Зазначений договір є змішаним договором, який містить в собі, зокрема ознаки договору найму транспортного засобу.
Під час ухвалення цього судового рішення Верховний Суд керується положенням частини другої статті 215 ЦК України, в якій встановлено виняток із загального правила статті 11 ЦПК України 2004 року щодо розгляду справ судом в межах заявлених вимог. Визнання зазначеного договору судом недійсним відповідно до наведеного правила не вимагається у зв`язку із встановленням його нікчемності безпосередньо законом.
Отже, оспорюваний договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсним договору лізингу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині оскаржувані рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні, оскільки суд правильно застосував правові наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою
статті 216 ЦК України, у вигляді поверненням сторін у попереднє становище, стягнувши з відповідача на користь позивача 24 000 грн, сплачених на виконання нікчемного правочину.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині визнання недійсним договору лізингу з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, а в решті (в частині стягнення з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь
ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 24 000 грн) - залишенню без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш авто" задовольнити частково.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 27 серпня
2015 року № 000825 відмовити.
В іншій частині заочне рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович